"13" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/38/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Оксенчук С.С., Дідух С.П.,
від відповідача - Сінько О.А.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Всеволодовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс", про усунення перешкод у користуванні майном, -
Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Всеволодовича про усунення перешкод у користуванні майном - торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4956, яке розташоване по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, посилаючись на наступне.
14 червня 2016 року між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн "Військторгсервіс" уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов'язаних з виконанням умов цього договору.
06 березня 2018 року до вказаного договору доручення було укладено додаткову угоду № 1, якою встановлено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем у розмірі 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування та внесено ряд інших змін.
В п. 2.8 додаткової угоди від 06.03.2018 р. визначено, що підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору).
Наразі позивач зауважує, що на виконання договору доручення від 14.06.2016 р. № 1, 01.09.2016 р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" та відповідачем був укладений договір № ВКС-1260 про надання права платного користування торговельним місцем для встановлення 20-футових контейнерів, відповідно до п. 1.1 якого відповідачу надавалось право платного користування торговельним місцем № 4956 на виділеній відкритій території за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева.
При цьому позивач додає, що з урахуванням внесених додатковою угодою змін до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. щодо збільшення вартості користування торговельним місцем, відповідача листом від 29.03.2018 р. № 406/15 було повідомлено про зміну суттєвих умов та необхідність врегулювання договірних відносин, а також зазначено, що у разі наявності у нього бажання використовувати торговельне місце, що перебуває у розпорядженні Міністерства оборони України, він може звернутися до Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість за користування торговельним місцем становитиме 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, чого останнім зроблено не було у зв'язку з відсутністю такого бажання.
Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач не вчинив дій щодо врегулювання договірних відносин з Міністерством оборони на запропонованих умовах.
Між тим, як вказує позивач, листом від 04.06.2018 р. № 747/30 відповідача було повідомлено про припинення Міністерством оборони України договору про надання права користування торговельним місцем в односторонньому порядку відповідно до п. 7.3 договору.
Крім того, за ствердженнями позивача, листом від 22.06.2018 р. № 06/1297 відповідача було повторно повідомлено про припинення договору з 06.08.2018 р. та запропоновано, в разі наявності бажання продовжувати договірні відносини, звернутися до Філії із заявою про укладання договору.
Разом з тим, як зазначає позивач, оскільки в установлений строк відповідач торговельне місце не звільнив та продовжував його використовувати, Міністерством оборони України був поданий до господарського суду Одеської області позов про зобов'язання фізичної особи-підприємця Кучеренко О.В. усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, з підстав розірвання договору в односторонньому порядку.
Наразі позивач звертає увагу суду на те, що хоча рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2019 р. по справі № 916/1677/18 було відмовлено у задоволені позовних вимог Міністерства оборони України, зазначеним рішенням було встановлено наступне: факт існування договірних відносин між Концерном "Військторгсервіс" та відповідачем у вигляді укладеного між сторонами договору від 01.09.2016 р. № ВКС-1260; термін дії договору з 01.09.2016 р. до 31.10.2019 р.; Міністерство оборони України є належним користувачем вказаного торговельного місця на підставі договору від 21.02.2000 р. № 181/9-83, укладеного між Міністерством оборони України, Авангардійською селищною радою та ТОВ "Промтоварний ринок".
За ствердженнями позивача, листом від 22.02.2019 р. № 228/18 відповідача було повідомлено про закінчення терміну дії договору від 01.09.2016 р. № ВКС-1260 31.10.2019 р. та непродовження з відповідачем договірних відносин, а листом від 14.08.2019 р. № 03/1423/1 відповідача було повідомлено про необхідність звільнення торговельного місця та контейнерів від речей. Однак, як вказує позивач, відповіді не отримано, перешкоди для користування не усунуто. Водночас, як наголошує позивач, незважаючи на те, що термін дії договору закінчився 31.10.2019 р., та жодних додаткових угод між Міністерством оборони України та відповідачем про продовження терміну дії договору укладено не було, останній й надалі продовжує використовувати торговельне місце № 4956, що позбавляє Міністерства оборони України права вільно використовувати зазначене торгове місце та передавати його у користування з метою отримання коштів на рахунки спецфонду Міністерства оборони України.
Так, позивач вважає за необхідне зазначити, що 09.07.2019 р. та 01.07.2020 р. комісією у складі із представників Міністерства оборони України Концерну "Військторгсервіс" проведено огляд 50 торговельних місць по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок", у тому числі торговельного місця № 4956, під час якого встановлено, що на вказаному торговельному місці відповідачем здійснюється підприємницька діяльність. Отже, як вказує позивач, він не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в оплатне користування жодній особі, так як відповідач чинить перешкоди у користуванні торговельним місцем шляхом його використання, що призводить до завдання збитків у вигляді упущеної вигоди Міністерству оборони України.
