ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2021Справа № 910/21145/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 58; ідентифікаційний код: 38234181)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 8 278, 40 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 8 278, 40 грн у зв'язку з втратою вантажу відповідачем під час його перевезення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
08.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач в якості заперечень щодо задоволення позовних вимог вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язок залізниці перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Крім того, відповідач вказує, що при здійснені розрахунку суми збитків за нестачу вантажу позивачем було допущено арифметичну помилку та здійснено його не у відповідності з вимогами ст. 114 Статуту залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 21.11.200 № 644. За підрахунком відповідача сума збитків становить 5 733, 00 грн.
17.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач безпідставно зменшує виявлену недостачу в розмірі 1600 кг крім вирахування норми природної втрати 347,5 кг ще на 150 кг (різниця в тарі), оскільки, комерційним актом, який засвідчує обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, визначено, що тара - 24350 кг, а недостача вантажу - 1600 кг. Відшкодуванню підлягають збитки від втрати недостачі 1600 кг ячменю, що перевозився у вагоні № 95835112 за вирахуванням тільки норми природної втрати 0,5% від 69500 кг (п. 27 Правил видачі вантажів розділу 8 Правил перевезень вантажів), що складає 347,5 кг, у кількості 1252,5 кг що розраховано наступним чином: 69500 кг (вага вантажу) * 0,5% = 347,5 кг (норма природної втрати). 1600 кг (недостача вантажу) - 347,5 кг (природна втрата) = 1252,5 кг (втрати понад норму). Збитки від втрати відповідачем вантажу - ячменю в кількості 1252,5 кг, складають 6 513,00 грн, що розраховані наступним чином: 1,2525 т * 5200 грн. = 6 513,00 грн.
Відтак, позивач відзначає, що оскільки недостача вантажу у вагоні № 95835112 згідно залізничної накладної № 44797694 від 29.07.2020 відбулась з вини відповідача під час здійснення перевезення, то саме на відповідача закон покладає обов'язок відшкодувати збитки позивачу в розмірі вартості втраченого вантажу в сумі 6 513, 00 грн.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вказує, що подаючи відповідь на відзив, позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, оскільки, у прохальній його частині просить суд стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 6 513, 00 грн, тоді, як при зверненні до суду з позовною заявою просив стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 8 278, 40 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
Згідно залізничної накладної № 44797694 від 29.07.2020 відправником - ТОВ "Зерно-Агротрейд" зі станції Скороходово до станції Миколаїв-Вантажний на адресу одержувача - ПрАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" було відправлено вантаж - ячмінь, насипом.
Відповідно до залізничної накладної № 44797694 маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т) в загальному розмірі - 489500 кг, в тому числі по вагонах (зворотній бік):
№ 95873634: тара вагона - 23300/23400 кг, маса вантажу 70500 кг;
№ 95839338: тара вагона - 24300/24050 кг, маса вантажу 69500 кг;
№ 95839411: тара вагона - 24300/24200 кг, маса вантажу 69500 кг;
№ 95873238: тара вагона - 23400/23600 кг, маса вантажу 70500 кг;
№ 95873261: тара вагона - 23400/23400 кг, маса вантажу 70500 кг;
№ 95838876: тара вагона - 24300/24150 кг, маса вантажу 69500 кг;
№ 95835112: тара вагона - 24300/24200 кг, маса вантажу 69500 кг.
На станції відправлення Скороходово вантаж відправника був прийнятий відповідачем без зауважень за залізничною накладною № 44797694 від 29.07.2020 вагою 489500 кг.
03.08.2020 вантаж прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний.
Після огляду вагона № 95835112 представниками одержувача 03.08.2020 було виявлено відсутність пломби вантажовідправника, про що 03.08.2020 складено акт, в якому зазначено, що при огляді вагона № 95835112, що прибув на територію ПрАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" о 12:20, виявлено: номер ЗПП Б632993 відповідає зазначеному у накладній, ЗПП Б621503 відсутній. Накладена тимчасова пломба станції Миколаїв-Вантажний.
