ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2021Справа № 910/21233/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, обл. Київська, р-н Бориспільський, с. Гора, вул. Бориспільська-7; ідентифікаційний код: 20572069)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, будинок 7; ідентифікаційний код: 32259588)
про стягнення 2 290, 72 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" про стягнення заборгованості в розмірі 2 290, 72 грн, з яких: 2 160, 00 грн - основного боргу, 72, 72 грн - пені, 18, 18 грн. - 3% річних, 39, 82 грн - інфляційних втрат, що утворилася у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором № 02.5-14/2-139 від 15.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що ухвала суду від 11.01.2021 згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477465206 була отримана представником відповідача 21.01.2021.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
15.11.2019 між Державним підприємством "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" (далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - абонент) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг (радіозв'язок) № 02.5-14/2-139 за умовами якого аеропорт надає, а абонент отримує та оплачує послуги цифрового транкінгоеого радіозв'язку, ще перелічені в пункті 4.1. договору, далі - послуги.
Відповідно до пп. 3.4.2. договору абонент зобов'язаний виконувати умови договору, своєчасно оплачувати отримані послуги в розмірах і строки, що встановлені договором.
Згідно п. 4.5 договору аеропорт щомісячно виставляє абоненту рахунок-фактуру за надані послуги за розрахунковий період та складає акт приймання-здачі виконаних послуг.
За умовами п. 4.6 договору абонент з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт. Абонент несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту, датою отримання рахунку та акту вважається 15 число незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку проводиться абонентом до 20 числа того ж місяця. Акт абонент зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти календарних днів акт не буде повернутий аеропорту та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Як про це зазначає позивач, ним виконі обумовлені договором зобов'язання належним чином, зокрема, були надані визначені умовами договору послуги, про що свідчать відповідні акти приймання-здачі виконаних послуг.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач порушуючи вимоги ст. 525, ст. 526, ст. 530 Цивільного Кодексу України та в порушуючи взяті на себе (передбачені п. 3.4.2 та п. 4.6 договору) зобов'язання, не сплатив на користь позивача вартість отриманих в період з травня 2020 - по жовтень 2020 послуг, що призвело до утворення заборгованості перед в сумі 2 160,00 грн. Крім того, на суму основного боргу позивачем було здійснено нарахування 72, 72 грн - пені, 18, 18 грн. - 3% річних та 39, 82 грн - інфляційних втрат.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши зміст укладеної між сторонами угоди № 02.5-14/2-139 від 15.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є договором надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наявність заборгованості підтверджується рахунками-фактору № 90/398 від 31.05.2020, № 90/428 від 30.06.2020, № 90/526 від 31.07.2020, № 90/580 від 31.08.2020, № 90/664 від 30.09.2020, № 90/794 від 31.10.2020 та актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020 та від 31.10.2020.
Рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за липень-вересень 2020 року були самостійно отримані відповідачем, про що свідчать відповідні підписи представника відповідача на реєстрах виданих/отриманих оригіналів документів.
Рахунки за травень, червень, жовтень 2020 були відправлені відповідачу поштою, тобто, належним чином (п. 10.8 договору), оскільки, як про це відзначає позивач, відповідач самостійно не з'явився в бухгалтерію Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль", як це передбачено п 4.6. договору. Дані рахунки були отримані Відповідачем, про що свідчать дані з сайту Укрпошти.
Після отримання зазначених рахунків та актів, відповідач не надав вмотивованої відмови від їх підписання. При цьому, суд відзначає, що такої відмови від підписання рахунків та актів, в матеріалах справи також не міститься. Відтак, в силу п. 4.6. договору, акти вважаються підписаними сторонами та, відповідно, є підставою для здійснення оплати за надані позивачем послуги.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання телекомунікаційних послуг (радіозв'язок) № 02.5-14/2-139 від 15.11.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 160, 00 грн підлягає задоволенню.
Разом з тим, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору 72, 72 грн - пені, 18, 18 грн. - 3% річних та 39, 82 грн - інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 4.9 договору стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується до моменту повного погашення абонентом заборгованості за договором.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (за повні місяці), суд вважає його обґрунтованим та таким, що не суперечать положенням договору та вимогам чинного законодавства. У зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 72, 72 грн - пені, 18, 18 грн. - 3% річних та 39, 82 грн - інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, будинок 7; ідентифікаційний код: 32259588) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, обл. Київська, р-н Бориспільський, с. Гора, вул. Бориспільська-7; ідентифікаційний код: 20572069) заборгованість в сумі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн 00 коп., пеню в сумі 72 (сімдесят два) грн 72 коп., 3% річних в сумі 18 (вісімнадцять) грн 18 коп., інфляційні втрати в сумі 39 (тридцять дев'ять) грн 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.05.2021
Суддя Д.О. Баранов