ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2021Справа № 910/146/21
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, будинок 147; ідентифікаційний код 36152228)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс Фід МД" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код: 42284626)
про 18 754, 70 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс Фід МД" про стягнення заборгованості в розмірі 18 754, 70 грн, з яких: 15 631, 82 грн - основного боргу, 1 563, 18 грн - штрафу, 956, 70 грн - пені, 345, 46 грн - інфляційних втрат, 257, 54 грн - 3% річних, яка утворилася у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг № КЕ-102607 від 04.04.2019
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
05.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.
Суд вказує, що ухвала від 11.01.2021 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105477367530, яке як вбачається із наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано 01.02.2021 представником відповідача - Удовенко.
Однак, суд зазначає, що станом на дату ухвалення даного рішення відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
04.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кребс Фід МД" (замовник) укладено договір № КЕ-102607 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується, за плату і за рахунок замовника організовувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з доставкою відправлень.
Відповідно до п. 4.1. договору експедитор/виконавець організовує доставку та вручення відправлення одержувачу через мережу пунктів обслуговування клієнтів експедитора/виконавця або на умовах «Адресної доставки» відповідно до встановлених експедитором/виконавцем строків.
Згідно п. 5.1. договору вартість послуг (тарифи) визначається прайс-листом експедитора/виконавця, який діє на момент передачі відправлення для доставки, якщо інше не обумовлено сторонами у додатку № 1 до даного Договору.
За умовами п. 5.2. договору оплата проводиться замовником шляхом переказу коштів на поточний рахунок експедитора/виконавця протягом 3-х банківських днів з дня отримання замовником документів на оплату: рахунку, специфікації та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою: засобів факсимільного або електронного зв'язку, сервісу M.E.Doc, Вчасно чи ін. обраного сервісу.
Відповідно до п. 5.3. договору по факту отримання надісланих виконавцем за допомогою електронної пошти, сервісу M.E.DOC, Вчасно, E-Doc чи ін. обраного сервісу або за допомогою засобів поштового зв'язку чи кур'єрської доставки Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), замовник зобов'язується в строк у 3 робочих днів з дня надсилання підписати вказані документи з накладанням ЕЦП уповноваженої особи та печатки з додаванням позначки часу чи підписати власноручно отримані оригінали або надати письмове заперечення.
У випадку ненадання виконавцю письмових заперечень чи ненадання виконавцю підписаного Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у вказаний триденний строк такий Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається узгодженим сторонами, а послуги такими, що надані виконавцем у повному обсязі та належної якості.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним належним чином надані послуги на загальну суму 56 038, 27 грн, проте відповідач послуги з доставки оплачені лише частково у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість в розмірі 15 631, 82 грн.
Крім того, позивач зазначає, що з метою заходів досудового врегулювання спору ним на адресу відповідача двічі було надіслано претензію щодо погашення заборгованості в розмірі 15 631,82 грн, однак відповідач ухилявся від отримання даних повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № КЕ-102607 від 04.04.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було надано послуги з доставки на загальну суму 56 038,27 грн, однак відповідачем отримані послуги оплачено частково у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість в розмірі 15 631, 85 грн за наступними актами задачі-прийняття робіт (надання послуг): № ІНФ00030462 від 23.09.2019 року на суму 209, 50 грн; № ІНФ0033282 від 30.09.2019 року на суму 103, 94 грн; № ІНФ00033190 від 10.10.2019 року на суму 176, 24 грн; № 00000001156 від 16.01.2020 року на суму 318, 00 грн; № 00000001482 від 20.01.2020 на суму 2 326, 50 грн; № 00000002744 від 31.01.2020 на суму 2 325, 00 грн; № 00000004337 від 13.02.2020 на суму 2 325, 00 грн; № 00000004786 від 17.02.2020 на суму 1 514, 00 грн; № ІНФ00000673 від 24.02.2020 на суму 4 955, 00 грн; № ІНФ00002282 від 05.03.2020 на суму 2 162, 24 грн; № ІНФ00002958 від 12.03.2020 на суму 1 976, 24 грн; № ІНФ00006101 від 31.03.2020 на суму 559, 40 грн; № ІНФ00011469 від 30.04.2020 на суму 2 147, 36 грн; № ІНФ001/092 від 31.05.2020 на суму 299,45 грн
Суд вказує, що вказані вище акти підписані представниками сторін, чиї підписи скліплено печатками товариств, а відтак судом встановлено, що позивачем належним чином надано відповідачу послуги за договором у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок здійснити оплату таких послуг у відповідності до п. 5.2. договору.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі, а відтак відповідачем не спростовано заявлених позовних вимог у зв'язку з чим суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18 754, 70 грн.
Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору на існуючу суму заборгованості нараховано відповідачу штраф в розмірі 1 563, 18 грн, за період з 04.06.2020 по 04.12.2020 пеню в розмірі 956, 70 грн, за період з 04.06.2020 по 23.12.2020 3 % річних в розмірі 257, 54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 345, 46 грн за червень - грудень 2020.
Відповідно до п. 6.2. договору у випадку прострочення платежу за надані послуги, замовник сплачує експедитору/виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а при простроченні понад 7 календарних днів замовник додатково сплачує на користь експедитора/виконавця штрафну санкцію у розмірі 10% від суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та нарахованого позивачем штрафу зазначає, що такі розрахунки є правомірними та обґрунтованими, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 956, 70 грн та штрафної санкції (штрафу) в розмірі 1 563, 18 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та нарахованих інфляційних втрат зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 % річних - 257, 54 грн та інфляційні втрати (за повні місяці, а саме липень - листопад 2020) - 313, 14 грн, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс Фід МД" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код: 42284626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, будинок 147; ідентифікаційний код 36152228) основний борг 15 631 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн 82 коп., штраф 1 563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн 18 коп., пеню - 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 70 коп., інфляційні втрати - 313 (триста тринадцять) грн 14 коп. та 3 % річних - 257 (двісті п'ятдесят сім) 54 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 098 (дві тисячі дев'яносто вісім ) грн 38 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.05.2021
Суддя Д.О. Баранов