ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.05.2021Справа № 910/8020/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛіга Хім" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛіга Хім"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій"
про стягнення 760 180,98 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛіга Хім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій" про стягнення 760 180,98 грн заборгованості за договором поставки № 20-01/10 від 20.01.2021.
Одночасно з указаним позовом заявником подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій", що належить або підлягають передачі чи сплатити відповідач чи знаходяться у нього чи в інших осіб.
В обґрунтування забезпечення позову заявник вказує на те, що відповідач має значний борг, ухиляється від оплати боргових зобов'язань, не маючи у власності нерухомого майна, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Однак, суд зазначає, що всупереч викладеному заявником не наведено у поданій заяві достатніх обґрунтувань наявності обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти особи.
Крім того, позивачем також не подано жодних доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову.
Натомість, саме лише посилання заявника на наявність перед ним у відповідача заборгованості та ухилення від її сплати без відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому, таким обґрунтуванням не може вважатися вказівка на ухилення боржника від виконання зобов'язання, яке буде предметом розгляду спору, з яким звернувся позивач до суду.
Отже, за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заявником заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛіга Хім" про забезпечення позову у справі про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроЛіга Хім" про забезпечення позову у справі № 910/8020/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення та підписання повного тексту ухвали: 24.05.2021
Суддя Т. Ю.Трофименко