Провадження № 2-а/742/29/21
Єдиний унікальний № 742/551/21
12 травня 2021 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарях: Сидоренко Ю.Г., Шептун В.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Фесика І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №028585 від 1 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАВ №028585 від 01.02.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу розміром 510,00 грн за порушення ч.10 ст.121 КУпАП, винесену інспектором ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астаніним В.І. та закрити провадження у даній справі, мотивуючи свої вимоги тим, що вказана постанова є необґрунтованою та складена з грубим порушенням положень КУпАП України, а викладені обставини справи та підстави правопорушення не відповідають дійсності, крім того, розгляд справи був неповним та необ'єктивним. У своєму позові пояснив, що 01.02.2021 року у м.Прилуки Чернігівської області він виїжджав з вул.Шкільної на вул.Сорочинську, а безпосередньо на цьому перехресті без включених проблискових маяків зупинявся поліцейський патрульний автомобіль, д.н.з. НОМЕР_1. Один із співробітників ще знаходився в автомобілі (паркувався), а інший вже почав зупиняти автомобілі: першим він зупинив автомобіль іноземного виробництва та одночасно подав ОСОБА_1 сигнал про зупинку, при цьому не вказав про місце зупинки, тому ОСОБА_1 зупинився буквально відразу на дорозі. На запитання позивача щодо причини зупинки інспектор Дешко С.А. (як з'ясувалось пізніше) сказав, що даний автомобіль знаходиться в розшуку, проте на прохання позивача надати орієнтування той відповів, щоб ОСОБА_1 з даного приводу спілкувався з його колегою. Після того, як ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та почав здійснювати відеофіксацію вчинюваних поліцейськими дій на свій мобільний телефон, то інспектор Дешко С.А. спочатку сказав, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки, а потім почав стверджувати, що він перевозив дитину, яка ніби-то не досягла 12-річного віку, на передньому сидінні автомобіля, хоча даного факту взагалі не було. Тобто причина зупинки автомобіля була невідома та нічим не обґрунтована, а поліцейськими не зібрано та не надано жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_1 хоч якогось порушення ПДР. Разом з тим, при розгляді справи та винесенні постанови інспектором ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астаніним В.І. були повністю проігноровані як норми діючого законодавства, так і усні пояснення, а також усні клопотання, що заявлялися ОСОБА_1 , проте не зважаючи на усні заперечення позивача, співробітник поліції Астанін В.І. , не взявши до уваги жодних зауважень та пояснень, виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121 КУпАП, яку позивач вважає такою, що складена за результатами неповного та однобічного з'ясування обставин по справі, з істотним порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області подав відзив на позов ОСОБА_1 , в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити у повному обсязі, оскільки вважає його необґрунтованим нормами матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що 01.02.2021 року о 10-00 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Landcruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Сорочинській у м.Прилуки Чернігівської області перевозив дитину, яка не досягла 12-річного віку, чим порушив п.21.11 б ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.10 ст.121 КУпАП, тому поліцейським ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астаніним В. і було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 028585 від 01.02.2021 року.
Як зазначає представник відповідача у своєму відзиві, основним аргументом позивача на спростування вказаної постанови є те, що він не перевозив дитину на передньому сидінні автомобіля. Крім цього, відповідно до ухвали Прилуцького міськрайонного суду від 25.03.2021 року позивач приєднав довідку про зріст своєї дитини ОСОБА_4 , який становить 151 см, хоча ПДР заборонено перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів, а з постанови БАВ №028585 та відеозапису, розміщеного за посиланням (https://www.youtube.com/watch?v=pgm2ZFFFajk) можна побачити, що ОСОБА_4 на момент винесення нині спірної постанови ще не виповнилося 12 років.
Разом з тим, представник відповідача зазначив, що тільки 24.02.2021 року постановою КМУ №152 були внесені зміни до Правил дорожнього руху, якою було прибрано заборону щодо перевезення дітей до 12 років без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, а тому, на момент винесення оскаржуваної постанови поліцейський вірно зазначив про порушення позивачем правил перевезення дитини, яка не досягла 12-го віку, так як станом на 01.02.2021 року вказаних вище змін ще внесено не було.
Отже, ГУНП в Чернігівській області вважає, що поліцейський Астанін В.І. виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №028585 від 01.02.2021 в порядку і в межах, передбачених законом на підставі встановлених доказів вчинення адміністративного порушення ОСОБА_1 , а тому вказана постанова поліцейського не підлягає скасуванню (а.п.31-36).
