ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про задоволення скарги на дії приватного виконавця
м. Київ
18.05.2021Справа № 910/14944/13
За скаргоюДочірнього підприємства "Екіп Буд"
на діїПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича
у справі №910/14944/13
за позовомПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
доДочірнього підприємства "Екіп Буд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Ед-Ворлд"
простягнення коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача (стягувач):Кирищук В.П., Оксамитний М.М.
від відповідача (боржник, скаржник):Бісик Я.В.
від третьої особи:не з'явився
від виконавця:не з'явився
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14944/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" про стягнення нарахування за самовільно спожиту електроенергію у розмірі 2 688 865,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2 688 865,70 грн. за самовільно спожиту електроенергію та 53 777,31 грн. судового збору.
02.10.2013 року на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідні накази про: стягнення з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2 688 865,70 грн. за самовільно спожиту електроенергію; стягнення з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 53 777,31 грн. судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року у зв'язку зі зміною найменування замінено Дочірнє підприємство "Київенергопідряд" на його правонаступника - Дочірнє підприємство "Екіп Буд".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Екіп Буд" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 - без змін, справу №910/14944/13 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 року задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про заміну сторони у виконавчому провадженні; замінено стягувача у виконавчому провадженні по справі №910/14944/13 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі".
28.04.2021 року до Господарського суду міста Києва від Дочірнього підприємства "Екіп Буд" надійшла скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця, відповідної якої скаржник просить: визнати поважною причину пропуску строку на подачу скарги та поновити його; визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича з відкриття виконавчого провадження №60657649 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 року ВП №60658649 з визнанням незаконними послідуючих, вчинених в межах такого виконавчого провадження виконавчих дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13; визнати протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в межах виконавчого провадження №60658649 щодо доведення до відома боржника інформації про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13; витребувати у приватного виконавця Телявського А.М. копію заяви про ознайомлення представника ДП "Екіп Буд" з матеріалами виконавчого провадження №60658649.
В обґрунтування вказаних вимог скаржник зазначає, що виконавцем було неправомірно та необґрунтовано відкрито виконавче провадження №60658649 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13, оскільки строк пред'явлення його до виконання сплив, а під час виконання такого наказу в межах виконавчого провадження №60658649 допущено грубу бездіяльність в частині виконання обов'язку доведення до відома боржника інформації про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії в його межах.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2021 року вказану скаргу передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Розпорядженням керівника апарату №05-23/548/21 від 28.04.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14944/13, у зв'язку перебуванням судді Сташківа Р.Б. у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 року вказану скаргу передано на розгляд судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року прийнято до свого провадження справу №910/14944/13; поновлено Дочірньому підприємству "Екіп Буд" строк на подання скарги; розгляд скарги призначити на 13.05.2021 року; викликано для участі у засіданні представників сторін та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича. Явку скаржника та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в судове засідання визнати обов'язковою; зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича надати до суду письмові пояснення з приводу обставин викладених у скарзі та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60658649; запропоновано Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські електромережі" надати до суду письмові пояснення з приводу обставин, викладених у скарзі.
13.05.2021 року через відділ діловодства суду представником позивача (стягувача) подано заперечення на скаргу, у відповідності до яких просив відмовити у задоволенні скарги, вказував на те, що про існування виконавчого провадження скаржнику було відомо ще з жовтня 2020 року, адже останній з посиланням на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про накладений на належне йому майно арешт на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 19.11.2019 року №60658649 та від 27.12.2019 року №60658649 здійснював оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 року у справі №910/8743/19; пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до виконання приватному виконавцю Телявському А.М. було здійснено з дотримання визначених положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строків, адже було здійснено всього через п'ять днів після повернення такого наказу стягувачу за його заявою приватним виконавцем Вольф Т.Л., яким здійснювалося його виконання в межах виконавчого провадження №56642950; порушення виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 року у зв'язку із неявкою представників учасників справи та приватного виконавця розгляд скарги відкладено на 18.05.2021 року, повторно зобов'язано приватного виконавця надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №6065649.
