ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2021Справа № 910/15172/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY»
про стягнення 706 232, 07 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 24.05.2021.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «F&C REALTY» про стягнення 706 232, 07 грн.
В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.11.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому позов визнав на суму 232 440, 50 грн.
23.11.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якому просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 призначено судове засідання до розгляду за правилами загального позовного провадження на 25.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 відкладено підготовче засідання на 15.02.2021.
Судове засідання 15.02.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.
Ухвалою Господарський суду міста Києва від 03.03.2021 розгляд справи призначено на 22.03.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.04.2021. Зобов'язано сторін здійснити звірення розрахунків по спірним правовідносинам та надати суду за його результатами відповідний акт.
31.03.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення до відзиву, в яких визнано заборгованість перед позивачем за період з 04.05.2018 по 01.04.2020 у сумі 232 440, 50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 26.04.2021. Зобов'язано за ініціативою позивача здійснити звірення розрахунків по спірним правовідносинам з метою сприяння мирного врегулювання спору та надати суду за його результатами відповідний акт, а також письмові пояснення/заперечення в обґрунтування своєї позиції. Відповідача зобов'язано надати докази знищення платіжних доручень щодо оплати рахунків позивача за 2015-2017 роки.
19.04.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення в яких відповідач також зазначив про визнання боргу у розмірі 232 440, 50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 відкладено судове засідання на 17.05.2021. Роз'яснено процедуру мирного врегулювання спору за участі судді. Зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 05.04.2021.
14.05.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на акти звіряння позивача.
Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 28.04.2021 по 14.05.2021.
Господарський суду в судовому засіданні 17.05.2021 заслухавши пояснення представників сторін, закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд справи по суті на 24.05.2021, що підтверджується розпискою від 17.05.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 24.05.2021 надав свої усні пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 24.05.2021 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
В судовому засіданні 24.05.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор/позивач) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Відповідно до пункту 3700 Додатку № 1 Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 відповідачем теплову енергію за Договором № 521356-02 від 23.05.2017 у розмірі 388 416, 93 грн, яка на день подачі до суду позовної заяви не змінилась, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018.
Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор (позивач) набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Позивач зазначає, відповідач має заборгованість за постачання теплової енергії за договором № 521356-02, на яку позивач набув права вимоги на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги (цесїі) № 601-18 від 11.10.2018.
Предметом договору від 23.05.2017 № 521356-2 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим Договором.
Договір набуває чинності з 01.08.2014 та діє до 15.04.2018 року. Припинення дії Договору не звільняє Абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.п. 8.1., 8.3. Договору).
Відповідно до п. 2.3.4. Договору в Додатках № 8-9 до Договору об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж Абонента, а саме: до нежитлових приміщень по вул. Велика Васильківська, 67/7 та бул. Лесі Українки, 24 у м. Києві.
Абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень, відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводяться розрахунковим способом.
Згідно п. 2.3.1. - 2.3.2. Договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
Постачальник належним чином здійснював постачання теплової енергії до житлових будинків за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 67/7 та м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24, прим. 475, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаних будинків в період опалювального сезону, актами прийняття теплового вузла обліку, актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи та наданими ЖЕД «Печерська брама» відомостями (звітами) споживання теплової енергії за вказаними адресами.
Відповідно до Додатку № 3 до Договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.
За період постачання постачальником теплової енергії у гарячій воді (з листопада 2015 по квітень 2018 включно) при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.
За твердженням позивача, відповідач не здійснював у повному обсязі оплату за отриману теплову енергію згідно умов договору від 23.05.2017 № 521356-02, в результаті чого за період з листопада 2015 по квітень 2018 року включно у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання Договору цесії становила 388 416, 93 грн. Також позивачем на вказану суму нараховано інфляційні втрати у розмірі 31 850, 19 грн та 3 % річних у розмірі 19 410, 20 грн. Всього загальна сума заборгованості нарахована позивачем відповідачу за період з листопада 2015 по квітень 2018 включно у розмірі 439 677, 32 грн.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «КИЇВЕНЕРГО», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади місті Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Позивач вказує, що номер договору ідентичний номеру особового рахунку, при зміни постачальника теплової енергії номер особового рахунку не змінився, а тому з 01.05.2018 постачальник (позивач) теплової енергії, в Актах приймання-передавання та інших розрахункових документах зазначає вказаний Договір/особовий рахунок.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Позивач належним чином виконує свої обов'язки, щодо постачання теплової енергії до житлових будинків за вказаними вище адресами, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинків в період опалювального сезону 2018 - 2020, актами прийняття теплового вузла обліку, актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи та наданими ЖЕД «Печерська брама» відомостями (звітами) споживання теплової енергії за вказаними адресами.