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити, наголошуючи на незаконності самого факту зупинки ОСОБА_1 01.02.2021 року. При цьому ОСОБА_1 суду пояснив, що того дня він був зупинений працівниками поліції зовсім не з тих підстав, з яких був пізніше складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки його син сидів на задньому сидінні автомобіля, а працівник поліції спочатку зупинив червоний автомобіль і одночасно зупинив автомобіль позивача та, не пояснюючи причини зупинки, направив до іншого інспектора Дешко С.А. При цьому ніхто з працівників поліції не представився та не мав відповідних значків, спочатку на запитання позивача про причину зупинки позивача повідомили, що його автомобіль знаходиться в розшуку, потім сказали, що він не був пристебнутий паском безпеки, а вже потім, що він перевозив дитину, яка не досягла 12 років, на передньому сидінні автомобіля, хоча ніхто з працівників поліції не вимагав ні свідоцтва про народження його сина, ні проводив жодних замірювань його зросту, а вже після години спілкування з інспектором Дешко С.А. приїхав інспектор Астанін В.І. , який не був очевидцем жодних подій, пов'язаних з зупинкою автомобіля ОСОБА_1 , але саме він повідомив, що на позивача вже складено постанову, яка, крім того, не містила відривної квитанції із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати штрафу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та вчасно, проте безпосередньо у своєму відзиві просив розглянути справу без його участі (а.п.36).
Тож, вислухавши пояснення сторони позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного переконання.
Відповідно до змісту копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №028585 від 01.02.2021 року водій ОСОБА_1 01.02.2021 року о 10-00 год. керував автомобілем «Toyota Landcruiser 200», д.н.з. НОМЕР_2 , в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Сорочинській, в якому перевозив дитину, яка не досягла 12-річного віку, чим порушив п.21.11 б ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.10 ст.121 КУпАП, за що на нього було накладено штраф в розмірі 510,00 грн, крім того, в даній постанові також зазначено про те, що до неї додаються відеофіксація порушення та письмове пояснення, однак суду такі разом з відзивом надані не були (а.п.6).
Разом з цим, позивачем зазначено, що інспектор ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астанін В.І. під час винесення оскаржуваної постанови не з'ясував дійсних обставин даної справи, оскільки під час її розгляду не відбирав пояснень ні у нього, ані у жодних свідків, не досліджував свідоцтво про народження дитини, не заміряв його зріст, не роз'яснив ОСОБА_1 його права та повністю проігнорував його клопотання про залучення до розгляду даної справи адвоката, чим порушив норми діючого законодавства, що не було спростовано відповідачем у відзиві.
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.59 Конституції України і у відповідності до ч.2 ст.8 Конституції України ця норма є нормою прямої дії.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 35 Закону України "Про національну поліцію" передбачено чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, а саме: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Також, крім перерахованих вище підстав, співробітники поліції мають право зупинити транспортний засіб у разі: відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, проте, як зазначив ОСОБА_1 у своєму позові та безпосередньо у судовому засіданні, причина зупинки автомобіля йому досі не відома та жодним чином не була обґрунтована, про що відповідачем також не було надано суду будь-яких пояснень.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 Кодексу).
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд констатує, що при винесенні інспектором ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астаніним В.І. нині спірної постанови не було з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченій ч.10 ст.121 КУпАП, оскільки не було з'ясовано ні віку дитини, ні її зросту, а також повною мірою не з'ясовано та не доведено самого факту перебування дитини на передньому сидіння автомобіля під час його зупинки, а на виконання вимог ст.77 КАС України відповідачем не доведено правомірності своїх дій та прийнятого рішення, належними та допустимими доказами не спростовані доводи, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного суду України від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
При винесенні покарання за порушення Правил дорожнього руху суди не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф, останні не можуть бути допустимим доказами (правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 29.04.2020 у справі №161/5372/17).
Таким чином, суд приходить до переконання у тому, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 КАС України).
Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.222 КУпАП органам Національної поліції підвідомчий розгляд справ про адміністративні порушення за ст.121 КУпАП.
Частиною 1 статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до роз'яснення, наданого Конституційним Судом України в рішенні № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року по справі №1-11/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
В частині 5 статті 258 КУпАП вказано, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до викладених роз'яснень Конституційного Суду України та норм КУпАП суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу.
Разом з тим, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача з приводу неповного з'ясування обставин справи та недоведеності жодними доказами порушення ним Правил дорожнього руху.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
На підставі наведених норм законодавства суд приходить до висновку про те, що відповідач, застосовуючи скорочений порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, повинен був винести постанову за наслідками розгляду справи, виконати вимоги та дотриматись гарантій, які закріплені КУпАП.
Складена постанова не містить посилання на жодні докази, які б доводили як наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, так і самої події вчинення ним адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому необхідно також врахувати і практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyevav. Russia", рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin V. Russia", заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що "...суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)".
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідач же надіслав до суду лише відзив з посиланням на відео, розміщене в Інтернеті, проте не надав жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП, як не надав і відеофіксації та письмових пояснень, про які зазначено у постанові про адміністративне правопорушення серії БАВ №028585 від 01.02.2021 року.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст.77 КАС України, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №028585 від 01.02.2021 року була прийнята з порушенням норм КУпАП.
Підсумовуючи все наведене вище, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній як склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст. 121 КУпАП, так і сама подія будь-якого порушення ним ПДР України.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 77, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №028585 від 1 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії БАВ №028585 від 1 лютого 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу розміром 510,00 грн за порушення ч.10 ст.121 КУпАП, винесену інспектором ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Астаніним Владиславом Ігоровичем - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.10 ст.121 КУпАП України, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14.05.2021 року.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О.Коротка