17.05.2021 року через відділ діловодства суду приватним виконавцем подано пояснення по суті скарги, згідно якого просив у задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Екіп Буд" відмовити, вказував на те, що строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до виконання в силу приписів ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" обчислювався з дня останнього повернення виконавчого документа стягувачу, тобто з 14.11.2019 року і становив три роки, а тому його пред'явлення було здійснено у визначені строки; направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60658649 та подальших постанов і документів в межах такого виконавчого провадження було здійснено за адресою та згідно назви боржника, зазначених в наказі Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13, і лише в подальшому, коли виконавцю з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо про зміну назви боржника ним було здійснено таку заміну в межах виконавчого провадження, однак, зазначав, що направлення чи ні постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника не впливає на правомірність таких дій.
Також, до вказаного пояснення приватним виконавцем було додано копії матеріалів виконавчого провадження №60658649.
В судове засідання 18.05.2021 року з'явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника, скаржника), надали свої пояснення по суті скарги, за змістом яких представники позивача проти скарги заперечують та в її задоволенні просять відмовити повністю, а представник відповідача подану скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Приватний виконавець, повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги належним чином, що підтверджується телефонограмою у справі №910/14944/13 від 14.05.2021 року, так і його діями про надання пояснень і копій матеріалів виконавчого провадження, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Керуючись наведеною нормою, суд вважає за можливе розглянути скаргу Дочірнього підприємства "Екіп Буд" за відсутності приватного виконавця чи його уповноважених представників.
Розглянувши подану скаргу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість та необхідність задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З огляду на викладені приписи чинного законодавства України вбачається, що вчиняючи дії з примусового виконання рішення виконавець зобов'язаний неухильно дотримуватися покладених на нього обов'язків, зокрема, щодо належного та своєчасного доведення до учасників відповідного виконавчого провадження інформації як щодо відкриття відповідного виконавчого провадження, так і щодо вчинюваних ним в його рамках виконавчих дій, що в свою чергу надає таким учасникам можливість реалізувати свої права і виконати покладені на них обов'язки.
В даному випадку скаржником вказується на неналежне виконання приватним виконавцем таких обов'язків під час виконавчого провадження №60658649, оскільки ним не отримувалося жодної інформації про існування такого виконавчого провадження чи вчинюваних в його рамках виконавчих дій.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №60658649 всі документи (в т.ч. постанова про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності, повідомлення про вартість арештованого майна) направлялися адресату - Дочірнє підприємство "Київенергопідряд", за адресою: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, проммайданчик районної котельні "Позняки".
Однак, як свідчать матеріали справи дійсною назвою боржника є: Дочірнє підприємство "Екіп Буд", що в т.ч. підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, із наявної в наданих приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження №60658649 копії заяви ПрАТ "ДТЕК "Київські Електромережі" про примусове виконання рішення від 08.11.2019 року вбачається, що пред'являючи наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Телявському Анатолію Миколайовичу йому було повідомлено про дійсне найменування боржника (Дочірнє підприємство "Екіп Буд"), адже саме таку назву відображено у вступній частині відповідної заяви з вказівкою на перейменування.
Тобто, будучи обізнаним про дійсне найменування боржника ще до відкриття виконавчого провадження №60658649 приватним виконавцем було його відкрито та здійснювалося визначення адресата його поштових відправлень (постанов та документів в рамках виконавчого провадження №60658649) з іншої назвою боржника.
В цей же час, матеріалами виконавчого провадження №60658649 підтверджується, що всі поштові відправлення від приватного виконавця на адресу боржника з визначенням адресатом (отримувачем) - ДП "Київенергопідряд", були повернуті поштою з повідомленням про неможливість їх вручення та примітками: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", "неправильно зазначена (відсутні) адреса одержувача" (поштові відправлення №№0209418995170, 0209419032294 0209419656379, 0209420053270, 0209420041698, 0209420408540, якими направлялися: постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019, постанова про арешт майна боржника від 19.11.2019 року, постанова про арешт коштів боржника від 26.11.2019 року, постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 03.03.2020 року, постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження від 23.03.2020 року, лист від 09.06.2020 року №3596 про повідомлення про результати визначення вартості майна).
