ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2021Справа № 910/4490/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4490/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
22 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" (позивач) надійшла позовна заява № 02/02/21-3 від 02.02.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № ПКЛ-64-3 від 05.11.2018 року в розмірі 399 618,32 грн., з них: основного боргу - 374 514,19 грн. (триста сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 19 копійок), пені - 4729,28 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять гривень 28 копійок), 3% річних - 8948,98 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень 98 копійок) та інфляційних витрат - 11 425,87 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять п'ять гривень 87 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг № ПКЛ-64-3 від 05.11.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4490/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
23.04.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 126 від 21.04.2021 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав їх необгрунтованості. Вказаний відзив направлений відправленням «Укрпошта Експрес» 21.04.2021 року, за штриховим кодовим ідентифікатором 0318902671781, що підтверджується датою оформлення на конверті.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474870134 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі № 910/4490/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 30.03.2021 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.04.2021 року (включно).
Суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку встановленого в ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Тоді як, клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № ПКЛ-64-3 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги з комплексного прибирання території об'єкту замовника.
В п. 1.2. договору визначено, що об'єкт замовника розташований за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 44-А, фітнес клуб «Спорт Лайф», загальною площею 8717,20 кв.м.
Згідно з п. 3.4.3. договору, оплата послуг за відповідний календарний місяць здійснюється за безготівковим розрахунком, у розмірі 100% оплати, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, після закінчення місяця, у якому надавалися послуги, на підставі акту наданих послуг, згідно рахунку, пред'явленого виконавцем. Рахунок передається разом з актом наданих послуг.
За умовами п. 4.1.1. договору зобов'язання виконавця з надання послуг за попередній місяць вважаються виконаними за попередній місяць з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.
На виконання умов договору № ПКЛ-64-3 від 05.11.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 374 514,19 грн., що підтверджується актами надання послуг № 101/02450 від 29.02.2020 року на суму 16 000,00 грн., № 101/02451 від 29.02.2020 року на суму 231 020,00 грн., № 101/03235 від 16.03.2020 року на суму 119 236,13 грн., № 101/03221 від 16.03.2020 року на суму 8258,06 грн. Послуги за вказаними актами надання послуг за якістю та кількістю прийняті відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на актах надання послуг.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно договору про надання послуг № ПКЛ-64-3 від 05.11.2018 року послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 374 514,19 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов'язання щодо оплати послуг.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на положення пункту п. 3.4.3. договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості наданих послуг, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг № ПКЛ-64-3 від 05.11.2018 року у розмірі 374 514,19 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4729,28 грн., 3% річних у розмірі 8948,98 грн. та інфляційні витрати у розмірі 11 425,87 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В п. 5.8. договору визначено, що у випадку прострочення замовником оплати послуг (невиконання чи часткове виконання обов'язків, покладених на відповідача, відповідно до п. 3.5 даного договору) виконавець має право вимагати від замовника сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, починаючи з дня, наступного за останнім днем оплати послуг, відповідно до умов договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 3 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.
При цьому, в п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Отже, при розгляді вимог позивача щодо стягнення пені 3% річних та інфляційних витрат за порушення грошових зобов'язань доказуванню підлягають, окрім іншого, періоди протягом яких мало місце прострочення відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Судом встановлено, що позовної заяви позивачем додано обгрунтований розрахунок сум, що стягуються та розрахунок штрафних санкцій.
Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що додані до позовної заяви розрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат не містять зазначення періодів їх нарахування «з» - «по», тому суд позбавлений права та можливості перевірити такі розрахунки та встановити чи вони виконані арифметично вірно, чи відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.
За викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4729,28 грн., 3% річних у розмірі 8948,98 грн. та інфляційних витрат у розмірі 11 425,87 грн. задоволенню не підлягають, з мотивів не зазначення періодів їх нарахування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення основного боргу у розмірі 374 514,19 грн. (триста сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 19 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5617,72 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" (ідентифікаційний код 38346974, адреса: 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, офіс 23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" (ідентифікаційний код 38443865, адреса: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 21) грошові кошти: основного боргу - 374 514,19 грн. (триста сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять гривень 19 копійок) та судовий збір - 5617,72 грн. (п'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 72 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 25.05.2021р.
Суддя О.В. Котков