Таким чином, за ствердженнями позивача, вчинення неправомірних дій, що полягають у перешкоджанні Міністерству оборони України у здійсненні господарської діяльності, мають наслідком нанесення збитків Міністерству оборони України та бюджетам різних рівнів. При цьому позивач звертає увагу суду на те, що аналогічні спори вже розглядалися судами. Так, рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/1666/18 було задоволено позовну заяву Міністерства оборони України до фізичної особи - підприємця Канигіної Лариси Федорівни про зобов'язання фізичної особи-підприємця Канигіної Лариси Федорівни та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, та зобов'язано фізичну особу-підприємця Канигіну Ларису Федорівну усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, у зв'язку з закінченням терміну дії договору. Як вказує позивач, зазначене рішення суду було залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 р. по справі № 916/1666/18; постановою Верховного суду від 03.06.2020 р. по справі № 916/1666/18 касаційна скарга ФОП Канигіної Л.Ф. була залишена без задоволення. Так, позивач зазначає, що Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до направленого Концерном "Військторгсервіс" листа, відповідача було належним чином повідомлено про те, що термін дії укладеного договору закінчується 2019 року і після закінчення терміну Міністерство оборони України не має наміру продовжувати з відповідачем договірні відносини, пов'язані з надання права платного користування торговельним місцем. Також позивач вказує, що судом було зауважено, що оскільки законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо; при цьому істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця. Крім того, Верховним судом було зроблено висновок про неправомірне посилання відповідача на фактичне продовження терміну дії договору у зв'язку з подальшою оплатою платежів за користуванням торговельним місцем, суд відхиляє, оскільки така оплата не є безумовною підставою для продовження дії зазначеного договору, такі дії ураховуються у сукупності з іншими діями. Таким чином, Верховний суд дійшов висновку, що будь-яких обставин того, що між сторонами укладеного новий договір про надання права платного користування для встановлення контейнерів чи внесено зміни до договору щодо продовження терміну його дії відповідно до п. 7.4 зазначеного договору, встановлено не було, а сторонами відповідних доказів надано не було. З урахуванням того, що між сторонами на час розгляду справи договірних зобов'язань не існувало, оскільки договір припинив свою дію в момент закінчення терміну, на який його було укладено, суди попередніх інстанції, правомірно застосували до спірних правовідносин положення статті 391 ЦК України, що узгоджується з правовою позицію, наведеною у постанові Верховного Суду України від 27.05.215 у справі № 6-92цс15.
Таким чином, за ствердженнями позивача, існуючий стан речей, у свою чергу, призводить до порушень чинного законодавства та наносить значну шкоду державним інтересам, адже відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Поряд з цим позивач з посиланнями на ст.ст. 15, 391, 631 ЦК України, ч. 2 п. 33 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначає, що належним способом захисту прав Міністерства оборони України є усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити торговельне місце № 4956.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2021 р. вказану позовну заяву Міністерства оборони України (вх. № 39/21) залишено без руху, оскільки позовна заява не містить доказів, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме листа № 406/15 від 29.03.2018 р. про зміну суттєвих умов та необхідність врегулювання договірних відносин, а також доказів вчинення відповідачем перешкод у користуванні Міністерством оборони України спірним торгівельним місцем № 4956.
25.01.2021 р. Міністерством оборони України подано до господарського суду заяву про усунення недоліків (вх. № 2139/21), до якої позивачем додано лист № 406/15 від 29.03.2018 р. та докази його направлення на адресу відповідача, а також позивачем зазначено, що позовна заява та додані до неї документи подані до суду із дотриманням вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2021 р. позов Міністерства оборони України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/38/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.
15.03.2021 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву та клопотання про поновлено процесуального строку для подання відзиву. Так, в обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що торговим місцем № 4956 на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій відповідач користувався з 1998 року, яке тоді купив, як і всі інші підприємці Промринку 7-го км, внісши кошти до каси ДП МО "Південь", після чого керівництво ДП МОУ "Південь", уповноважене МО України, уклало з ним договір.
Як вказує відповідач, незважаючи на те, що у ФОП Кучеренка О.В. був діючий договір, укладений з Міністерством оборони України, від імені якого на підставі договору доручення діяло ДП МО України "Південь", згідно якого йому було надано право платного користування місцем № 4956 на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, розуміючи, що у випадку непідписання нового договору, його торгове місце буде продане, а йому будуть продовжувати чинити перешкоди у користуванні ним, вчиняти дії для позбавлення його торгового місця, ФОП Кучеренко О.В. після прикладення великих зусиль 01.08.2016 р. був змушений укласти з Міністерством оборони України, від імені якого на підставі договору доручення діяв Концерн "Військторгсервіс", договір № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, предметом якого є право платного користування торговим місцем № 4956 на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожева.
Щодо тверджень позивача про дострокове припинення договору № ВКС-1260 в односторонньому порядку згідно повідомлень листами № 747/30 та № 06/1297 відповідач вказує, що чинне законодавство та умови договору, зокрема п. 7.3, не визначають підстав для дострокового припинення дії договору - ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених нижче положень законодавства, а тому не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору. Таким чином, за ствердженнями відповідача, з врахуванням проведення сторонами господарської діяльності на підставі договору до взаємовідносин, що з нього виникли, в пріоритетному порядку підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, а тому посилання на можливість в односторонньому порядку відмовитись від договору згідно приписів ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, не заслуговують на увагу в контексті положень ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України. При цьому відповідач зауважує, що договір оренди, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт господарювання, не можна припинити в односторонньому порядку, а тільки за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду. Відтак, на думку відповідача, оскільки умови п. 7.3 договору не містять переліку підстав для припинення договору в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін, вказаний пункт не передбачає необмежене право на односторонню відмову від договору (що прямо заборонено законом), про наявність встановлених ст.ст. 651, 781, 783 ЦК України підстав припинення шляхом відмови або розірвання договору позивач не зазначає, тому відповідач вважає посилання позивача про припинення договору в односторонньому порядку безпідставним.
Наразі відповідач зауважує, що ним не було допущено жодних порушень договірних зобов'язань, у зв'язку з якими до нього могло б бути заявлено МОУ вимогу щодо припинення договору та згоди сторони на його припинення також не було, а тому заява позивача про припинення договору на підставі одностороннього волевиявлення останнього, висловлена у листах уповноважених представників позивача, не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки не ґрунтується на нормах закону та положеннях договору. До того ж відповідач вказує, що зміст пункту 7.3 договору визначає тільки механізм такого припинення за наявності визначених на це законом підстав, а відсутність підстав для дострокового припинення договору виключає можливість його припинення в односторонньому порядку та розірвання господарських договорів відповідно до ст. 188 ГК України сторони передбачили п. 7.2 договору.
Крім того відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 05.07.2019 р. по справі № 916/1684/18 та зазначає, що повідомлення про припинення договору, лист про припинення з 06.08.2018 р. дії договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р., на які посилається позивач, до відповідача не надходили, при цьому ФОП Кучеренко О.В. згоди щодо припинення дії договору не надавав та MOУ з приводу розірвання договору у визначеному законом порядку до суду не зверталося. На підставі вищевикладеного, за ствердженнями відповідача, договір не був припиненим у серпні 2018 року та відповідач користувався майновим правом на торгове місце правомірно.
Так, стосовно тверджень позивача про припинення дії спірного договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відповідач із посиланнями на ч. 4 ст. 284, ч. 4 ст. 291 ГК України, ст. 764 ЦК України, зазначає, що з їх правового аналізу слідує, що настання такого юридично значимого наслідку, як продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, пов'язане з відсутністю заяви однієї із сторін договору про припинення дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Водночас, із посиланнями на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 916/1686/20 відповідач наголошує, що протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто з 01 червня по 01 липня 2019 року, від Міністерства оборони України та його уповноважених представників заяв про припинення або зміну умов договору ФОП Кучеренко О.В. - не надходило, при цьому протягом місяця після закінчення строку договору відповідач продовжував користуватися правом платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру № 4956, сплатив орендну плату, а відтак прийняття орендної плати також свідчить про визнання дій відповідача зі сторони МО України та виконання договору, відсутність будь-яких заперечень. Адже, як вказує відповідач, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", МОУ повинно було повертати отримані кошти, які були зараховані помилково, якщо вважали, що вони такими є, однак жодних коштів останній ФОП Кучеренко О.В. не повертало та з будь-якими повідомленнями відносно необхідності надання реквізитів для повернення коштів МОУ також не зверталося, а навпаки дії МОУ свідчать про бажання отримання цих коштів, так 17.02.2020 р. підприємці від імені всіх, хто орендує майнові права на торгові місця у МОУ звернулися до Департаменту фінансів МОУ з колективним запитом на отримання інформації з приводу спеціального реєстраційного рахунку МОУ, відкритого в Казначействі України (ЕАП), для перерахунку коштів, як плати за договором оренди у зв'язку з тим, що вони були змінені. Як зазначає відповідач, згідно відповіді на вказаний запит від 19.02.2020 р. № 0290/93(3)/63 вказано, що надається інформація щодо реквізитів Міністерства оборони України для перерахунку коштів для фізичних осіб-підприємців за право платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок", що додатково підтверджує те, що МОУ визнавало та не заперечувало щодо дії договору, укладеного з відповідачем. Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідачу не надходило від орендодавця письмових заперечень проти продовження дії договору на новий строк, як передбачено вимогами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України, із заявою про припинення договору до орендодавця ФОП Кучеренко О.В. позивач не звертався, а тому, за ствердженнями відповідача, відсутні правові підстави вважати, що договір припинив свою дію.
При цьому, посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.04.2019 р. по справі № 922/793/18, від 11.09.2018 р. по справі № 925/1321/17, від 13.06.2018 р. по справі № 909/442/17, від 15.05.2018 р. по справі № 910/12031/17, відповідач наголошує, що правові позиції Верховного Суду зводяться до того, що якщо наймач після закінчення договору найму продовжує використовувати майно, сплачує орендну плату, а від наймодавця не надійшло заперечень протягом місяця після закінчення строку договору найму, то вказаний договір в силу закону вважається продовженим на той самий строк, на якій він був укладений. За таких обставин, враховуючи приписи ч. 4 ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, правові позиції Верховного Суду, за ствердженням відповідача, оскільки протягом одного місяця після закінчення строку договору № ВКС-1260, тобто з 01 червня по 01 липня 2019 року, від Міністерства оборони України та його уповноважених представників заяв про припинення або зміну умов вказаного договору ФОП Кучеренко О.В. не надходило, він продовжував користуватися правом платного користування місцем для встановлення 20-Футового контейнеру № 4956, сплатив орендну плату, будь-яких письмових заперечень з цього приводу від позивача до нього не надходило, то договір № ВКС-1260 продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах. Вказані обставини, на думку відповідача, спростовують твердження позивача відносно припинення договору після настання дати, до якої він був укладений.
Стосовно обраного способу захисту, на підставі якого позивач звернувся до суду з посиланням на порушення його прав, відповідач із посиланнями на ст. 20 ГК України, ст.ст. 16, 316, 317, 386, 387, 391 ЦК України вказує, що предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а тому, виходячи із аналізу ст.ст. 387, 391 ЦК України вбачається, що предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а предметом віндикаційного позову - вимога власника не володіючого майном. За таких обставин, на думку відповідача, позов, поданий МОУ у порядку ст. 391 ЦК України (негаторний), не відповідає обставинам справи та способу захисту, адже, позивач не володіє на даний момент спірним майном, про що зазначено у позові, де він посилається на те, що не володіє торговим місцем № 4956, зазначаючи, що ним володіє відповідач, чим порушую право МОУ, зокрема, вільно використовувати зазначене торгове місце. Поряд з цим відповідач зауважує, що позивач не являється ні власником, ні особою, яка володіє вказаним майном (має на нього речове право), яке здав у оренду, з підстав, передбачених законом або договором, бо не надав правовстановлюючих документів, які б підтверджували це право, договір від 21.02.2000 р. № 181/9-83, на який послався позивач ним не надано, більш того з посиланням на нього позивачем зазначено, що згідно його умов МОУ є належним користувачем вказаного торговельного місця, тобто веде мову про речове право, однак доказів того, що за позивачем зареєстроване речове право на користування торговим місцем № 4956 - не надано, а також відсутні будь-які акти прийому-передачі від ТОВ "Промтоварний ринок" до користування МОУ торгових місць по вулиці Рожевій, немає також документів, які б могли свідчити про передачу Міністерству конкретних торгових місць згідно їх номерів.
Крім того відповідач додає, що жодних доказів, які б свідчили, що якісь дії відповідача порушують "право власності чи законного володіння" позивачем спірним торговим місцем не надано.
Так, щодо пропозиції укладення нового договору, збільшення орендної плати відповідач вказує, що твердження позивача, які не мають жодного відношення до предмету спору про пропозицію від МО України, Концерну "Військторгсервіс" ФОП Кучеренку О.В. укласти новий договір про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футовими контейнерами зі збільшеною орендною платою у 2018 році - не відповідають дійсності. Так, за ствердженнями позивача, з травня 2018 року по сьогоднішній день жодних проектів договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футовими контейнерами, оформлених відповідно до ст. 181 ГК України від МО України, Концерну "Військторгсервіс" чи філії "ОУВТ" Концерну "Військторгсервіс" - до ФОП Кучеренка О.В. не надходило, при цьому відповідно до п. 6.1 договору всі зміни та доповнення до нього повинні бути оформленні письмово в двосторонньому порядку. Однак, як зазначає відповідач, ні позивач, ні уповноважений ним Концерн "Військторгсервіс" не запропонував ФОП Кучеренку О.В. укладення додаткової угоди до договору, як це вимагає ст. 188 Господарського кодексу України, що регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів.
Під час підготовчого засідання 16.03.2021 р. за клопотанням відповідача судом було продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 16.03.2021 р. представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначає наступне. Так, з приводу припинення договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. позивач вказує, що дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну дії договору, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін, сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 7.1 договору №ВКС-1260 від 01.08.2016 р. термін його дії закінчився 31 травня 2019 р., а відповідач - ФОП Кучеренко О.В. не звільнив торгове місце № 4956 та продовжує здійснювати на ньому підприємницьку діяльність, що підтверджується актами огляду торгового місця від 09.07.2019 р. та 01.07.2020 р., будь-які додаткові угоди між сторонами договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. щодо зміни (продовження) терміну його дії не укладалися. Так, за ствердженнями позивача, 22 лютого 2019 р. за вихідним № 228/18 начальником філії "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", що діяв від імені Міністерства оборони України, на адресу ФОП Кучеренко О.В. направлено лист про неналежне виконання умов договору та про відмову від продовження, який відповідач отримав, а тому до моменту закінчення дії договору відповідачу було достеменно відомо про відсутність наміру у Міністерства оборони продовжувати з ним договір № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. Оскільки термін дії договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій 31.05.2019 р. закінчився, вказаний договір є припиненим. Водночас позивач вважає посилання відповідача на положення ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору безпідставними, так як умови договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. не передбачають можливості автоматичного продовження цього договору. Більш того, за ствердженнями позивача, згідно з п. 6.1 договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути оформлені письмово в двосторонньому порядку, однак доказів укладення нового договору чи внесення змін про продовження терміну дії даного договору відповідно до п. 7.4 договору матеріали справи не містять. Проте, як вказує позивач, відповідач не звільнив торговельне місце № 3775 та вчиняє перешкоди у користуванні ним, зважаючи на що Міністерство оборони України не може належним чином самостійно реалізувати належне йому право, а також не має можливості передати вказане торговельне місце в користування іншій особі з метою отримання прибутку.
Щодо правових підстав припинення договору № ВКС-1259 від 01.08.2016 р. позивач із посиланнями на ст. 764 ЦК України, ч. 4 статті 284 ГК України вказує, що із правового аналізу наведених статей слідує, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Так, на думку позивача, заперечення орендодавця щодо пролонгації договору можуть мати місце не лише після закінчення строку договору і протягом місяця після закінчення цього строку, але й на дату закінчення строку договору (до 31.05.2019 р.), при цьому в даному випадку відповідною заявою-запереченням є отриманий відповідачем лист начальника філії "Одеського управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", що діяв від імені Міністерства оборони України на адресу ФОП Кучеренко О.В. за вих. № 228/18 від 22.02.2019 р. про неналежне виконання умов договору та про відмову від продовження. За ствердженнями позивача, цей лист в сукупності з оголошенням у газеті "Одеські вісті" (випуск від 09.06.2018 р. № 44 (5068) (с. 11) та повідомленням про припинення дії договору №ВКС-1257 від 01.08.2016 р., розміщеним на веб-сайті ТОВ "Промтоварний ринок" є належним доказом на підтвердження своєчасної відмови орендодавця від пролонгації договору оренди.
3 приводу вимог про усунення перешкод у користуванні торговим місцем позивач із посиланнями на ч. 1 ст. 15, ст. 391 ЦК України вказує, що, враховуючи, що договір № ВКС- 1260 від 01.08.2016 р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням терміну, на який він був укладений, відповідачем вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування ст. 391 ЦК України. При цьому позивач наголошує, що право Міністерства оборони України на користування 50-тю торговими місцями на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" встановлено численним рішеннями судів усіх інстанцій, зокрема у справі № 916/1666/18. Наразі позивач зауважує, що жодного доказу щодо недійсності договору між Міністерством оборони України та ТОВ "Промтоварний ринок" у матеріалах справи не міститься, тому твердження відповідача про відсутність у Міністерства оборони права на користування вказаним торговельним місцем є лише його припущеннями. Таким чином, за ствердженнями позивача, виходячи з зазначених відомостей та доказів, останній вважає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих підстав та належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позову та докази, наявні у матеріалах справи.
Також під час підготовчого засідання представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2021 р. до участі у справі № 916/38/21 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс", також продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 05.04.2021 р.
05.04.2021 р. представником відповідача подані до господарського заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач додатково вказує, що посилання позивача на повідомлення ФОП Кучеренка О.В. про закінчення терміну договору листом від 22.02.2019 р. № 228/18 є безпідставним, у підписанта вказаного листа були відсутні повноваження діяти від імені Міністерства оборони України, вказаного листа відповідач не отримував. Також, як вказує відповідач, наданий позивачем лист від 22.02.2019 р. № 228/18 був підписаний начальником філії "ОУВТ" Концерну "Військторгсервіс" Соловйовою О., але остання не являється уповноваженою Міністерством оборони України особою на представництво інтересів МО України у питання висловлення позиції відносно продовження з ФОП Кучеренко О.В. договірних відносин з МО України щодо наданням права платного користування торговельним місцем № 4956 та щодо факту продовження на той час користування ним предметом оренди згідно договору. Вказані обставини, за ствердженнями відповідача, спростовують доводи позивача відносно припинення договору після настання дати, до якої він був укладений, у зв'язку з направленням повідомлення від 22.02.2019 р. № 228/18. Разом з тим відповідач додає, що з оголошенням у газеті "Одеські вісті" випуск від 09.06.2018 р. № 44 (5068) та повідомленням про припинення дії договору № ВКС-1257 від 01.08.2016 р., розміщеного на веб-сайті ТОВ "Промтоварний ринок", на які посилається позивач, Кучеренко О.В. не ознайомлювався, про їх наявність йому нічого не відомо.
У підготовчому засіданні господарського суду 05 квітня 2021 року по справі № 916/38/21 було протокольно оголошено перерву до 22 квітня 2021 року об 11 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
У підготовчому засіданні 22.04.2021 р. представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи пояснення, в яких позивач додатково вказує, що на підтвердження факту направлення на адресу відповідача листа від 22.02.2019 р. № 228/18 до суду подано копії опису вкладення до цінного листа з номером поштового відправлення № 6505809798778, адресованого ФОП Кучеренко О.В., надісланого засобами АТ "Укрпошта" 26.02.2019 р., накладної на приймання 26.02.2019 р. поштового відправлення № 6505809798778 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6505809798778 з відмітками, здійсненими в об'єкті поштового зв'язку місця призначення (Великий Дальник) про його вручення. При цьому позивач звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 р. у справі № 911/3142/19 висловив позицію, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Також у підготовчому засіданні представник відповідача надав суду для залучення до матеріалів справи пояснення відносно наданих третьою особою доказів, в яких вказує, що лист від 22.02.2019 р. № 228/18 до ФОП Кучеренка О.В. не надходив, а надані суду документи не підтверджують його надсилання та отримання ФОП Кучеренко О.В., про що свідчить наступне. Так, із посиланнями на Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 р., відповідач зазначає, що доказом направлення поштового відправлення є касовий чек, роздрукований на РРО. При цьому відповідач зауважує, що згідно Переліку типових документів (наказ Міністерства юстиції від 12.04.2012 р. № 578/5) в органах державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, копії квитанцій за міжміські телефонні розмови, за поштові й телефонні послуги зберігаються протягом 3 років. Тому, за ствердженнями відповідача, позивач на вимогу даних положень повинен був зберігати чеки, квитанції за поштові послуги протягом 3 років, та в даному випадку для підтвердження направлення поштових відправлень повинен був додати його до свого позову (заяви про уточнення позовних вимог) завірену належним чином копію касового чеку, роздрукованого на РРО. Однак, як вказує відповідач, позивачем не було надано касового чеку РРО як належного доказу щодо направлення листа від 22.02.2019 р. № 228/18 про припинення дії договору на адресу ФОП Кучеренко О.В., тоді як надані опис вкладення до цінного листа та накладна не підтверджують надання послуг поштового зв'язку та надсилання відповідачу цього листа згідно зазначених вимог Правил та Порядку. Крім того відповідач додає, що із вказаного опису неможливо встановити про неналежне виконання умов якого саме договору ведеться мова, а згідно накладної з номером поштового відправлення 6505809798778, на яку посилається позивач, як доказ направлення листа від 22.02.2019 р., найменування адресата: юридична особа "Кучеренко", але у такому статусі ФОП Кучеренко О.В. договору № ВКС-1260 не укладав, а тому кореспонденція, якщо і направлялася, то не йому. Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивачем у відповідності до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 р., не було забезпечено належне повідомлення відповідача про припинення дії договору та не надано доказів повідомлення відповідача про припинення дії договору у вигляді повідомлення про вручення із зазначенням прізвища одержувача, дати отримання, особистого підпису одержувача та/або з відміткою про відмову в отриманні вказаного листа, оскільки підпис, який поставлений на рекомендованому повідомленні, Кучеренко О.В. - не належить. До того ж, як вказує відповідач, згідно інформації з веб-сайту "Укрпошта" дані щодо поштового відправлення за трек-номером 6505809798778 відсутні, атому що не зареєстровані в системі.
Також відповідач зазначає, що за відсутності опису вкладення до поштового відправлення підприємства "Нова пошта" неможливо встановити, які саме документи були відправлені на адресу Кучеренка О.В., натомість надана третьою особою експрес-накладна від 25.02.2019 р. не містить даних щодо відправлення на адресу відповідача листа Концерну "Військоторгсервіс" в особі філії ОУВТ від 22.02.2019 р. за № 228/18 та згідно даних з веб-сайту Нової пошти за номером накладної зазначено - експрес накладної з таким номером не знайдено, тоді як ФОП Кучеренко О.В. стверджує, що такого листа він не отримував. При цьому відповідач зауважує, що на даний час до ТОВ "Нова пошта" направлено адвокатський запит вих. № 61 від 08.04.2021 р. відносно того, чи надавалися послуги поштового зв'язку згідно наданої експрес-накладної, якщо так, то які саме "документи" відправлялися, однак відповіді не отримано.
Крім того, під час підготовчого засідання 22.04.2021 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування від третьої особи оригіналу листа № 228/18 від 22.02.2019 р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Так, під час підготовчого засідання 22.04.2021 р. судом було зобов'язано третю особу надати суду оригінал листа № 228/18 від 22.02.2019 р. або у разі його відсутності - надати суду копію вказаного листа, з якої було здійснено копію, яка міститься в матеріалах справи, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 22.04.2021 р.
До того ж під час підготовчого засідання 22.04.2021 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 22.04.2021 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2021 р. у справі № 916/38/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13 травня 2021 р.
12.05.2021 р. від третьої особи на електронну адресу господарського суду надійшли пояснення, згідно яких третя особа просить суд визнати причини пропуску поважними та поновити строк на подання пояснень та залучення додаткових доказів.
Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання третьої особи, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 13.05.2021 р.
