ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/458/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця КОРКІНА МИКОЛИ МИКОЛАЙОВИЧА
до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"
про визнання договору таким, що не переривав свою дію
представники сторін:
від позивача: Глущенко М.М.
від відповідача: Решетило Р.Г.
Фізична особа-підприємець Коркін Микола Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання договору №ДНП-2019-12/13 від 05.12.2019 таким, що не переривав свою дію.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.02.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.03.2021.
22.02.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивачем заявлені вимоги про:
- визнання договору від 05.12.2019 №ДНП-2019-12/13, що укладений між комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ФОП Коркіним М.М., таким що не переривав своєї дії.
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні та експлуатації паркувального майданчика за адресою по просп. Ватутіна, 14А в м. Києві, шляхом звільнення зазначеного паркувального майданчика від власних працівників, що перешкоджають ФОП Коркіну М.М. експлуатувати зазначений паркувальний майданчик у відповідності до договору від 05.12.2019 №ДНП-2019-12/13.
26.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що згідно із актами обстеження паркувального майданчика від 03.02.2020 року та від 24.02.2020 року встановлено, що на території паркувального майданчика була розташована АГЗП "Барс", що порушує умови договору, а саме п.2.2.4. відповідно до якого ФОП Коркін М.М. здійснює облаштування, утримання та експлуатацію майданчика для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правил паркування у відповідності до умов цього Договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням. За наведених обставин, порушення позивачем умов договору та недотримання Правил благоустрою міста Києва призвели до розірвання договору № ДНП 2019-12/03 укладеного між КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ФОП Коркіном М.М. на підставі п. 2.2.3. та н.2.2.8 договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 заяву від 19.02.2021 про збільшення позовних вимог з доданими до неї документами повернуто позивачу без розгляду.
Протокольною ухвалою від 11.03.2021 відкладено підготовче засідання на 08.04.2021.
Протокольною ухвалою від 08.04.2021 продовжено підготовче провадження на 30 днів та підготовче засідання на 22.04.2021.
19.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зокрема заперечує доводи відповідача про відсутність АГЗП "Барс" на території паркувального майданчика станом на час укладення договору № ДНП 2019-12/03.
21.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі.
У своїх поясненнях відповідач, зокрема, зазначив, що строк усунення недоліків жодним чином не є пов'язаний з обов'язком надсилання акту обстеження позивачу, оскільки строк на усунення недоліків починає свій перебіг з дня складання акту, а не з дня отримання акту позивачем, а тому строк на усунення недоліків та повідомлення про таке усунення закінчився 30.01.2020 року. Оскільки, позивачем не було усунуто порушення та повідомлено про таке усунення у визначений договором строк, у відповідача були всі правові підстави для розірвання договору.
У підготовчому засіданні 22.04.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість, оскільки неможливість забезпечення явки представника в судове засідання у зв'язку із необхідністю бути присутнім у іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи у розумінні статей 202, 216 ГПК України.
Протокольною ухвалою від 22.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про повернення сплаченого судового збору, сплаченого за подання заяви про збільшення позовних вимог.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Коркіна М.М. про повернення судового збору.
Присутній у судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2021 надав пояснення по суті заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 13.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.12.2019 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - Сторона-1, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Коркіним Миколою Миколайовичем (далі - Сторона-2, відповідач) укладений договір №ДНП-2019-12/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до умов якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Ватутіна, 14-а, в межах III територіальної зони паркування в м. Києва, що включає 52 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 6 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
У відповідності до пп.2.2.3., 2.2.8 п.2.2. договору Сторона-2 здійснює облаштування, утримання та експлуатацію майданчика для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правил паркування у відповідності до умов цього Договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням; не має права передавати майданчик для паркування в експлуатації третім особам.
Згідно із п.3.1. договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
09.12.2019 між сторонами підписаний акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого сторони цим актом підтверджують, що Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 58 машиномісць за адресою: м. Київ, Дніпровський район, просп. Ватутіна, 14-а, в межах III територіальної зони паркування в м. Києва.
Відповідно до п.3.2. договору акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами не пізніше ніж через 5-каландарних днів від моменту підписання договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 6-й день.
Згідно із п.3.4. договору, щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання- передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.
Пунктом 3.5. договору за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору сторона-1 складає про це акт, який надсилається стороні-2. Виявлені порушення мають бути усунені стороною-2 у десятиденний термін від дати складання акту, про що сторона~2 повинна повідомити сторону-1 до витікання даного строку.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами.
Згідно із п. 7.2. договору, строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування.
Відповідно до п.7.7. договору Сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.