В цей же день при комісійному переважуванні вагону № 95835112 за участю представників станції Миколаїв-Вантажний було складено акт розбіжності ваги по брутто № 46 за період 03.08.2020 року 16:49 - 03.08.2020 року 16:51 про те, що при зважуванні вагонів-зерновозів на залізничних 150-тонних вагонних вагах встановлена різниця ваги вантажу перевищує норми природної втрати у вагоні № 95835112, а саме: брутто накладної - 93700 кг, фактично виявлена вага брутто - 92250 кг, різниця нетто - 1450 кг.
04.08.2020 при переважуванні тари вагону № 95835112 було складено акт загальної форми № 28 за період 04.08.2020 року 00:14 - 04.08.2020 року 00:18 про те, що при переважуванні вагонів-зерновозів на залізничних 150-тонних вагонних вагах у вагоні № 95835112 виявлено: брутто накладної - 93700 кг, тара накладної - 24200 кг, нетто накладної - 69500 кг, фактично виявлена вага брутто - 92250 кг, фактична вага тари - 24350 кг, фактична вага нетто - 67900 кг, різниця нетто - 1600 кг.
Відтак, звертаючись до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, ТОВ "Зерно-Агротрейд" були заподіяні збитки у вигляді часткової втрати вантажу, внаслідок чого виникла необхідність звернення з позовом про стягнення завданих збитків (з урахування відповіді на відзив) в розмірі 6 513, 00 грн.
Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що діючим законодавством не передбачено обов'язок залізниці перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Крім того, відповідач вказує, що при здійснені розрахунку суми збитків за нестачу вантажу позивачем було допущено арифметичну помилку та здійснено його не у відповідності з вимогами ст. 114 Статуту залізниць України та п. 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 21.11.200 № 644. За підрахунком відповідача сума збитків становить 5 733, 00 грн.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За приписами ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Статтею 914 Цивільним кодексом України передбачена можливість перевізника і власника (володільця) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень укласти довгостроковий договір.
Судом встановлено, що 26.03.2020 між ТОВ "Зерно-Агротрейд" та АТ "Українська залізниця" був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-38234181/2020-001 предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому, та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Підпунктом 2.3.2. п. 2.3. договору передбачено обов'язок перевізника приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору.
Згідно приписів ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Так, згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За даними наявної в матеріалах справи накладної № 44797694 підтверджується загальна маса вантажу у вагонах № 95873634, № 95839338, № 95839411, № 95873238, № 95873261, № 95838876, № 95835112 становить 489 500 кг.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в ст. 113 Статуту залізниць України.
Відповідно до статті 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно статті 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Згідно ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Судом встановлено, що 03.08.2020 представниками одержувача було складено акт в якому зазначено, що при огляді вагона № 95835112, що прибув на територію ПрАТ "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" о 12:20, виявлено: номер ЗПП Б632993 відповідає зазначеному у накладній, ЗПП Б621503 відсутній. Накладена тимчасова пломба станції Миколаїв-Вантажний.
В цей же день при комісійному переважуванні вагону № 95835112 за участю представників станції Миколаїв-Вантажний було складено акт розбіжності ваги по брутто № 46 за період 03.08.2020 року 16:49 - 03.08.2020 року 16:51 про те, що при зважуванні вагонів-зерновозів на залізничних 150-тонних вагонних вагах встановлена різниця ваги вантажу перевищує норми природної втрати у вагоні № 95835112, а саме: брутто накладної - 93700 кг, фактично виявлена вага брутто - 92250 кг, різниця нетто - 1450 кг.
04.08.2020 при переважуванні тари вагону № 95835112 було складено акт загальної форми № 28 за період 04.08.2020 року 00:14 - 04.08.2020 року 00:18 про те, що при переважуванні вагонів-зерновозів на залізничних 150-тонних вагонних вагах у вагоні № 95835112 виявлено: брутто накладної - 93700 кг, тара накладної - 24200 кг, нетто накладної - 69500 кг, фактично виявлена вага брутто - 92250 кг, фактична вага тари - 24350 кг, фактична вага нетто - 67900 кг, різниця нетто - 1600 кг.