Отже, з матеріалів виконавчого провадження №60658649 вбачається, що приватним виконавцем не було виконано обов'язків щодо належного повідомлення всіх учасників виконавчого провадження, а саме, боржника, про його існування (відкриття) та вчинювані в його рамках виконавчі дії, зокрема, щодо арешту майна боржника, арешту коштів боржника, оцінки майна боржника, передачі майна боржника на реалізацію, чим було позбавлено останнього права щонайменше на заявлення про проведення рецензії відповідного визначення вартості передачі на реалізацію його майна.
Прикметно, що при прийнятті даної скарги до розгляду судом було здійснено направлення копії відповідної ухвали суду на ту ж адресу, що і здійснювалося направлення документів виконавчого провадження приватним виконавцем, однак, із здійсненням зазначення вірної назви адресата, і таке відправлення було також повернуто на адресу суду без вручення, однак з приміткою: "за закінченням терміну зберігання", а не неможливістю виконання поштової доставки.
Суд критично ставиться до посилань приватного виконавця на те, що за наслідками встановлення згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсної назви боржника ним було винесено постанову від 23.03.2020 року про зміну сторони виконавчого провадження ВП №60658649, якою замінено найменування боржника з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на Дочірнє підприємство "Екіп Буд", в якості спростування тверджень скаржника про невиконання обов'язків з його повідомлення про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії, адже: по-перше, така заміна сама по собі не нівелює факту направлення як до її винесення, так і після документів виконавчого провадження адресату відмінному від дійсного найменування боржника (як вбачається із матеріалів виконавчого провадження навіть така постанова та послідуючі документи направлялися з визначенням отримувачем (адресата) - Дочірнього підприємства "Київенергопідряд", а не Дочірнє підприємство "Екіп Буд"); по-друге, наявний в матеріалах виконавчого провадження витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006143285 датовано 27.12.2019 року, однак, відповідна заміна здійснена лише 23.03.2020 року; по-третє, при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець був обізнаний про дійсне найменування боржника, що підтверджується заявою про ПрАТ "ДТЕК "Київські Електромережі" про примусове виконання рішення від 08.11.2019 року.
При цьому, за змістом статей 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження", статей 9, 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, виконавець був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про дійсну назву боржника, з метою виконання покладеного на нього обов'язку щодо використання всіх наданих йому прав та повноважень, необхідних для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Аналогічні правові висновки щодо обов'язку виконання використовувати всі надані йому права задля забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №916/617/17 та Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі №160/12729/19, від 19.08.2020 року у справі №465/5637/18.
Отже, маючи на момент пред'явлення йому до примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 інформацію про відмінну назву боржника від визначеної в такому наказі приватний виконавець, задля належного виконання покладених на нього обов'язків, не був позбавлений права, а більше того був зобов'язаний здійснити перевірку інформації за допомогою загальнодоступних відомостей щодо дійсного найменування боржника задля уникнення в подальшому обставин відсутності доказів доведення до його відома інформації про відкриття виконавчого провадження ВП №60658649 та вчинюваних в його рамках виконавчих дій.
Крім того, суд враховує посилання скаржника на те, що в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДП "Екіп-Буд", в графі "Інформація для здійснення зв'язку", зазначено номер телефону: НОМЕР_1 , а тому, будучи обізнаним про неотримання боржником його кореспонденції та зобов'язаним в силу приписів ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, використати всі надані права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення, приватний виконавець міг здійснити спробу повідомлення боржника про існування виконавчого провадження №60658649 та вчинювані в його рамках виконавчі дії за таким номером телефону задля забезпечення права останнього на прийняття участі в такому виконавчому провадженні.
Однак, будь-яких доказів про здійснення телефонограм за таким номером задля забезпечення права на доступ до спірного виконавчого провадження матеріали останнього не містять.