у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на 15-й день від моменту виявлення такого порушення, якщо Сторона-2 не повідомила Сторону-1 про його усунення у визначеному даним договором порядку (пп.7.7.1.);
у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно Стороною-2.
Згідно із п.7.8 договору у випадку дострокового розірвання договору в порядку п.7.7.1 Сторона-1 направляє Стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним на 16-й день від дати виявлення порушення.
Листом №053/05-86 від 13.01.2020 КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" вимагало від позивача у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика по просп. Ватутіна, 14-а у відповідність до схеми ОДР та умов договору, про що повідомити у відповідача.
Листами №053/05-426 від 04.02.2020 та №053/05-76 від 24.02.2020 відповідачем повідомлено позивача про розірвання Договору від 05.12.2019 №ДНП-2019-12/03 в односторонньому порядку з 19.02.2020 у зв'язку з порушеннями п.2.2.3 та п.2.2.8 в частині передачі фіксованих місць в експлуатацію третім особам та наголошено, що у зв'язку із розірванням договору в односторонньому порядку, ФОП Коркін М.М. зобов'язаний звільнити паркувальний майданчик за адресою, просп. Ватутіна, 14а в термін до 04.03.2020.
У відповідь на зазначені вище листи відповідача, позивач листом від 10.02.2020, листом б/н, б/д (направлений 17.02.2020), листом б/н, б/д (направлений 02.03.2020) повідомив відповідачу, що не визнає порушень умов договору №ДНП-2019-12/13, експлуатує вказаний паркувальний майданчик для отримання доходу у відповідності до КВЕД, використовує паркувальний майданчик виключно за цільовим призначенням та не передавав третім особам експлуатації у відповідності до умов договору №ДНП-2019-12/13.
Позивач зазначає, що погоджується з тим фактом, що до паркувального майданчика прилягає автомобільний газозаправний пункт, господарську діяльність на якому здійснює інша юридична особа, однак вище зазначеними листами позивач повідомив, що згідно умов договору таке розміщення АГЗП не є підставою для одностороннього розірвання договору.
У зв'язку з чим ФОП Коркін М.М. розглянув листи КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" як пропозицію для розірвання договору та відхилив пропозицію КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про розірвання договору в односторонньому порядку викладену в листі №053/05-426від 04.02.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" залишено без відповіді листи позивача, в яких останній відхилив пропозицію відповідача про розірвання договору, а ФОП Коркін М.М., у свою чергу продовжив здійснювати свою господарську діяльність на паркувальному майдачнику.
Позивач зазначає, що акт повернення майданчика для паркування сторони не підписували, а відповідач підписаний акт в односторонньому порядку до позивача не направляв.
Посилаючись на вище наведене та враховуючи здійснення позивачем щомісячних платежів за договором, прийняття відповідачем таких платежів та підписання актів приймання-передачі послуг, позивач стверджує, що договір №ДНП-2019-12/13 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 05.12.2019 не переривав своєї дії, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 статті 11 ЦК України).
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Згідно зі ст.626,627, ч. 1 ст. 629ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що №ДНП-2019-12/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 05.12.2019 за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір №ДНП-2019-12/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 05.12.2019 сторони врегулювали порядок розірвання договору, зокрема, передбачивши його розірвання в односторонньому порядку відповідачем у випадку порушення умов договору позивачем.
Так, у відповідності до пункту 7.7. договору відповідач (Сторона-1) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому поряду:
у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на 15-й день від моменту виявлення такого порушення, якщо позивач (Сторона-2) не повідомила відповідача (Сторону-1) про його усунення у визначеному даним договором порядку (пп.7.7.1.);
у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно позивачем Стороною-2.
Згідно із п.7.8 договору у випадку дострокового розірвання договору в порядку п.7.7.1 Сторона-1 направляє Стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку звір вважається розірваним на 16-й день від дати виявлення порушення.
Таким чином, сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.10.2019 у справі № 922/3293/18.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.2.1.3. договору Сторона-1: має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення Сторони-2. При цьому Сторона-1 зобов'язується не перешкоджати господарській діяльності Сторони-2.
Згідно із п. 3.5. договору за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору Сторона-1 складає про це акт, який надсилається Стороні-2. Виявлені порушення мають бути усунені Стороною-2 у десятиденний термін від дати складання акту, про що Сторона-2 повинна повідомити Сторону-1 до витікання даного строку.
Враховуючи п.2.1.3., п.3.5. договору КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" здійснено моніторинг та обстеження майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Ватутіна, 14-а та за результатами перевірки 20.01.2020 складено акт обстеження майданчика для паркування.
