ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2021Справа № 910/1011/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92"
про стягнення 134 941, 39 грн.
за участю представників:
від позивача: Прокопчук А.Л.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" про стягнення 134 941, 39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 01.05.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1011/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
26.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов. В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилався на те, що 07.04.2017 останнім було відчужено нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 9, щодо якого здійснювалось нарахування по оплаті за теплову енергію. Також, відповідачем заявлено застосування строку позовної давності.
03.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та продовження строку на подання відповіді на відзив.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.03.2021 клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задовольнив, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання у справі № 910/1011/21 на 06.04.2021, задовольнив клопотання позивача та продовжив позивачу строк на подання відповіді на відзив - до 23.03.2021.
25.03.2021 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти заяви відповідача про застосування позовної давності та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" та стягнення солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 134 941, 39 грн.
У судовому засіданні 06.04.2021 представник позивача підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" в якості співвідповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 задоволено заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про залучення співвідповідача, залучено до участі у справі № 910/1011/21 відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" та відкладено розгляд справи № 910/1011/21 на 28.04.2021.
У судовому засіданні 28.04.2021 суд оголосив про відкладення розгляду справи на 18.05.2021, у зв'язку з неявкою представників відповідачів.
У судове засідання 18.05.2021 представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач-2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи ухвалами суду від 28.04.2021, направлені на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.04.2021, яка направлена відповідачу-2 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на адресат відсутній за вказаною адресою, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказані ухвали вручені відповідачу.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 28.04.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 18.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
22.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОП» (споживач, відповідач) було укладено договір № 340806-0301 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у серах енергетики та комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Водночас, абонент зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 договору).
За змістом п. 5.1 договору облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим (за приладами обліку, розрахунковим способом).
Порядок розрахунків сторони погодили у Додатку № 4 до договору, яким передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності 01.10.2015 та діє до 31.12.2016.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.5 договору).
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації «Київтеплоенерго» (новий кредитор, позивач) укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - договір цесії).
Відповідно до п. 1.1 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 р. теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 р. з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 р. до дати укладення договору цесії та коригувань платежів.
Згідно з п. 1.2 договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору цесії.
Як передбачено п. 1.3 договору цесії, з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
У відповідності до п. 2.1 договору в рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. зі справи № 910/7807/18.
Згідно з п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору цесії).
Згідно з додатком № 1 до договору цесії Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" за заборгованістю у розмірі 117 434,06 грн.
Листом від 08.04.2019 №1/5-340806-0301 позивач повідомив відповідача-1 про відступлення права вимоги та просив сплати наявний борг у сумі 117 434,06 грн.
07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №466, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилі приміщення першого поверху (з приміщенням №1 по приміщення №7) (в літера А) загальною площею 276,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 9, і сплатив за них ціну, визначену цим договором (п. 1.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна).
З урахуванням того, що відповідачем-1 зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію не виконано, та враховуючи відчуження нежитлового приміщення відповідачу-2, позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 117 434,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 451,63 грн та 3% річних у розмірі 7 055,70 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.
Частинами 1 і 2 ст.714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
На підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» отримало від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТОП» за заборгованістю у сумі 117 434,06 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження постачання теплової енергії за договором відповідачу-1 та її обсягу за період з 2016 року по 2018 року позивачем подано до суду корінці нарядів на включення та відключення об'єкту за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9, за особистим рахунком абонента №340806; облікові картки за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року; рахунок-фактуру від 31.10.2020 та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018, довідки про нарахування за теплову енергію ТОВ «РЕАЛТОП» за договором № 340806-0301.
З наявних в матеріалах справи облікових карток за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року вбачається обсяги та розмір поставленої у спірний період теплової енергії відповідачу-1.
Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Відповідачем-1 не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України відомостей щодо нарахування обсягів спожитої теплової енергії, періоду та суми боргу.
Також, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем-1 заперечень або претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, постачання теплової енергії Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9, у період з жовтня 2016 року по травень 2018 року належним чином доведена та документально підтверджена.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-1 повідомив про відчуження відповідачу-2 07.04.2017 нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9.
Як встановлено судом, 07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №466, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежилі приміщення першого поверху (з приміщенням №1 по приміщення №7) (в літера А) загальною площею 276,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 9, і сплатив за них ціну, визначену цим договором (п. 1.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна).
Таким чином, у відповідності до наявних матеріалів справи з 07.04.2017 власником нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9 та за якою здійснювалось постачання теплової енергії є відповідач-2 - ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92".
