вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/274/21
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Астор і Ко”
до товариства з обмеженою відповідальністю “Укртунельбуд”
про стягнення заборгованості,
за участю представника:
позивача: Мамедової О.М. (довіреність від 30.12.2020 року);
відповідача: не з'явився,
25 січня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Астор і Ко” (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Укртунельбуд” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 44 190,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №Б1/28/02/19 від 28.02.2019 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 39 796,91 грн. основного боргу, 2 584,29 грн. пені, 646,24 грн. трьох процентів річних, 1 162,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.02.2021 року.
24 лютого 2020 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Підготовче засідання відкладено на 17 березня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду.
15 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення щодо обставин справи №0903/1-21 від 09.03.2021 року.
Крім цього, 17 березня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи №1603/1-21 від 16.03.2021 року, яке підлягало задоволенню судом.
17 березня 2021 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 28 квітня 2021 року.
26 березня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення щодо обставин справи №1603/2-21 від 16.03.2021 року.
14 квітня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №1204/1-21 від 12.04.2021 року про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.
28 квітня 2021 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 19 травня 2021 року.
05 травня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №2904/1-21 від 29.04.2021 року про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.
19 травня 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала пояснення щодо обставин справи №1805/1-21 від 18.05.2021 року.
19 травня 2021 року в судовому засіданні представник позивача просила суд стягнути з відповідача 39 796,91 грн. основного боргу, 2 414,84 грн. пені, 605,13 грн. трьох процентів річних, 1 162,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 01.02.2021 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 10.02.2021 року, за березень 2021 року, 02.04.2021 року та 14.05.2021 року, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
28 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Астор і Ко” (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Укртунельбуд” (далі - відповідач) був укладений договір поставки №Б1/28/02/19 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з п. 2.2 договору, сторони визначають, на яких базових умовах поставки, із зазначених у п. 2.1 договору, буде поставлений товар, і вказують їх у відповідних Специфікаціях.
Відповідно до п. 3.6 договору, перехід права власності на товар від позивача до відповідача наступає з дати видаткової накладної.
Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна на партію товару, яка буде поставлена позивачем в межах терміну дії договору, вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у позивача. Про зміну ціни позивач зобов'язаний повідомити відповідача не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати змінення ціни.
Згідно з п. 4.2 договору, оплата товару проводиться за цінами (з ПДВ), чинним у позивача на момент відвантаження товару.
Відповідно до п. 4.7 договору, загальна ціна договору становить сукупність вартості партій товару, переданого за видатковими накладними до даного договору. Транспортні витрати за поставкою товару відносяться до відповідача.
Пунктом 4.8 договору встановлено, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем в наступному порядку і в строки:
- відповідач оплачує товар на умовах та у строки, визначені у Специфікації (п. 4.8.1 договору);
- датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок позивача (п. 4.8.2 договору);
- підтвердженням факту погодження сторонами умов оплати партії товару та його вартості є підписання Специфікації та прийняття відповідачем товару по видатковій накладній (п. 4.8.4 договору).
Згідно з п. 2.1 додатку №1 до договору, стовідсоткова попередня оплата.