За наведених обставин, матеріалами виконавчого провадження не підтверджується, що направлення копій документів виконавчого провадження на адресу: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, проммайданчик районної котельні Позняки, ураховуючи в т.ч. визначення невірного найменування адреса, дає підстави для висновку про використання приватним виконавцем всіх прав та обов'язків задля належного повідомлення ДП "Екіп-Буд" про існування відповідного виконавчого провадження ВП №60658649 та вчинювані в його рамках виконавчі дії.
Отже, в силу порушень ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 15, 18, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження" має місце протиправної бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в межах виконавчого провадження №60658649 щодо доведення до відома боржника інформації про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13.
Аналогічний висновок щодо наявності ознак протиправної бездіяльності виконавця під час проведення виконавчого провадження за відсутності належних доказів доведення до відома боржника інформації про таке виконавче провадження міститься в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №756/9582/14-ц.
За таких обставин, вимоги скаржника про визнання протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в межах виконавчого провадження №60658649 щодо доведення до відома боржника інформації про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 є обґрунтованими, підтвердженими фактичними обставинами, а тому підлягають задоволенню.
Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Як вбачається із заяви ПрАТ "ДТЕК "Київські Електромережі" про примусове виконання рішення від 08.11.2019 року останнім було проінформовано приватного виконавця про відомості, які ідентифікують боржника та можуть сприяти примусовому виконанню рішення, адже було вказано дійсне найменування боржника та визначено його майно за рахунок якого можливе виконання рішення.
Однак, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №60658649 та встановлених судом обставин приватним виконавцем було проігноровано таку інформацію в частині відомостей про дійсне найменування боржника, що зумовило відкриття виконавчого провадження з визначенням відмінної від дійсної назви боржника та послідуюче унеможливлення доведення до його відома про таке відкриття та вчинювані виконавчі дії, в той час, як в силу приписів ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" мав право здійснити зміну найменування.
З огляду на викладене вбачається, що при здійсненні примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 в рамках виконавчого провадження №60658649 мала місце не тільки протиправна бездіяльність приватного виконавця, а й незаконність дій з відкриття такого виконавчого провадження, а відтак і подальше вчинення в межах нього виконавчих дій, адже останнім було грубо знехтувано покладеними на нього приписами ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 12, 15, 18, 26, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язками в частині перевірки інформації при відкритті виконавчого провадження задля забезпечення дотримання прав його учасників під час виконання відповідного судового рішення.
В аспекті наведеного суд враховує висловлений в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №756/9582/14-ц, на яку посилається стягувач у своїх запереченнях, правовий висновок про те, що порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, проте не направлення виконавцем в установленому законом порядку постанови про відкриття виконавчого провадження може бути підставою для визнання неправомірними таких дій (бездіяльності) державного виконавця.
Однак, відзначає, що у даній справі на відміну від наведеної має місце не лише відсутності доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, а й в першу чергу свідомого ігнорування приватним виконавцем інформації, доведеної до його відома ще до відкриття виконавчого провадження, про дійсне найменування боржника, що в послідуючому зумовило унеможливлення доведення до його відома інформації про таке виконавче провадження (обґрунтованим є факт неможливості отримання кореспонденції необхідною особою при визначені адресатом відмінної від її назви).
Отже, мають місце незаконні дії приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження №60658649.
У цьому контексті суд враховує, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, однак, забезпечення дотримання такого принципу права на суд не може здійснюватися за рахунок нехтування гарантованими ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правами, при застосуванні якої на практиці Європейським судом з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004 року) було наголошено на таких критеріях, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
В межах розгляду даної скарги наведене слід розуміти так, що безумовно виконання судового рішення зумовлює втрату боржником певного майна і наявність ознак законної сили і обов'язковості до виконання у такого судового рішення виключає необхідність існування такого критерію як переслідування "суспільного", "публічного" інтересу, однак, безумовно залишається обов'язковим дотримання принципів законності та пропорційності задля забезпечення дотримання регламентованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантій.
