Справа №295/3144/21
Категорія 68
2/295/1515/21
20.05.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.,
з участю секретаря с/з Наральник Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
Позивач звернулася до суду 16.03.2021 року з даним позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з тих підстав, що спільне життя з відповідачем не склалося, одруження виявилось невдалим через різні погляди на сімейне життя, позивач втратила до відповідача почуття кохання, взаєморозуміння та поваги. Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Шлюб існує лише формально. Позивач вважає подальше збереження сім'ї неможливим та недоцільним. Враховуючи те, що дитина проживає і знаходяться повністю на утриманні позивача, а відповідач не приділяє уваги дитині, від надання матеріальної допомоги в добровільному порядку ухиляється, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2300 грн. з урахуванням індексації, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилася, про час, день та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву в якій заявлені вимоги щодо розірвання шлюбу підтримала в повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення аліментів уточнила та в остаточному варіанті просила стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, уточненні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України та керуючись ст. 280 ЦПК, ухвалити заочне рішення у справі, визнавши причину неявки до суду відповідача не поважною.
Суд, розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Дані правовідносини регулюються ст.ст. 110,112,180,182,183 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 06.10.2001 року /а.с. 5/. Від шлюбу позивач з відповідачем мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 9/.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
В результаті відносин, які склалися в сім'ї, позивач прийшла до висновку про неможливість подальшого співіснування, на примирення не згодна. В зв'язку з цим, суд не знаходить підстав для надання сторонам строку для примирення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася остаточно і її збереження є неможливим та недоцільним для сторін.
Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч.1 ст. 160 , ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що на даний час дитина проживає разом з матір'ю, останній перебуває на її утриманні, та з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини, суд вирішив залишити її на подальше проживання при матері.
У відповідності до ст. 183 СК України частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідач ухиляється від свого обов'язку по утриманню своєї неповнолітньої дитини.
Вирішуючи питання про розмір стягнення аліментів суд вважає, що позов є обґрунтованим, підлягає до задоволення, а тому стягує з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Керуючись ст.ст.110, 112, 182, 184 СК України, Керуючись ст.ст. 81, 141, 263, 265, 280, 284, 287, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований Виконкомом Озерянківської сільської ради Житомирського району, Житомирської області від 06.10.2001 року, актовий запис № 3.
Неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на подальше проживання при матері.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця с. Озерянка Житомирського району на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з 16 березня 2021 року і до повноліття дитини,
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2724 грн., що зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Суддя Н. Ф. Слюсарчук