Відповідно до п. 11.5 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 р. У разі якщо до закінчення терміну дії договору сторони не виявлять бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Про намір розірвати договір сторони зобов'язані повідомити один одного за 15 робочих днів до закінчення дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 28 лютого 2019 року до 18 березня 2020 року позивачем, на виконання умов договору, були надані відповідачу рахунки на оплату №289 від 28 лютого 2019 року на суму 72 271,20 грн., №295 від 01 березня 2019 року на суму 18 666,72 грн., №296 від 01 березня 2019 року на суму 8 710,20 грн., №300 від 01 березня 2019 року на суму 63 226,80 грн., №303 від 04 березня 2019 року на суму 24 201,48 грн., №302 від 04 березня 2019 року на суму 129 693,00 грн., №315 від 05 березня 2019 року на суму 19 119,84 грн., №378 від 14 березня 2019 року на суму 2 366,46 грн., №377 від 11 березня 2019 року на суму 2 366,46 грн., №454 від 25 березня 2019 року на суму 5 521,74 грн., №455 від 25 березня 2019 року на суму 8 646,84 грн., №456 від 25 березня 2019 року на суму 24 693,96 грн., №457 від 25 березня 2019 року на суму 15 615,72 грн., №565 від 04 квітня 2019 року на суму 15 331,86 грн., №595 від 08 квітня 2019 року на суму 6 349,44 грн., №631 від 10 квітня 2019 року на суму 2 366,46 грн., №632 від 10 квітня 2019 року на суму 7 343,16 грн., №634 від 10 квітня 2019 року на суму 20 256,60 грн., №633 від 10 квітня 2019 року на суму 15 396,00 грн., №732 від 17 квітня 2019 року на суму 16 161,84 грн., №733 від 17 квітня 2019 року на суму 10 008,54 грн., №939 від 13 травня 2019 року на суму 7 335,60 грн., №1167 від 29 травня 2019 року на суму 1 577,64 грн., №1203 від 31 травня 2019 року на суму 2 161,26 грн., №1269 від 05 червня 2019 року на суму 9 416,10 грн., №1379 від 13 червня 2019 року на суму 30 745,71 грн., №1462 від 20 червня 2019 року на суму 12 440,46 грн., №1471 від 01 липня 2019 року на суму 7 399,86 грн., №1483 від 01 липня 2019 року на суму 2 715,84 грн., №1463 від 26 червня 2019 року на суму 11 030,34 грн., №1523 від 03 липня 2019 року на суму 12 440,46 грн., №1572 від 08 липня 2019 року на суму 6 391,74 грн., №1744 від 25 липня 2019 року на суму 1 630,32 грн., №2040 від 20 серпня 2019 року на суму 15 303,96 грн., №2049 від 20 серпня 2019 року на суму 22 092,60 грн., №2050 від 20 серпня 2019 року на суму 44 185,20 грн., №2256 від 10 вересня 2019 року на суму 13 448,58 грн., №2304 від 12 вересня 2019 року на суму 2 445,48 грн., №2288 від 11 вересня 2019 року на суму 10 331,94 грн., №2382 від 19 вересня 2019 року на суму 5 383,62 грн., №2441 від 25 вересня 2019 року на суму 17 634,24 грн., №2770 від 22 жовтня 2019 року на суму 22 092,60 грн., №2769 від 22 жовтня 2019 року на суму 7 242,24 грн., №3305 від 06 грудня 2019 року на суму 27 000,72 грн., №3300 від 06 грудня 2019 року на суму 251 859,78 грн., №115 від 23 січня 2020 року на суму 3 760,80 грн., №202 від 04 лютого 2020 року на суму 44 901,60 грн., №392 від 03 березня 2020 року на суму 153 840,78 грн., №596 від 08 квітня 2019 року на суму 3 667,80 грн., №2304 від 12 вересня 2019 року на суму 2 445,48 грн., №492 від 16 березня 2020 року на суму 104 895,00 грн.
За твердженнями представника позивача, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар, за період з 01 березня 2019 року до 02 липня 2020 року, на загальну суму 1 243 895,76 грн.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, за період з 01 березня 2019 року до 02 липня 2020 року, на умовах передплати оплатив повністю, а саме в сумі 1 306 928,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.
Судом встановлено, що товар, поставлений позивачем відповідачу за вищевказаний період, був оплачений відповідачем з переплатою у сумі 63 032,65 грн.
Також, за період з 03 липня 2020 року до 08 липня 2020 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 102 829,56 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №5634 від 03 липня 2020 року, на суму 87 134,34 грн. та №5853 від 08 липня 2020 року, на суму 15 464,82 грн., акт надання послуг №5634 від 03 липня 2020 року, на суму 230,40 грн., а також товарно - транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.