При цьому, в такому випадку дотримання критерію законності слід оцінювати не лише на предмет підстави відповідного втручання у право власності (судове рішення, яке набрало законної сили є безумовно обов'язковим до виконання і не ставиться під сумнів), а й засобів за рахунок яких така підстава реалізується.
Тобто, задля забезпечення критерію законності при порушені регламентованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантій, навіть при безумовній підставі такого втручання у право мирного володіння у вигляді судового рішення, є обов'язковим дотримання процедури виконання такого судового рішення, що в своїй сукупності і становитиме повноцінне дотримання визначеною нормою гарантій та забезпечення справедливої рівноваги.
В той же час, судом встановлено, що приватним виконавцем при відкритті та подальшому здійсненні виконавчого провадження №60658649 було порушено приписи ст.ст. 2, 4, 12, 15, 18, 26, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження", якими врегульовано порядок виконання судового рішення, а відтак, враховуючи, що наслідками проведення такого виконавчого провадження стало позбавлення боржника його майна, має місце порушення закріплених в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, що в свою чергу нівелює можливість переваги закріплених в ст. 6 Конвенції аспектів застосування на практиці принципу непорушності права на судовий захист над допущеними приватним виконавцем порушеннями задля висновку про їх невагомість в світлі захисту прав стягувача.
Отже, в межах спірних правовідносин є неможливим формальне врахування допущених приватним виконавцем порушень задля захисту прав стягувача, адже наведене призведе до порушення принципів справедливої рівноваги, що нівелюватиме принципи судочинства в цілому.
За наведених обставин є обґрунтованими вимоги скаржника про визнання незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича з відкриття виконавчого провадження №60657649 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 року ВП №60658649 з визнанням незаконними послідуючих, вчинених в межах такого виконавчого провадження виконавчих дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13, а тому підлягають задоволенню.
Щодо посилань скаржника на пропуск строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до виконання суд відзначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як вбачається із матеріалів справи первісно рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13, на виконання якого було видано наказ Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13, набрало законної сили 24.09.2013 року, а тому в силу приписів ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій на 02.10.2013 року) такий наказ міг бути пред'явлений до виконання протягом року.
При цьому, за змістом ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 04.10.2016 року) пред'явлення виконавчого документу до виконання свідчить про переривання строку його пред'явлення. Аналогічна норма міститься в положеннях ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року).
На зворотному боці наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 містяться відмітки, які свідчать про те, що такий наказ неодноразово пред'являвся до виконання та був повернутий з різних підстав, зокрема: 04.11.2014 року - на підставі п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 04.10.2016 року), якою визначалось, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В послідуючому такий наказ було повернуто 21.09.2017 року - на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року), у відповідності до якої виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Як вбачається із матеріалів справи друге повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 на підставі вказаної норми було зумовлено відкриттям ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року апеляційного провадження з перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13.
Наслідками такого перегляду стало винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року про залишення рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 без змін.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, в силу наведених обставин та присів вказаної норми, після повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до суду на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) та перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 мало місце зміни дати набранням ним законної сили, а відтак, і визначення строку пред'явлення його до виконання на підставі виконавчого документа - наказу.
Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження №60658649 у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України датою набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 було 21.12.2017 року, а згідно приписів ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) строк пред'явлення до виконання виданого на його виконання наказу спливав 21.12.2020 року.
Відтак, посилання скаржника на пропуск скаржником визначеного ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) строку пред'явлення виконавчого документа до виконання на момент звернення до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича не підтверджуються матеріалами справи.
Одночасно з цим суд звертає увагу на те, що посилання стягувача і приватного виконавця щодо відсутності факту пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання на момент відкриття виконавчого провадження №60658649 в силу факту переривання такого строку попередніми пред'явленнями наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до виконання також є невірними.
Так, на відміну від повернення виконавчого документу стягувачу на підставі ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій до 04.10.2016 року) чи ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року), норми яких прямо встановлювали право стягувача на повторне пред'явлення до виконання цього ж виконавчого документа в межах визначених строків (ч. 5 ст. 47 та ч. 5 ст. 37), норма ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року), на підставі якої 21.09.2017 року було здійснено повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до суду не передбачала можливості пред'явлення цього ж наказу повторно до виконання.
