Справа № 165/3001/20
Провадження № 2/165/134/21
25 травня 2021 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який було укладено 07 жовтня 2016 року у Галицькому районному у м. Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №368.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 жовтня 2016 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через відсутність взаєморозуміння, постійні образи і докори вона припинила подружні відносини з відповідачем. Зазначає, що свекруха ОСОБА_4 втручалася в побут їх сім'ї, неоднорозаво говорила їй образливі слова та зневажала. Відповідач не сприяв фінансовій стабільності сім'ї і вони не мали сімейного бюджету. Також, ОСОБА_2 не приймав участі у вихованні сина, ухилявся від батьківських обов'язків. В квітня 2019 року вона вимушено покинула квартиру, що винаймала в м. Львові і повернулася до батьків в м. Нововолинськ, де проживає по даний час. Оскільки вони не ведуть спільного господарства та проживають порізно, а подальше перебування в шлюбі суперечить її інтересам, тому просить розірвати їх шлюб в судовому порядку та стягнути з відповідача в її користь судові витрати у справі, що складються з: 1200 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 840,80 грн. судового збору. Також зазначила, що спору щодо поділу спільного сумісного майна між ними не виникає, дитина залишиться із нею і після розірвання шлюбу має бажання залишити прізвище набуте у шлюбі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, позов підтримала, просила його задоволити. Зазначила, що залишення прізвища набутого у шлюбі є виключно її правом і не залежить від волевиявлення відповідача (а.с.131).
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду заяву в якій визнав позов, не заперечив щодо розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , просив суд вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору. У відзиві поданому до суду 30 квітня 2021 року зазначив, що забезпечує сина на належному матеріальному рівні, є турботливим та люблячим батьком, приймає активну участь в утриманні дитини і має намір укласти з позивачем договір про спільну опіку над сином в якому передбачити всі питання спільного фінансування і виховання дитини. Також, спростував твердження позивача щодо припинення між ними шлюбних відносин в травні 2019 року, не бажає щоб позивач після розірвання їх шлюбу залишила прізвище ОСОБА_1 , оскільки вважає його своєрідною пам'яткою (брендом) їх родини. Заперечує щодо стягнення 1200 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх необгрунтованими (а.с. 123-127).
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем, що визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та наявність законних підстав, шлюб між позивачем та відповідачем суд розриває.
Відповідно до ст.113 ЦПК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи те, що позивач не виявила бажання відновити своє дошлюбне прізвище і це є виключним правом останньої, суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 надалі буде іменуватися прізвищем ОСОБА_1 .
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат суд виходить з наступного.
З підстав обумовлених ст.141, ст.142 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 50% сплаченого нею судового збору, що становить 420,40 грн. та підтверджується документально (а.с.3), а решту 50%, суд повертає позивачу з Державного бюджету України
Відповідно до ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи положення ст.81 ЦПК України та те, що позивачем документально підтверджено отримання правничої допомоги адвокатом, суд, беручи до уваги обсяг робіт і час витрачений на підготовку позовної заяви (а.с.14 зворот), механізм розрахунку гонорару адвоката обумовлений договором (а.с.13-14), вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є обгрунтованою і співмірною з складністю справи, а тому приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 1200 грн. понесених витрат на правничу допомогу, слід також задоволити.
Керуючись ст.12, ст.141, ст.142, ч.4 ст.206, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.110, ст.112 СК України, - суд,
ухвалив:
Позов задоволити.
Шлюб, укладений 07 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) у Галицькому районному у м. Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №368, розірвати.
Після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 надалі буде іменуватися прізвищем ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. сплаченого нею судового збору та 1200 (одна тисяча двісті) грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Повернути з Державного бюджету України позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. судового збору, згідно квитанції №0.01855243090.1 від 01 жовтня 2020 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах цивільної справи №165/3001/20.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк