79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.05.2021 справа № 914/216/21
За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м.Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 208103,34грн за договором №6452/18-КП-21 від 04.10.2018
Суддя У.І. Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участі представників сторін:
Від позивача: В.С.Єгоров - адвокат
Від відповідача: О.С.Старенький - представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до відповідача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” про стягнення заборгованості в розмірі 208103,34грн за договором №6452/18-КП-21 від 04.10.2018.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021, справу №914/216/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.02.2021.
Ухвалою від 23.02.2021 та від 16.03.2021підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.
Ухвалою від 30.03.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 08.04.2021.
Ухвалою від 08.04.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2021 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2021 просив зменшити розмір неустойки.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
04 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 6452/18-КП-21 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов'язувався оплатити його на умовах договору.
Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до умов п.8.2. договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1. цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 3994869,04 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу долученими до матеріалів справи.
22.10.2018 сторони уклали Додаткову угоду №1, 27.10.2018 сторони уклали Додаткову угоду №2, 02.11.2018 сторони уклали Додаткову угоду №3, 29.11.2018 сторони уклали Додаткову угоду №4, 20.03.2019 сторони уклали Додаткову угоду №5, 26.03.2019 сторони уклали Додаткову угоду №6, 23.04.2019 сторони уклали Додаткову угоду №7, 24.04.2019 сторони уклали Додаткову угоду №8, 20.05.2019 сторони уклали Додаткову угоду №9, 26.03.2019 сторони уклали Додаткову угоду №6, 29.05.2019 сторони уклали Додаткову угоду №10, 24.06.2019 сторони уклали Додаткову угоду №11, 26.06.2019 сторони уклали Додаткову угоду №12, 23.07.2019 сторони уклали Додаткову угоду №13, 29.07.2019 сторони уклали Додаткову угоду №14, 21.08.2019 сторони уклали Додаткову угоду №15, 28.08.2019 сторони уклали Додаткову угоду №16, 12.09.2019 сторони уклали Додаткову угоду №17, 26.09.2019 сторони уклали Додаткову угоду №18.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, проте, порушив строки виконання зобов'язання.
Керуючись умовами п.8.2. договору № 6452/18-КП-21 постачання природного газу від 04.10.2018, у зв'язку із порушенням покупцем умов п.6.1. цього договору, нарахував відповідачу 178281,07грн пені.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 8037,69грн інфляційних втрат та 16209,42грн 3% річних. Також в порядку ст. 611 ЦК України позивач нарахував 5575,16грн збитків.
Відповідач не заперечив проти вимог позивача та просив зменшити розмір пені з огляду на таке.
ЛКП «Залізничнететеплоенерго» є підприємством, яке виробляє транспортує та постачає теплову енергію у гарячій воді усім категоріям споживачів, а тому на таке поширюється дія Закону України «Про теплопостачання», а отже усі грошові кошти, які надходять від споживачів на рахунок підприємства згідно ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Порядку розподілу коштів, затв. постановою КМУ того ж дня згідно коефіцієнту розподілу перераховувалися товариству.
Відповідач у виконані своїх зобов'язань залежить від здійснення споживачами розрахунків за теплову енергію.
Покликаючись на карантин введений в Україні з 12.03.2020 та п.15 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідач вважає, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) він має бути звільнений від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Відповідач звернув увагу, що позивач не вказав обставин про наявність у нього збитків внаслідок здійснення невчасних розрахунків підприємством, а основна заборгованість за природний газ за вказаний період погашена, то відповідач вважає за необхідне просити суд зменшити суму неустойки на 90% з урахуванням цієї обставини та майнового стану ЛКП «Залізничнетеплоенерго».
В обґрунтуванні зменшення неустойки відповідач просить суд врахувати, що тарифи на послуги з теплопостачання безпосередньо залежать від цін на паливно-енергетичні ресурси, зокрема природний газ. В умовах запровадження ринку природного газу вартість цього ресурсу для підприємств ТКЕ змінюється щомісяця відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 №867. Так, постійне коливання, в т.ч. і зростання вартості природного газу та послуг з розподілу природного газу, при незмінності тарифів на теплопостачання унеможливлює вчасний і повний розрахунок за спожитий природний газ.
Для підтвердження розміру різниці відповідач надав довідку щодо фактичних цін на газ, його транспортування і розподіл та цін на вказані енергоносії, які враховані на діючі тарифи з постачання теплової енергії додаємо відповідну довідку. Також відповідач надав довідку про фінансовий стан за 2020 підприємства (дебіторську та кредиторську заборгованість).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 6452/18-КП-21 постачання природного газу від 04.10.2018, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, долучених до матеріалів справи.
Факт поставки позивачем відповідачу газу згідно умов спірного договору відповідачем не заперечено. Проте, відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав невчасно.
Інфляційні нарахування та стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8037,69грн інфляційних втрат та 16209,42грн 3% річних підлягає до задоволення.
Щодо зменшення суми штрафних санкцій суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, покликаючись лише на важкий матеріальний стан. Також суд не приймає посилання відповідача на карантинні обмеження у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) в частині звільнення від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій, оскільки спірні правовідносини склалися між сторонами в період 2018 року, задовго до введення карантину.
Крім того, суд враховує, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованих суми пені.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені відповідно до п. 8.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 178281,07грн пені - підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення 5575,16грн збитків суд зазначає таке.
Пунктом 3.13 договору (в редакції Додаткової угоди від 29.11.2018 №4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7.
Розмір збитків розраховується за формулою, зазначеною в п.3.13.2 Додаткової угоди від 29.11.2018 №4.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 5575,16грн збитків, відповідно до умов Додаткової угоди від 29.11.2018 №4, та керуючись ст. 224-226 ГК України, суд приходить до висновку її повністю задоволити.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. Петлюри, 4А, ідентифікаційний код 20784943) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 178281,07грн пені, 8037,69грн інфляційних втрат, 16209,42грн 3% річних, 5575,16грн збитків та 3121,55грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 24.05.2021.
Суддя У.І. Ділай