ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/4480/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4480/21
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська корпорація "Автодормостобуд"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
22 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач) надійшла позовна заява № 30/7/1/4169 від 18.03.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521386 від 03.11.2006 року в розмірі 2312,56 грн., з них: основного боргу - 1966,30 грн. (одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість гривень 30 копійок), інфляційної складової боргу - 218,26 грн. (двісті вісімнадцять гривень 26 копійок) та 3% річних - 128,00 грн. (сто двадцять вісім гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521386 від 03.11.2006 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4480/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" за адресою: 02088, м. Київ, вул. Промислова, 12, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» - 31.03.2021 року.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 25.03.2021 року у справі № 910/4480/21 є 31.03.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 15.04.2021 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач, новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 (надалі - договір цесії), відповідно до якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії.
Згідно п. 3.4.2. договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Позивач вказує, що відповідно до додатку № 1 договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" (відповідач) теплову енергію у гарячій воді за договором № 521386 у розмірі 1966,30 грн., що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018 року.
Відповідно до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор/позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень.
За твердженням позивача, він прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1966,30 грн. та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
У позовній заяві позивач зазначає, що 03.11.2006 року між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «Республіканська корпорація «Автодормостобуд» було укладено договір № 9206010 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах відповідно до умов договору, до будинку за адресою: м. Київ, Лесі Українки, 29.
Згідно п. 2.3.1. договору відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 4 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент/відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії.
Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3. договору).
На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ «Київенерго», позивач надає договір № 521386 на постачання теплової енергії у гарячій воді; облікову картку з листопада 2018 та грудень 2020 року, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система «УНІВАН - ТЕРМАЛ -Київ Debet, яка була передана ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» на виконання умов договору цесії; довідку про нарахування за теплову енергію.
Відповідно до п. 3.1.1. договору сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Відповідно до акту № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал» позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жосткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК «Уніван-Термал» станом на 01.10.2018 року.
У вимозі № 30/вих-521386 від 08.09.2020 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплати заборгованість у розмірі 1966,30 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018 року за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року, довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018 року за період з лютого 2008 року по жовтень 2018 року, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2020 року, рахунок-фактуру № 521386/2020-12 від 31.12.2020 року. Вказані документи складені позивачем. Також позивачем надано договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521386 від 03.11.2006 року з додатками, акт № 23 від 11.10.2018 року приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТек» та ПК «Уніван-Термал», додаток № 1 договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 601-18.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору відповідач вчасно не вносив оплату за спожиту теплову енергію у гарячій воді за листопад 2011 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1966,30 грн. Крім того, за прострочення оплати за договором, враховуючи набуття права вимоги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційну складову боргу у розмірі 218,26 грн. та 3% річних у розмірі 128,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою і другою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що 03.11.2006 року між ПАТ «Київенерго», як енергопостачальною організацією, та ТОВ «Республіканська корпорація «Автодормостобуд», як абонентом, було укладено договір № 521386 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергіїу гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).
При цьому суд зауважує, що у позовній заяві позивач наголошує про укладення 03.11.2006 року між ПАТ «Київенерго» та відповідачем договору № 9206010.
Суд відмічає, що обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі договору цесії № 601-18 від 11.10.2018 року КП "Київтеплоенерго" отримало від ПАТ "Київенерго" право вимоги до ТОВ "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" за заборгованістю за договором № 521386 у розмірі 1996,30 грн., на підтвердження чого позивач надав додаток № 1 до договору цесії № 601-18 від 11.10.2018 року.
Судом встановлено, що договір цесії № 601-18 від 11.10.2018 року, на який КП "Київтеплоенерго" посилається в обгрунтування заявлених позовних вимог, в матеріалах справи відсутній, до позовної заяви позивачем не доданий.
З наданого КП "Київтеплоенерго" додатку № 1 до договору цесії № 601-18 від 11.10.2018 року вбачається, що позивач набув право вимоги до Державного підприємства «Санаторій «Конча-Заспа» (ЄДРПОУ 01981715) за заборгованістю в розмірі 4525,20 грн. за договором № 9206010.
Натомість предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з ТОВ "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" заборгованості за договором № 521386 від 03.11.2006 року у розмірі 1966,30 грн., право на стягнення якої, як стверджує позивач, КП "Київтеплоенерго" набуло на підставі договору цесії № 601-18 від 11.10.2018 року, який, як вже зазначалося судом вище, в матеріалах справи відсутній.
Більше того, на підтвердження наявності у відповідача означеної заборгованості позивачем подано документи, які складені СП Енергозбут № 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Проте, у відповідності до положень ст. 517 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як кредитор зобов'язане було передати позивачу, як новому кредитору документи, які засвідчують права на наявний у відповідача борг.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодного документа, складеного Публічним акціонерним товариством "Київенерго", які підтверджують обсяг і якість спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, а також її вартість.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В статті 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такими доказами можуть бути, зокрема, акти приймання-передавання теплової енергії, рахунки-фактури, податкові накладні.
При цьому, надані позивачем документи: довідка про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018 року за період з листопада 2018 року по грудень 2020 року, довідка про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018 року за період з лютого 2008 року по жовтень 2018 року, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2020 року, рахунок-фактура № 521386/2020-12 від 31.12.2020 року, складені СП Енергозбут № 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та скріплені печаткою останнього, не є первинними документами, які б підтверджували заборгованість відповідача по договору № 521386 від 03.11.2006 року.
Суд зазначає, що у зв'язку з відсутністю первинних документів, складених Публічним акціонерним товариством "Київенерго", встановити кількість спожитої відповідачем теплової енергії у гарячій воді та її вартість, а отже і наявність у відповідача боргу є неможливим.
Окрім того, матеріали справи не містять облікової картки з листопада 2018 року по грудень 2020 року, а також довідки про нарахування за теплову енергію, посилання на які має місце у позовній заяві.
Водночас, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 року у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 року у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Вказаний принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 року у справі № 914/1680/18).
З огляду на вказане вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська корпорація "Автодормостобуд" про стягнення суми основного боргу у розмірі 1966,30 грн. є не обґрунтовані, документально не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають. Також, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25.05.2021р.
Суддя О.В. Котков