Зазначене вище свідчить про те, що споживання теплової енергії за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9 у спірний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року здійснювалось відповідачем-1, а у період з 07.04.2017 по травень 2018 року новим власником нежитлових приміщень відповідачем-2.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено постачання теплової енергії в період з квітня 2017 року по травень 2018 року саме відповідачу-1, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні у цій частині позовних вимог до ТОВ "РЕАЛТОП".
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ТОВ "РЕАЛТОП" в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, що становить 37 876,22 грн, оскільки підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 10 451,63 грн та 3% річних у розмірі 7 055,70 за період з листопада 2018 року по жовтень 2020 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013)
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановленого періоду споживання теплової енергії відповідачем-1, суд дійшов висновку, що обґрунтованими позовні вимоги в цій частині є стягнення з відповідача-1 3% річних у розмірі 2273,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 3502,75 грн.
Водночас, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії до січня 2018 року.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вбачається з матеріалів справи, що в результаті укладення договору цесії між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відбулася заміна кредитора за договором, за якою позивач набув всіх прав кредитора у зобов'язаннях, які виникли між постачальником та відповідачем-1 за договором № 340806-0301 від 22.06.2016.
Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Враховуючи положення ст.262 Цивільного кодексу України та з огляду на правову позицію Верховного суду у постанові від 08.02.2019 по справі № 904/3280/18, заміна первісного кредитора новим кредитором не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності - строку, у межах якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З аналізу умов договору та змісту зазначених правових норм, суд прийшов до висновку, оскільки розрахунок за надані послуги повинен здійснюватися відповідачем-1 частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту прострочення виконання відповідачем-1 кожного із цих зобов'язань окремо.
У випадку неналежного виконання стороною зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення заборгованості, яка визначена періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення платежу.
Отже, оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 20.01.2021 (дата поштового оформлення поштового відправлення), при цьому загальний строк позовної давності становить 3 роки, суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо вимог до ТОВ "РЕАЛТОП" про сплату боргу за теплову енергію, заявлених за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо посилань позивача на те, що строк позовної давності було продовжено на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд зазначає наступне.
Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, з подальшим продовженням.
Однак, строк позовної давності за вимогами до ТОВ "РЕАЛТОП" перерваний та продовжений не був, а тому суд відхиляє доводи позивача в цій частині.
Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" заборгованості у розмірі 117 434,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 451,63 грн та 3% річних у розмірі 7 055,70 грн., то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Враховуючи, що 07.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого відповідач-1 передав у власність відповідача-2 нежилі приміщення першого поверху (з приміщенням №1 по приміщення №7) (в літера А) загальною площею 276,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 9, позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" на користь позивача заборгованість у розмірі 117 434,06 грн.
При цьому, відповідач-2 - ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" будь-яких пояснень стосовно обставин справи та оплати заборгованості за спожиту теплову енергію у період з квітня 2017 року по травень 2018 року не надав.
Водночас, суд відзначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б встановлювали факт укладення договору на постачання теплової енергії з відповідачем-2, а також докази споживання та нарахування обсягів спожитої теплової енергії у спірний період за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 9, а також направлення рахунків на оплату саме відповідачу-2 - ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92".
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, надані сторонами пояснення, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено, що доводи позивача щодо порушення відповідачем-2 своїх зобов'язань з оплати заборгованості спростовуються встановленими вище обставинами, є необґрунтованими та не доведеними належними доказами.
Позивач не надав жодних обґрунтувань та доказів щодо постачання певних обсягів теплової енергії та нарахування боргу саме відповідачу-2 у спірний період. В матеріалах справи відсутні розрахунки вартості постачання теплової енергії у спірний період саме в частині споживання ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92".
Окрім цього, судом враховано, що позивачем заявлено про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 117 434,06 грн за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року, при цьому, як встановлено судом відчуження спірного нерухомого майна відповідачу-2 відбулось 07.04.2017 року.
Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме, те що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, а також принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивач не довів належними доказами обставини надання відповідачу-2 послуг з постачання теплової енергії у заявленому обсязі.
Враховуючи надані сторонами докази в їх сукупності, з огляду на наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 інфляційні втрати та 3% річних, то враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 основної заборгованості у розмірі 117 434,06 грн., суд відмовляє в задоволенні в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 451,63 грн та 3% річних у розмірі 7 055,70 грн.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТОП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА-КОНСАЛТ 92" про стягнення 134 941, 39 грн.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.05.2021.
Суддя О.В. Гулевець