Під час судового засідання 13.05.2021 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 916/38/21 до закінчення перегляду справи № 903/1030/19 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.05.2021 р.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 13.05.2021 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
14 червня 2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1. якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій наведена у додатку № 1 до цього договору.
Згідно п. 5.1. договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.05.2019 р. Договір вважається автоматично продовженим на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.
Відповідно до п. 5.2 договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
01 серпня 2016 року Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн "Військторгсервіс" (сторона-1) відповідно до договору доручення від 14.06.2016 року, та фізичною особою-підприємцем Кучеренком Олександром Всеволодовичем (сторона-2) укладено договір № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнера, надалі - майна, на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору. Для встановлення майна сторона-1 виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце № 4956, згідно з планом розташування, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1).
В п. п. 2.2.1., 2.2.2. договору від 01.08.2016 р. передбачено, що сторона-1 зобов'язується виділити та надати стороні-2 відкриту територію для встановлення майна, а саме торгове місце № 4956. Не вчиняти дій, які б перешкоджали стороні-2 використовувати виділену територію на умовах даного договору.
Відповідно до п. п. 2.4.2., 2.4.5. договору від 01.08.2016 р. сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення майна та інші платежі, передбачені умовами даного договору вчасно і в повному обсязі. В термін 2-х робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в п. 3.1. цього договору направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийняті стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі.
Пунктом 3.1. договору від 01.08.2016 р. встановлено, що сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п. 3.2. цього договору на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку він повинен сплатити стороні-1 збільшується на 1% (один відсоток). Сторона-2 зобов'язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт.
За умовами п. 3.2. договору від 01.08.2016 р. загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-тифутового контейнеру на виділеній території за цим договором в місяць складає з урахуванням ПДВ - 2680,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) гривень.
В п. 3.3. договору від 01.08.2016 р. зазначено, що вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру оплати оформлюється додатковою угодою сторін.
Пунктом 7.1. договору від 01.08.2016 р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.08.2016 року та діє до 31.05.2019 року.
Згідно п. 7.2. договору від 01.08.2016 р. останній договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці.
Згідно п. 7.3. договору від 01.08.2016 р. дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.
06 березня 2018 року між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р., пунктом 1 якої викладено пункти 1.1, 2.1, 2.8 та 2.9 договору у новій редакції, а саме:
- "1.1. За цим договором Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується від імені Міністерства вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, в тому числі правом звернення до суду з позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отриманням та обліком коштів, стягнення заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів Сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань пов'язаних з виконанням цього договору. Схема розташування 20-футових контейнерів на земельній ділянці на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій наведена у додатку 1 до цього договору";
- "2.1 Мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру згідно з цим договором (далі - мінімальний розмір плати), з урахуванням звіту про оцінку майна від 12.01.2018 р. (додаток 5 до договору), станом на 31.12.2017 р. складає 16925 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 40 коп. (з ПДВ).
Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ "Промтоварний ринок" чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до пункту 2.8 цього Договору (далі - розмір плати за перший місяць) визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності, та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення Договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок".
В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць.
У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру плати розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця.".
- "2.8. Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня кожного календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії договору), організовує проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Рецензований звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок".
Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ "Промтоварний ринок" Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору), укладених між Концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами додаткової угоди № 1 до цього договору.".
Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 від 06.03.2018 р. до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р. розділ 5 договору доповнено пунктом 5.5 наступного змісту: "5.5 Термін дії договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, що укладаються Концерном, не повинен перевищувати термін дії договору.".
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз змісту договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р. свідчить про те, що вказаний договір за своєю природою є договором найму (оренди).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, вищевказаний договір від 01.08.2016 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Як з'ясовано судом, в подальшому Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" своїм листом від 29.03.2018 р. за вих. № 406/15 було повідомлено ФОП Кучеренка О.В. про укладенням 06.03.2018 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" додаткової угоди № 1 до договору доручення № 1 від 14.06.2016 р., якою внесено зміни до п. 2.1 договору доручення та визначено, що мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру згідно з цим договором (далі - мінімальний розмір плати), з урахуванням звіту про оцінку майна від 12.01.2018 р. станом на 31.12.2017 р. складає 16925,40 грн. Наразі у вказаному листі було запропоновано відповідачу протягом 15 днів після отримання цього листа з'явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають надання права платного користування торговельним місцем № 4956, а у разі такого нез'явлення Філією буде припинено дію договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. в порядку п. 7.3.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що листами від 04.06.2018 р. вих. № 747/30 та від 22.06.2018 р. за вих. № 06/1297 Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" повідомлено ФОП Кучеренка О.В. про припинення з 06.08.2018 р. дії договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р., а також зауважено останньому, що у випадку наявності у нього бажання користуватися торговельним місцем № 4956 він може звернутися до Філії із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість за користування торговельним місцем становитиме 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць.
Водночас, позивач, вважаючи припиненим спірного договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р. на підставі пункту 7.3 цього договору, а також з огляду незвільнення ФОП Кучеренком О.В. торговельного місця № 4956, у 2018 році звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про зобов'язання Кучеренка О.В. та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торгівельним місцем шляхом звільнення торгівельного місця № 4956 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок".
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2019 р. по справі № 916/1677/18, яке набрало законної чинності 21.01.2020 р., у задоволенні позову Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Кучеренко Олександра Всеволодовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
У вказаному рішенні господарський суд дійшов висновку, що договір № ВКС-1260 не був припиненим в зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства оборони України.
Положення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначають, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 26.12.2019 р. по справі № 916/1677/18, яке набрало законної сили 21.01.2020 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт продовження дії спірного договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р. та відсутність підстав для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства оборони України.
