номер провадження справи 34/50/21
25.05.2021 Справа № 908/665/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/665/21
за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», ідентифікаційний код юридичної особи 00382094 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Попудрібко Світлани Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 373 112 грн 87 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Попудрібко Світлани Сергіївни 373 112 грн 87 коп., з яких: 295 639 грн - основний борг, 14 689,37 грн - пеня, 59127 грн 80 коп. - штраф у розмірі 20% від простроченого платежу, 3 656 грн 70 коп. - 3% річних з простроченої суми, а також судовий збір.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021, справу 908/665/21 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.03.2021 у справі № 908/665/21, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Роз'яснено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали суду 31.03.2021 та 01.04..2021, відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
У позові позивач посилається на укладення між сторонами договору № 45 від 03.09.2020 та наявність у відповідача перед позивачем простроченого боргу за поставлені кондитерські вироби в сумі 295 639 грн. З урахуванням порушення строків оплати боргу позивач просить стягнути з відповідача окрім суми основного боргу, 14 689,37 грн пені, 59127 грн 80 коп. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу, 3 656 грн 70 коп. - 3% річних з простроченої суми.
Відповідачем не подано відзив на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
03 вересня 2020 між Приватним акціонерним товариством «Запорізька кондитерська фабрика» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Попудрібко Світланою Сергіївною (відповідач, покупець) укладено договір № 45 (надалі договір).
Згідно з предметом договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та своєчасно оплачувати вартість кондитерських виробів (товару) та транспортних витрат постачальника на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник поставляє товар відповідно до видаткової накладної, яка формується постачальником у відповідності до узгодженої заявки покупця, переданої по факсу, телефону, електронній пошті або іншим можливим способом для сторін.
Заявка вважається погодженою з дати оформлення постачальником на її підставі видаткової накладної (п. 2.2. договору).
Пунктом 2.9. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.09.2020) визначено що оплата товару, а також транспортні витрати (за умови поставки товару силами постачальника) виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (або у касу) згідно видаткової накладної на умовах: відстрочка платежу 21 календарний день від дати поставки.
За заявками відповідача, позивачем, на виконання умов договору оформлено видаткові накладні:
- №11377 від 17 вересня 2020 на загальну суму 245 686,80 грн;
- №11471 від 18 вересня 2020 на загальну суму 22 807,20 грн;
- №11846 від 28 вересня 2020 на загальну суму 47 145 грн; а всього на суму 315 639,00 грн.
Відповідачем перераховано позивачеві 07.10.2020 10 000 грн (платіжне доручення № 32 від 07.10.2020) та 20.11.2020 10 000 грн 00 коп. (платіжне доручення № 53 від 20.11.2020).
295 639,00 грн основного боргу відповідачем сплачено не було.
Актом звірки станом на 11.11.2020 сторонами підтверджено суму боргу відповідача перед позивачем в сумі 295 639,00 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення термінів оплати, зазначених у п. 2.9 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої подвійної ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за весь період заборгованості. У разі простроченого платежів більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Збитки стягуються у повному обсязі понад суми неустойки. Пеня нараховується постачальником за весь час прострочення і до моменту повного виконання грошового зобов'язання.
Стягнення з Фізичної особи-підприємця Попудрібко Світлани Сергіївни 373 112 грн 87 коп., з яких: 295 639 грн - основний борг, 14 689,37 грн - пеня, 59127 грн 80 коп. - штраф у розмірі 20% від простроченого платежу, 3 656 грн 70 коп. - 3% річних з простроченої суми було предметом судового розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором № 45 від 03.09.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи містять належні та допустимі докази виконання позивачем умов договору та поставку відповідачеві товару на загальну суму 315 639,00 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень видатковими накладними: №11377 від 17 вересня 2020 на загальну суму 245 686,80 грн; №11471 від 18 вересня 2020 на загальну суму 22 807,20 грн; №11846 від 28 вересня 2020 на загальну суму 47 145 грн та товарно-транспортними накладними: № Р11377 від 17.09.2020, № Р11471 від 18.09.2020, № Р11846 від 28.09.2020.
Оплата відповідачем лише частини суми боргу (20000 грн 00 коп.) підтверджується платіжними дорученнями № 32 від 07.10.2020 та № 53 від 20.11.2020.
Наявність простроченого боргу у відповідача перед позивачем в сумі 305 639, 00 грн (з урахуванням зазначення оплати відповідачем 04.09.2020 21 054,00 грн та продаж товару на цю суму 07.09.2020) станом на 11.11.2020 за вказаними договором та видатковими накладними підтверджується актом звірки, підписаним з боку обох сторін.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Отже дати поставок, часткових оплат та загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 11.11.2020 в розмірі 305 639,00 грн за даними договором та поставками підтверджена сторонами у акті звірки між сторонами.
Відповідачем доказів сплати вказаної суми боргу згідно з п. 2.9 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 11.09.2020) на підставі видаткової накладної на умовах відстрочки платежу 21 календарний день від дати поставки, не надано.
Платіжним дорученням № 53 від 20.11.2020 відповідач сплатив позивачеві частину вказаного простроченого боргу у сумі 10 000 грн 00 коп.
Прострочений борг у сумі 295 639 грн 00 коп. залишився не сплаченим.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказів виконання зобов'язань перед позивачем щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару за договором відповідач не надав, а отже суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченого боргу в сумі 295 639,00 грн.
Позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем оплат також заявлено до стягнення 14 689,37 грн пені, 59127 грн 80 коп. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Частиною 2 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2. договору, у разі порушення термінів оплати, зазначених у п. 2.9 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі діючої подвійної ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару за весь період заборгованості. У разі простроченого платежів більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує постачальнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Збитки стягуються у повному обсязі понад суми неустойки. Пеня нараховується постачальником за весь час прострочення і до моменту повного виконання грошового зобов'язання.
Суд здійснив перерахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на підставі п. 4.2 договору 14593 грн 29 коп. пені за загальний заявлений позивачем період з 13.10.2020 по 12.03.2021 та 59127 грн 80 коп. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу - 295 639,00 грн (295639*20%).
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 96 грн 08 коп. слід відмовити, враховуючи помилкове нарахування позивачем сум пені з урахуванням дат часткового погашення заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3632 грн 13 коп. за загальний заявлений позивачем період з 13.10.2020 по 12.03.2021.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24 грн 57 коп. 3% річних слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 295 639 грн 00 коп. основного боргу, 14593 грн 29 коп. пені, 59127 грн 80 коп. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу та 3632 грн 13 коп. 3% річних. У решті вимог щодо стягнення 96 грн 08 коп. пені та 24 грн 57 коп. 3% річних суд відмовляє у задоволенні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5594 грн 88 коп. судового збору, решта судового збору в сумі 1 грн 81 коп. залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Попудрібко Світлани Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», ідентифікаційний код юридичної особи 00382094 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 7) 295 639 (двісті дев'яносто п'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 00 коп. основного боргу, 14593 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн 29 коп. пені, 59127 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять сім) грн 80 коп. штрафу у розмірі 20% від простроченого платежу, 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн 13 коп. 3% річних та 5594 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн 88 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 96 грн 08 коп. пені, 24 грн 57 коп. 3% річних та 1 грн 81 коп. судового збору відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 25.05.2021.
Суддя А.О. Науменко