Облік споживання теплової енергії за період з жовтня 2018 по березень 2020 включно проводився на підставі наданих КП «ЖЕО-110 Голосіївського району» відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання.
Розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.
Станом на дату подання позовної заяви після закінчення строку дії договору від 25.05.2017 № 521356-02 новий письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладався.
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).
За твердженням позивача, відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2018 по квітень 2020 включно у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 251 236, 55 грн. Також позивачем на вказану суму нараховано інфляційні втрати у розмірі 7 247, 51 грн та 3 % річних у розмірі 8 070, 69 грн. Всього загальна сума заборгованості нарахована позивачем відповідачу за період з жовтня 2018 по квітень 2020 включно склала 266 554, 75 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період з листопада 2015 по квітень 2018 включно у розмірі 439 677, 32 грн та за період з жовтня 2018 по квітень 2020 включно у розмірі 266 554, 75 грн сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно п. 9.5. Договору на постачання теплової енергії від 23.05.2017 № 521356-02, укладеного між ПАТ «Київенерго» (первісний кредитор за договором цесії № 601-18 від 11.10.2018) та відповідачем, жодна із сторін не має право передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони.
Отже, за умовами вказаного договору, попередня письмова згода відповідача щодо передачі третій особі прав та обов'язків за договором цесії є обов'язковою.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем згоди на укладення ПАТ «Київенерго» з позивачем договору цесії в частині передачі прав та обов'язків, визначених умовами договору від 23.05.2017 № 521356-02.
Правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу вимог закону. Договір цесії якщо не був оскаржений і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
Вказаний правовий висновок підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 № 826/1476/15 та від 04.07.2018 № 819/353/16.
Отже, договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18, який укладений між ПАТ «Київенерго» та позивачем, не відповідає основному зобов'язанню, а саме п. 9.5. Договору від 23.05.2017 № 521356-02 щодо передачі прав та обов'язків за вказаним договором.
Крім того, відповідач стверджує, що є добросовісним платником комунальних послуг, оплачував всі рахунки, що помісячно виставлялися ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відповідно до укладеного з ним 23.05.2017 року договором. Докази оплати рахунків ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відповідач за 2015 - 2017 роки не може надати, оскільки платіжні доручення є бухгалтерськими документами, строк зберігання яких відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність» встановлено 3 роки. У зв'язку з чим ці докази були знищені за спливом строку їх зберігання і не пред'явлення вимог постачальником тепла. Вказане підтверджується довідкою ПАТ «F&C REALTY» від 19.04.2021 року підписаною головним бухгалтером та скріпленою печаткою товариста.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, Господарський суду міста Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 за період з листопада 2015 по квітень 2018 з урахуванням основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 439 677, 32 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача за період з жовтня 2018 по квітень 2020 включно заборгованості за постачання теплової енергії 251 236, 55 грн, а також нарахованих інфляційних втрат у розмірі 7 247, 51 грн та 3 % річних у розмірі 8 070, 69 грн, господарський суду зазначає наступне.
Відповідач за вказаний період у порядку ст. 191 ГПК України визнав заборгованість у розмірі 232 440, 50 грн.
Як вже зазначалось Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «КИЇВЕНЕРГО», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади місті Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженнях Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (позивач). Здійснення теплової енергії позивачем відповідачу відбувалось без укладення відповідного договору.
Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію про, що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16.
Позивачем належним чином виконує свої обов'язки, щодо постачання теплової енергії до житлових будинків за вказаними вище адресами, що підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинків в період опалювального сезону 2018 - 2020, актами прийняття теплового вузла обліку, актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи та наданими ЖЕД «Печерська брама» відомостями (звітами) споживання теплової енергії підтверджується постачання позивачем відповідачу теплової енергії.
Облік споживання теплової енергії за період з жовтня 2018 по березень 2020 включно проводився на підставі наданих КП «ЖЕО-110 Голосіївського району» відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання.
Розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Беручи до уваги вищезазначене та наведені обставини, Господарський суд враховує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриману тепловою енергію за період з жовтня 2018 по квітень 2020 включно не виконав, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 251 236, 55 грн позивачем доведено у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму 251 236, 55 грн, колегія суддів зазначає, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 7247, 51 грн та 3% річних у розмірі 8070, 69 грн, розрахованих з листопада 2018 року по липень 2020 року.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3998, 32 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «F & C REALTY» (01103, місто Київ, ВУЛ. КІКВІДЗЕ, будинок 18-А, ідентифікаційний код 23496142) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у розмірі 251 236 (двісті п'ятдесят одну тисячу двісті тридцять шість) грн 55 коп., 3 % річних у розмірі 8070 (вісім тисяч сімдесят) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 7247 (сім тисяч двісті сорок сім) грн 51 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 32 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 25.05.2021.
Суддя І.В. Алєєва