Згідно із зазначеним актом, за результатами обстеження встановлено, що на території здійснюється діяльність з паркування транспортних засобів, а також розміщення на території майданчика для паркування АГЗП "Барс". Тобто, відповідно до акту обстеження майданчика для паркування від 20.01.2020 встановлено нецільове використання предмету договору.
Отже, у відповідності до п.3.5. договору, виявлені позивачем порушення відповідач мав усунути у десятиденний термін від дати складання акту, тобто до 30.01.2020 включно.
При цьому, у розумінні пункту 3.5. договору строк на усунення недоліків виявлених внаслідок обстеження майданчика для паркування починає свій перебіг з дня складання акту обстеження та не ставиться в залежність від дати направлення такого акту.
Згідно із матеріалів справи 03.02.2020 КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" здійснено моніторинг та обстеження майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дніпровський р-н, просп. Ватутіна, 14-а та за результатами перевірки 03.02.2020 складено акт обстеження майданчика для паркування.
Зазначені порушення також були встановлені за результатами обстеження майданчика для паркування транспортних засобів, проведеного 25.02.2020.
Також у матеріалах справи наявний лист КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" №053/05-86 від 13.01.2020, згідно із яким відповідач вимагав від позивача у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика по просп. Ватутіна, 14-а у відповідність до схеми ОДР та умов договору, про що повідомити у відповідача.
Листами №053/05-426 від 04.02.2020 та №053/05-76 від 24.02.2020 відповідачем повідомлено позивача про розірвання Договору від 05.12.2019 №ДНП-2019-12/03 в односторонньому порядку з 19.02.2020 у зв'язку з порушеннями п.2.2.3 та п.2.2.8 в частині передачі фіксованих місць в експлуатацію третім особам та наголошено, що у зв'язку із розірванням договору в односторонньому порядку, ФОП Коркін М.М. зобов'язаний звільнити паркувальний майданчик за адресою, просп. Ватутіна, 14а в термін до 04.03.2020.
Отже, у зв'язку з порушенням позивачем п.2.2.3., п.2.2.8. договору, керуючись п.7.7., п.7.8. договору, відповідач скористався своїм правом на дострокове розірвання договору в односторонньому поряду та листами №053/05-426 від 04.02.2020, №053/05-76 від 24.02.2020 повідомив позивача про дострокове розірвання договору.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що станом на час укладення договору відповідачу було відомо про розміщення на території майданчика для паркування АГЗП "Барс" та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 по справі №910/6343/16, оскільки згідно із підписаного між сторонами, на виконання договору №ДНП-2019-12/03, акту приймання-передачі паркувального майданчика від 09.12.2019 відсутні відомості щодо наявності на території майданчика для паркування АГЗП "Барс".
Щодо доводів відповідача про те, що після направлення листів на дострокове розірвання договору відповідач підписував акти надання послуг, а позивач відповідно здійснював оплату наданих послуг, що свідчить на думку позивача про продовження строку дії договору , то суд зазначає наступне.
Так, за змістом актів за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року, зазначені акти складені за фактичне використання паркувального майданчика. У відповідності до п.4.9. договору оплата позивачем відповідачу згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання акту приймання передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації відповідачу майданчика для паркування. Враховуючи зазначене оплати за період з лютого 2020 року по жовтень 2020 року були здійснені позивачем за фактичне використання паркувального майданчика, а не за надані відповідачем послуги по договору з надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
Водночас, вирішуючи господарський спір, суд повинен з'ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).
Суд зазначає, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина другої статті 5 ГПК України).
У той же час застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 по справі № 910/1389/19, згідно з якою оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Позовні вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, по своїй суті є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки. Таким чином, звертаючись до суду з даними вимогами, позивач фактично просить установити певні обставини та надати їм відповідну правову оцінку.
Разом з тим встановлення певних обставин є неналежним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та законних інтересів учасників господарських відносин.
Зважаючи на зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що фактично такі вимоги не відповідають встановленим законом способам захисту прав, а спрямовані на встановлення судом певних юридичних фактів, що не віднесено до компетенції господарського суду, який, як орган державної влади, зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про визнання договору №ДНП-2019-12/03 від 05.12.2019 таким, що не переривав свою дію, спрямовані на встановлення певних юридичних фактів та позивач невірно обрав спосіб захисту.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи, що заявлена позивачем вимога не відповідає належному способу захисту прав позивача, які на його думку, порушені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємеця Коркіна Миколи Миколайовича до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання договору №ДНП-2019-12/03 від 05.12.2019 таким, що не переривав свою дію.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.05.2021.
Суддя С. О. Турчин