Справа № 276/365/19
Провадження по справі №2/276/188/21
24 травня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Хорошів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином -
Позивач звернувся до суду з позовом вказуючи, що 09.03.2018 року близько 10 годин у ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння поблизу магазину «Молчанов», що по вул. Житомирській, 29-А в с. Поромівка Хорошівського району Житомирської області, разом з ОСОБА_1 , виник злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами в сумі 4000 гривень, які випадково випали із зовнішньої кишені куртки ОСОБА_1 на землю. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 4000 грн. Вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.10.2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначене покарання у вигляді штрафу 850 грн. Внаслідок таких дій позивачу заподіяна матеріальна та моральна шкода.
Позивач просить суд стягнути на свою користь заподіяну злочинними діями відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2019 року ОСОБА_3 , відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 17 серпня 2020 року, справу після повторного автоматизованого розподілу прийнято до провадження судді Збаражського А.М., визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Від позивача, ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги повністю підтримав, просив їх задовольнити та проти заочного розгляду справи не заперечував (а.сп.27).
Відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до части 6 статті 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.сп.26), в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направляв.
З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.10.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.сп.3).
Відповідно до копії вироку Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02.10.2018 року, ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 4000 грн. (а.сп.3).
Зазначені обставини відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, відповідач відзив на позов не надав, що свідчить про відсутність заперечень проти позову.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом частини другої статті 1166 ЦК України, у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.
Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.
За приписами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням глибини та характеру моральних страждань, які завдані ОСОБА_1 , характеру майнових втрат внаслідок вчинення злочину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 1000 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 76-79, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, ст.ст. ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , матеріальну шкоду заподіяну внаслідок вчинення злочину в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , моральну шкоду заподіяну внаслідок вчинення злочину в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 768,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя А.М. Збаражський