В свою чергу у відповідності з положеннями п. 7.1. договору від 01.08.2016 р. останній діяв до 31.05.2019 року.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" був направлений лист від 22.02.2019 р. вих. № 228/18 на адресу ФОП Кучеренка О.В., яким повідомлено, що 31.05.2019 р. закінчується термін дії договору, після спливу якого Міністерство оборони України не має наміру продовжувати з підприємцем договірні відносини, пов'язані з наданням права платного користування торговельним місцем, у тому числі продовжувати дію попереднього договору № 30/2009 від 25.03.2009 р. та договору № 29/2009 від 25.03.2009 р., які припинили свою дію. Наразі в листі зауважено, що на протязі дії договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.20106 р. останнім систематично порушувалися його умови, визначені у п. 2.3.3, тим самим не виконувалися належним чином договірні зобов'язання, оскільки в порушення п. 2.3.3 договору останнім було передано право платного користування торговельним місцем іншим особам, без відповідного повідомлення сторони-1, що встановлено при проведенні неодноразових оглядів торговельного місця комісією із представників сторони-1. При цьому Концерном додатково повідомлено, що у зв'язку з припиненням дії договору, підприємець не має права використовувати торговельне місце на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій.
09.07.2019 р. комісією у складі представників Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" складено акт огляду торговельного місця № 4956, яке знаходиться на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, в якому вказано, що торговельне місце № 4956, виділене під встановлення 20-футових контейнерів, фактично використовується ОСОБА_1 /реалізатор/, що користується ним на підставі усної домовленості та здійснює торговельну діяльність на ньому від імені Кучеренка О.В. Особа ОСОБА_1 , яка фактично користується торговельним місцем, відмовляється його звільнити у добровільному порядку та усунути перешкоди у користуванні ним Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб (а.с. 31).
В подальшому Концерн "Військторгсервіс" в листі від 14.08.2019 р. вих. № 03/1423/1 вимагав від ФОП Кучеренка О.В. невідкладно, не пізніше 20.08.2019 р., звільнити торговельні місця, в т.ч. № 4956, та розміщені на них 20-футові контейнери від речей та не чинити Концерну "Військторгсервіс" перешкоди у виконанні договору доручення від 14.06.2016 р. № 1, укладеного між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" (зі змінами та доповненнями).
01.07.2020 р. комісією у складі представників Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" також було складено акт огляду торговельного місця № 4956, яке знаходиться на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, в якому вказано, що торговельне місце № 4956 фактично використовується реалізатором ОСОБА_2, що користується ним на підставі усної домовленості та здійснює торговельну діяльність на ньому від імені Кучеренка О.В. Особа ОСОБА_2, яка фактично користується торговельним місцем, відмовляється його звільнити у добровільному порядку та усунути перешкоди у користуванні ним Міністерству оборони України в особі його уповноважених осіб (а.с. 32).
Таким чином, позивач, стверджуючи про припинення дії договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме 31.05.2019 р., просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном - торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4956, яке розташоване по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із ч. 4 ст. 284 ГПК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Наведені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відсутність такого заперечення в силу статті 764 ЦК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Разом з цим, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 р. у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 р. у справі № 906/740/18 та від 20.02.2020 р. у справі № 916/1256/19.
Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Так, в позовній заяві позивач посилається на повідомлення відповідача листом № 228/18 від 22.02.2019 р. про відсутність наміру продовжувати з останнім спірний договір № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. на новий строк після закінчення терміну його дії, а саме після 31.05.2019 р.
Законодавством не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. При цьому істотне значення у такому випадку має факт направлення відповідного повідомлення в межах певного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково має бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 р. у справі № 906/744/18, від 03.08.2019 р. у справі № 916/707/18, від 21.10.2019 р. № 902/862/15, від 22.10.2019 р. у справі № 910/3705/19.
Наразі господарський суд зазначає, що чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.
Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов'язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Приписи ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України не містять вимог щодо форми надісланого повідомлення або заяви, але в той же час Верховний суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 904/2997/18 вказав, що істотне значення має не лише зміст такої заяви, яка обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, але й факт її отримання іншою стороною. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, однак якщо такі заперечення відсутні та/або не отримані орендарем, то має місце пролонгація договору.
Так, на підтвердження направлення на адресу відповідача - ФОП Кучеренка О.В. листа № 228/18 від 22.02.2019 р. позивачем до матеріалів справи надано копію реєстру на відправлення поштової кореспонденції - листи вих. № 228/1 - 228/26 від 22.02.2019 р. (а.с. 132).
При цьому на підтвердження направлення на адресу відповідача - ФОП Кучеренка О.В. листа № 228/18 від 22.02.2019 р. третьою особою під час підготовчого засідання 05.04.2021 р. надано до матеріалів справи копій експрес-накладної "Нова Пошта" № 59000402801843 від 25.02.2019 р. та роздруківки із сайту "Нова Пошта", опису вкладення у цінний лист від 26.02.2019 р., накладної "Укрпошта" № 6505809798778 від 26.02.2019 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 148).
Так, в п.п. 66, 67, 68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, зазначено, що у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв'язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв'язку. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності). Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
З наявної в матеріалах справи копії реєстру на відправлення поштової кореспонденції - листи вих. № 228/1 - 228/26 від 22.02.2019 р. (а.с. 132) вбачається, що даний реєстр засвідчено лише відбитком календарного штемпеля поштового зв'язку (26.02.19) та підписом, зазначеним біля такого календарного штемпеля. Між тим, всупереч вказаних пунктів Правил № 270, у вказаному реєстрі відсутній підпис відповідального працівника відправника, а також скріплення його печаткою Концерну з огляду на її наявність у останнього. Крім того, позивачем не надано розрахункового документу, виданого працівником поштового зв'язку з огляду на прийняття від відправника для пересилання згрупованого поштового відправлення.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що позивачем вказаним реєстром на відправлення поштової кореспонденції - листів вих. № 228/1 - 228/26 від 22.02.2019 р. (а.с. 132) відповідно до вимог п.п. 66, 67, 68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 не було забезпечено належне повідомлення ФОП Кучеренка О.В. про неможливість продовження спірного договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. після закінчення строку його дії, а саме після 31.05.2019 р.