Крім того, суд вказує, що в матеріалах справи також міститься комерційний акт № 415207/109 від 04.08.2020, в якому вказано, що на станції Миколаїв-Вантажний на підставі АЗФ від 03.08.2020 № 230 проведена комісійна перевірка та зважування вагона № 95835112 з вантажем - ячмінь на справних 150-тн вагонних вагах № 1139 (перевірених 08.04.2020), за результатами якої фактично виявлена вага брутто - 92250 кг, тара перевірена - 24350 кг, нетто - 67900 кг, що на 1600 кг менше ніж зазначено в накладній. Також описано про відсутність на штанзі нижніх розвантажувальних люків ЗПП відправника № Б632993 та виявлення при розкритті завантажувальних люків поглиблення між 2-м та 3-м люками довжиною 1500 мм, глибиною 400 мм на всю ширину вагону. Зазначено, що вагон технічно справний згідно тех. акта № 89 від 04.08.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що у доданому позивачем до позовної заяви комерційному акті зазначені обставини, що вказують на факт втрати (недостачі) вантажу, який був прийнятий перевізником до перевезення у кількості згідно накладної.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5 % маси всіх інших вантажів (п. 27 Правил видачі вантажів).
У зв'язку з чим, позивачем відповідна нестача у вагоні № 95835112 (з урахуванням відповіді на відзив) розрахована наступним чином:
1600 кг (загальна вага недостачі вантажу згідно комерційного акта № 415207/109 від 04.08.2020) * 0,5% = 347, 5 кг (норма природної втрати).
1600 кг (недостача вантажу) - 347, 5 кг (природна втрата) = 1252, 5 кг (втрати понад норму природної втрати).
При тому, суд погоджується з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив, стосовно того, що відповідач безпідставно зменшує виявлену недостачу в розмірі 1600 кг крім вирахування норми природної втрати 347,5 кг ще на 150 кг (різниця в тарі), оскільки, комерційним актом, який засвідчує обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, визначено, що тара - 24350 кг, а недостача вантажу - 1600 кг.
Відшкодуванню підлягають збитки від втрати недостачі 1600 кг ячменю, що перевозився у вагоні № 95835112 за вирахуванням тільки норми природної втрати 0,5% від 69500 кг (п. 27 Правил видачі вантажів розділу 8 Правил перевезень вантажів), що складає 347,5 кг, у кількості 1252,5 кг що розраховано наступним чином:
69500 кг (вага вантажу) * 0,5% = 347,5 кг (норма природної втрати).
1600 кг (недостача вантажу) - 347,5 кг (природна втрата) = 1252,5 кг (втрати понад норму).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (пункт 115 Статуту залізниць).
Видатковою накладною № 1843 від 04.08.2020, згідно якої ТОВ "Поско Інтернешнл Україна" отримало 67,9 т ячменю 3-го класу на загальну суму 353079,73 грн. з ПДВ, що підтверджує вартість 1 тони ячменю 3-го класу в розмірі 5200 грн. в т.ч. ПДВ.
Таким чином, за розрахунком позивача, загальний розмір недостачі (вартість втраченого вантажу) у вагоні № 95835112 (з урахуванням відповіді на відзив) складає 6 513, 00 грн (1,2525 т * 5200 грн.)
Відповідно до п. 2.7. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/255 від 29.09.2008 згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України та статтями 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії додаткової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (п. 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Статтею 131 Статуту залізниць України передбачено, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Згідно ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Судом враховано, що згідно ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 95835112, настання негативних наслідків такої поведінки (збитків) - недостача вантажу на загальну суму складає 6 513, 00 грн та відповідно причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.
Відтак, означене вище спростовує твердження відповідача стосовно відсутності вини залізниці у втраті вантажу.
Так, перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування завданих збитків вартості недостачі вантажу у вагоні № 95835112, судом встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства та відповідно є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 95835112, залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим наявна недостача вантажу на суму складає 6 513, 00 грн у вказаному вагоні та відповідно не надано доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, щодо відсутності завданих збитків, в той час, як позивачем підтверджено належними та допустимими засобами доказування понесення таких збитків, то за таких підстав суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитків в розмірі 6 513, 00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5) користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Агротрейд" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 58; ідентифікаційний код: 38234181) збитки в розмірі 6 513 (шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто два) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.05.2021
Суддя Д.О. Баранов