Справа № 276/665/19
Провадження по справі №2/276/216/21
21 травня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні,
Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер», в якому просить: стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за жовтень - грудень 2018 року у розмірі 15 442 гривень, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а також заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 14.03.2018 по 14.12.2018 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Партнер». 14.12.2018 він звільнився за власним бажанням, однак в день звільнення та до цього часу йому не виплачено заробітну плату за жовтень- грудень 2018 року у розмірі 15 442 гривень. Такими протиправними діями роботодавця йому спричинено моральну шкоду, яку він просить стягнути разом із заборгованістю по заробітній платі та з середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.05.2019 року відкрито провадження за вказаним позовом в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою від 17.08.2020 року справу прийнято до провадження судді Збаражського А.М. після повторного автоматизованого розподілу.
В судове засідання позивач не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
В судові засідання 11.11.2020, 16.03.2021 та 21.05.2021 представник ТОВ «Партнер» не з'явився, відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, до суду відзив на позовну заяву та інших заяв, клопотань не направив.
За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та, зі згоди позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Партнер» на посаду бурильника шпурів на підставі наказу №11-з №7 від 13.03.2018 року. 14.12.2018 звільнився і з займаної посади за згодою сторін, про що видано наказ №11-з №33 від 14.12.2018. Вказане підтверджується відомостями, внесеними до трудової книжки позивача (а.сп.7).
Згідно з довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «Партнер» 27.04.2021 року №9, заборгованість з виплати заробітної плати позивачу за період з 14.03.2018 по 14.12.2018 складає 7996,00 гривень, а саме за листопад та грудень 2018 року.
Наявність заборгованості по заробітній платі в такому розмірі також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року, відповідно до яких за 4-й квартал 2018 року ТОВ «Партнер» нараховано ОСОБА_1 кошти в сумі 11719,00 гривень, однак фактично виплачено лише 3723,00 гривень (а.сп.8).
Згiдно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється.
Вiдповiдно до ст. 36 Кодексу Законiв про працю України, пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторiн, розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника уповноваженого ним органу.
Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статті 116 цього Кодексу.
Вiдповiдно до ст. 21 Закону України «Про оплату працi» працiвник має право на оплату своєї працi вiдповiдно до актів законодавства i колективного договору на пiдставi укладеного трудового договору.
Згiдно зi ст. 94 КЗпП України роботодавець зобов'язаний регулярно виплачувати працiвникам заробiтну плату.
Згiдно з частиною 1 статтi 116 КЗпП України, при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд підприємства, установи, організацій, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою зазначених сум. Крiм того, згiдно зi ст.117 КЗпП України, в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їx розмiр підприємство повинне виплатити працiвниковi його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абз.1 п.20 постанови вiд 24 грудня 1999 року №13 «Про практикv застосування судами 3аконодавства пpo оплату працi», установивши при розглядi справи про стягнения заробітної плати у зв'язку iз затримкою розрахунку при звiльненнi, що працiвниковi не були виплаченi належнi йому вiд підприємства, установи, організації суми в день звiльнення, коли ж вiн у цей день не був на роботi, - наступного дня пiсля пред'явления ним роботодавцевi вимог про розрахунок, суд на пiдставi ст. 117 КЗпП стягує на користь працiвника середнiй заробiток за весь перiод затримки розрахунку, а при непроведеннi його до розгляду справи - по день постановления рiшення, якщо роботодавець не доведе вiдсутностi в цьому своєї вини. Сама по собi вiдсутнiсть коштiв у роботодавця не виключає його вiдповiдальностi.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крiм наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав i Конституцiйний Суд України у своєму Рiшеннi вiд 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справi щодо офiцiйного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв 'язку з положенням статей 117, 237-1 цього кодексу.
Згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
При цьому, згідно пункту 5 Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Судом встановлено, що відповідач не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату за листопад-грудень 2018 року, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 7996,00 гривень. Вказана сума боргу підприємства перед працівником підтверджена довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 від 27.04.2021 року №9, а також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року. Доводи позивача про те, що заборгованість по заробітній платі становить 15442,00 гривень, суд вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Партнер» заборгованості на користь позивача, а саме в сумі 7996,00 гривень.
Згідно виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 21.05.2021 року, заробітна плата позивача за жовтень 2018 року становила 3723,00 грн, за листопад 2018 року - 3723,00 гривень.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, Постанови КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 щодо затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, розрахунок середнього заробітку за час затримки такий: заробітна плата за жовтень-листопад 2018 року становить 7446,00 грн (3723,00 грн + 3723,00 грн) : 44 дні = 169,22 грн (середньоденна заробітна плата); 169,22 грн х кількість робочих днів за період затримки розрахунку.
Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.12.2018 року по 21.05.2021 року, день ухвалення рішення судом - 102378,10 гривень.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18, у якій зазначено, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу за виконану ним роботу не було виплачено заробітну плату в розмірі 7996,00 гривень. Середня заробітна плата позивача складає 3723,00 гривень. Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.12.2018 по день ухвалення рішення судом - 102378,10 гривень - більш як в 27 разів перевищує розмір середньої заробітної плати позивача.
Крім того, до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 23.04.2019 року, однак справа тривалий час не розглядалась, у зв'язку з відсутністю всіх суддів. На переконання суду, той факт, що Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області упродовж тривалого часу не здійснював правосуддя, не може мати наслідком збільшення відповідальності роботодавця перед працівником за затримку розрахунку при звільненні та становити надмірний тягар для відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, та встановлені обставини справи, суд з огляду на очевидну неспівмірність суми середнього заробітку за затримку розрахунку зі встановленим розміром заборгованості, причин виникнення цієї заборгованості, вважає, що розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу коштів має становити 11169,00 гривень. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, пов'язаних із невиплатою в повному обсязі заробітної плати та затримкою розрахунку при звільненні, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ «Партнер» на користь ОСОБА_1 , в розмірі 1 000 гривень. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
В решті позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України в сумі 768,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-78, 141, 263-265, 280, 288, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за листопад та грудень 2018 року у розмірі 7996 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок, середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення - в сумі 11169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок, та заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, тобто в розмірі 3723,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер», місцезнаходження: вул. Жовтнева, 23, с.Гайки, Хорошівський р-н, Житомирська обл.; код ЄДРПОУ: 32610361.
Повний текст рішення складено 25.05.2021.
Суддя А.М. Збаражський