Саме такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в своїй постанові від 28.01.2021 року у справі №922/5723/14, в якій за наслідками аналізу норм ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) зазначила про те, що така стаття прямо встановлює право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення.
Отже, в силу повернення наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 до суду на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) стягувач був позбавлений права на пред'явлення до виконання цього ж наказу з метою виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13, а відтак, і були відсутні правові підстави для відкриття приватним виконавцем на підставі нього виконавчого провадження №60658649.
Суд звертає увагу на те, що такий висновок про наслідки повернення виконавчого документу на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) є направленим саме на дотримання принципу правової визначеності як невід'ємного елементу такої основоположної засади здійснення судочинства - верховенство права в межах правовідносин, пов'язаних з виконанням судового рішення, адже у випадку коли відбувається апеляційний перегляд судового рішення, навіть при умові його залишення без змін, змінюються такі реквізити судового рішення як дата набрання ним законної сили, а звідси і зміна строків обчислення пред'явлення до виконання виданого на його виконання наказу.
Тобто, в даному випадку з поверненням наведеного наказу від 02.10.2013 року на підставі ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) до суду припинилася ланка обчислення строків пред'явлення його до виконання шляхом переривання, адже є неможливим одночасне існування двох дат набрання законної сили судовим рішенням, а тим більше двох шляхів обчислення строків пред'явлення виданого на його виконання виконавчого документу (відлік з моменту набрання законної сили рішення з урахуванням дати постанови суду апеляційної інстанції та продовження відліку з моменту повернення попередньо пред'явленого наказу до перегляду рішення в апеляційному порядку).
Оцінюючи в такому випадку дії виконавця при прийнятті наказу до виконання суд звертає увагу на приписи ст. 4 Закону України Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року), які передбачають його обов'язок з повернення виконавчого документу стягувачу у випадку невідповідності його вимогам, передбаченим цією статтею, під застосування яких можливо віднести невірність дати набрання законної сили та невірність найменування боржника, дійсного на момент набрання рішенням законної сили, що має місце в межах спірних правовідносин. Одночасно з цим, вказана норма і захищає інтереси стягувача надаючи йому право на звернення до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
В аспекті наведеного суд враховує, що відкриття виконавчого провадження №60658649 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13 за встановлених обставин і зумовило породження незаконних дій виконавця у вигляді ігнорування інформації про дійсне найменування боржника задля забезпечення доведення до його відома відомостей про відкриття такого виконавчого провадження та вчинюваних в його межах виконавчих дій, в той час як при пред'явленні йому наказу з визначенням дійсного найменування боржника останній був би позбавлений можливості визначення іншої назви в своїх документах.
Отже, вданому випадку має місце також порушення приватним виконавцем вимог ст. 4 Закону України Про виконавче провадження" (в редакції, діючій з 05.10.2016 року) при відкритті виконавчого провадження №60658649, що є самостійною підставою для визнання таких дій незаконними.
За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, враховуючи підтверджені матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження порушення приватним виконавцем норм Закону та допущення протиправної бездіяльності, скарга Дочірнього підприємства "Екіп Буд" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 233, 235, 255, 339, 342, 345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Скаргу б/н б/д "На дії та бездіяльність приватного виконавця" Дочірнього підприємства "Екіп Буд" у справі №910/14944/13 - задовольнити.
2. Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича з відкриття виконавчого провадження №60657649 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13.
3. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 року ВП №60658649 з визнанням незаконними послідуючих, вчинених в межах такого виконавчого провадження виконавчих дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 року №910/14944/13.
4. Визнати протиправною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в межах виконавчого провадження №60658649 щодо доведення до відома боржника інформації про існування такого виконавчого провадження та вчинювані виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 №910/14944/13.
Ухвала набирає законної сили 18 травня 2021 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 25 травня 2021 року.
Суддя О.В. Котков