Стосовно наданих третьою особою копій експрес-накладної "Нова Пошта" № 59000402801843 від 25.02.2019 р. та роздруківки із сайту "Нова Пошта" про отримання відправлення за № 59000402801843, як доказу направлення на адресу відповідача спірного листа № 228/18 від 22.02.2019 р., господарський суд зауважує, що із вказаної експрес-накладної № 59000402801843 від 25.02.2019 р. неможливо встановити, що саме було направлено Кучеренку О.В., оскільки в ній зазначено про направлення "документів" без конкретизації яких саме.
Поряд з цим з наданих третьою особою копій опису вкладення у цінний лист від 26.02.2019 р., накладної "Укрпошта" № 6505809798778 від 26.02.2019 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 148) вбачається, що на адресу відповідача - ФОП Кучеренка О.В. ( АДРЕСА_1 ) Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" було направлено повідомлення від 22.02.2019 р. про неналежне виконання умов договору та про відмову від продовження дії договору. Тим самим позивач належним чином обґрунтував обставину направлення відповідачу вищевказаного повідомлення про припинення дії договору та відсутність наміру у позивача продовжувати правовідносини з відповідачем, надавши суду вказані докази здійснення поштової відправки.
Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, заперечує факт отримання вказаного листа № 228/18 від 22.02.2019 р., однак господарським судом не приймаються до уваги такі твердження відповідача, оскільки отримання/неотримання відповідачем цього повідомлення за адресою його місцезнаходження залежить виключно від волі останнього і не може бути підставою вважати, що позивач як орендодавець не вчинив у встановлений строк дій, визначених чинним законодавством, направлених на повідомлення відповідача про відсутність в орендодавця наміру на продовження договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 р. у справі № 916/1256/19.
Крім того, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про продовження дії договору № ВКС-1260 від 01.08.2016 р. у зв'язку із подальшою сплатою ним орендних платежів, адже така оплата не є безумовною підставою для продовження дії договору оренди, такі дії слід враховувати у сукупності з іншими діями сторін (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 р. у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 р. у справі № 906/740/18).
Натомість матеріали справи не містять належних доказів на вчинення сторонами договору дій, направлених на його пролонгацію.
Таким чином, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується обставина, що Філією "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" відповідно до вимог законодавства та положень договору своєчасно та належним чином повідомлено відповідача про відмову від продовження дії спірного договору № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016 р., господарський суд доходить висновку, що укладений 01.08.2016 року між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн "Військторгсервіс", та фізичною особою-підприємцем Кучеренком Олександром Всеволодовичем договір № ВКС-1260 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів не був пролонгований автоматично після 31.05.2019 р., а тому дія договору припинилась внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено. В свою чергу суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для зайняття відповідачем торговельного місця № 4956, яке розташоване по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 20 Господарського суду України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Завдяки негаторному позову, предметом якого у даному випадку є заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
У той же час, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).
Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що 09.07.2019 р. та 01.07.2020 р. комісією у складі представників Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" були складені акти огляду торговельного місця № 4956, яке знаходиться на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, якими засвідчено, що торговельне місце № 4956, виділене під встановлення 20-футових контейнерів, фактично використовується іншими особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що свідчить про невикористання відповідачем спірного майна - торговельного місця № 4956. При цьому зазначення у вказаних актах про використання вказаними особами торговельного місця № 4956 на підставі усної домовленості з відповідачем з огляду на здійснення торговельної діяльності на ньому від імені Кучеренка О.В. не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а тому не береться судом до уваги.
Більш того, під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.05.2021 р. представником відповідача було заявлено, що ФОП Кучеренко О.В. на теперішній час не користується спірним торговим місцем.
Таким чином, з огляду на викладене вище, а також враховуючи, що в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази використання відповідачем на теперішній час спірного торговельного місця № 4956, відповідно господарський суд доходить висновку про безпідставність і необґрунтованість доводів позивача про чинення фізичною особою-підприємцем Кучеренком Олександром Всеволодовичем перешкод у користуванні торгівельним місцем.
Крім того господарський суд додає, що у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № 4956, яке розташоване по вул. Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20. Разом з цим, у листі від 14.08.2019 р. Концерн "Військторгсервіс" вимагав від ФОП Кучеренка О.В. як звільнення торговельного місця № 4956, так і звільнення розміщеного на ньому контейнеру від речей, посилаючись на те, що контейнер належить йому за результатами проведеної інвентаризації та запропонувавши відповідачу у разі претензій на контейнер вирішити спір в суді.
Водночас, господарський суд звертає увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту не є конкретизованим стосовно того, які саме дії має вчинити відповідач зі звільнення торговельного місця: чи тільки торговельне місце, чи торговельне місце та контейнер, адже з наданих позивачем доказів вбачається, що останній заявив своє право також і на контейнер, розташований на спірному торговельному місці (лист Концерну "Військторгсервіс" від 14.08.2019 р., в якому вимагалося звільнити і торговельне місце і контейнер від речей).
Виходячи із змісту позовної заяви та листа від 14.08.2019 р. позивач вважає контейнер належним йому (або Концерну), при цьому заявляє вимогу про звільнення торговельного місця, не визначаючи, від якого саме майна.
За таких обставин наявні ознаки спору про право на контейнер як окремий об'єкт речових прав, що вимагало від позивача заявлення вимог, які б виключали припущення стосовно того, які саме перешкоди у користуванні торговельним місцем чинить відповідач.
Відтак, в позовній заяві Міністерство оборони України просить зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні торговельним місцем № 4956 шляхом його звільнення, проте не конкретизовано, в чому ці перешкоди конкретно полягають, у зв'язку з чим вказані вимоги у будь-якому разі є необгрунтованими, а тому не можуть бути задоволені.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи наявні в докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Міністерства оборони України до фізичної особи-підприємця Кучеренка Олександра Всеволодовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі «Концерну «Військторгсервіс», про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 24 травня 2021 р.
Суддя В.С. Петров