Так, з урахуванням здійсненої відповідачем переплати в сумі 63 032,65 грн. за товар, поставлений позивачем відповідачу за період з 03 липня 2020 року до 08 липня 2020 року, борг відповідача перед позивачем становить 39 796,91 грн.
Згідно з додатком №1 до договору, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу товар на умовах стовідсоткової попередньої оплати.
Проте, станом на 08 січня 2021 року, відповідач заборгованість перед позивачем не оплатив.
19 травня 2021 року в судовому засіданні представник позивача просила суд стягнути з відповідача 39 796,91 грн. основного боргу, 2 414,84 грн. пені, 605,13 грн. трьох процентів річних, 1 162,56 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 39 796,91 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2 414,84 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених умовами договору винна сторона несе відповідальність згідно з цим розділом та чинному законодавству України.
Відповідно до п. 6.2. договору, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. договору, за вимогою позивача зобов'язаний сплатити останньому, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені за видатковою накладною №5634 від 03 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
04.07.2020 року до 03.01.2021 року, суму боргу в розмірі 24 101,69 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 454,00 грн.;
- за видатковою накладною №5853 від 08 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
09.07.2020 року до 08.01.2021 року, суму боргу в розмірі 15 464,82 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 932,96 грн.;
- за актом надання послуг №5634 від 03 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
04.07.2020 року до 03.01.2021 року, суму боргу в розмірі 230,40 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 13,90 грн.;
а разом 2 400,86 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 605,13 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 162,56 грн.
Згідно з п. 6.2. договору, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. договору, за вимогою позивача зобов'язаний сплатити останньому: - суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; - 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Три проценти річних за видатковою накладною №5634 від 03 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
04.07.2020 року до 03.01.2021 року, складає 184 дні, тому три проценти річних від суми 24 101,69 грн. становлять 363,52 грн.;
- за видатковою накладною №5853 від 08 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
09.07.2020 року до 08.01.2021 року, складає 184 дні, тому три проценти річних від суми 15 464,82 грн. становлять 233,27 грн.;
- за актом надання послуг №5634 від 03 липня 2020 року, враховуючи період заборгованості з:
04.07.2020 року до 03.01.2021 року, складає 184 дні, тому три проценти річних від суми 230,40 грн. становлять 3,48 грн.;
а разом 600,27 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:
- за видатковою накладною №5634 від 03 липня 2020 року:
за період з 04.07.2020 року до 03.01.2021 року: у липні 2020 року - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року), від суми 24 101,69 грн., складає 704,07 грн.;
- за видатковою накладною №5853 від 08 липня 2020 року:
за період з 09.07.2020 року до 08.01.2021 року: у липні 2020 року - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року), від суми 15 464,82 грн., складає 451,76 грн.;
- за актом надання послуг №5634 від 03 липня 2020 року:
за період з 04.07.2020 року до 03.01.2021 року: у липні 2020 року - 99,4% (УК №154 від 12.08.2020 року); серпні - 99,8% (УК №176 від 11.09.2020 року); вересні - 100,5% (УК №199 від 13.10.2020 року), жовтні - 101,0% (УК №219 від 11.11.2020 року); листопад - 101,3% (УК №241 від 11.12.2020 року); грудень - 100,9% (УК №7 від 13.01.2021 року), від суми 230,40 грн., складає 6,73 грн.
а разом 1 162,56 грн., які підлягають стягненню.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю “Астор і Ко” до товариства з обмеженою відповідальністю “Укртунельбуд” про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укртунельбуд” (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Комсомольська, будинок 5, ідентифікаційний код 30920263) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Астор і Ко” (08202, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 152, ідентифікаційний код 39812547) 39 796,91 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 91 коп.) основного боргу; 2 400,86 грн. (дві тисячі чотириста грн. 86 коп.) пені; 600,27 грн. (шістсот грн. 27 коп.) трьох процентів річних; 1 162,56 грн. (одну тисячу сто шістдесят дві грн. 56 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 25.05.2021 року.
Суддя С. Грабець