номер провадження справи 18/50/21
17.05.2021 справа № 908/632/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/632/21
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул.Земського лікаря Лукашевича, 4)
про стягнення 192345,05 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя 192345,05 грн., які складаються з: 136477,16 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 606,85 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 15705,31 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання, 8620,38 грн. 3% річних, 12611,74 грн. інфляційних втрат та 18323,61 грн. пені.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 17058-08/2020 від 18.05.2020, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 275, 276 Господарського кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 справу № 908/632/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/632/21, присвоєно справі номер провадження 18/50/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/632/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 08.04.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи, про що свідчить довідка про доставку документа в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження у справі) на електронну адресу позивача 15.03.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику відповідача 22.03.2021.
Від відповідача 28.04.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що в порушення п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивачем не проводилися заходи досудового врегулювання спору. Вказав, що підписанням додаткової угоди № 3 від 20.12.2018 кошторисні призначення зменшено за взаємною згодою до 15992380,14 грн. За доводами відповідача, станом на 31.12.2018 договір № 02/03 від 02.03.2018 вважається розірваним, заборгованість за договором станом на 08.04.2020 з боку відповідача відсутня. Крім того відзначив, що відповідач не є стороною правовідношень на підставі п. 4.2.1 договору № 104 від 01.11.2005. Відсутні докази, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у частині виконання п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Від позивача 12.05.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обв'язку оплатити заборгованість. Посилався на те, що умовами договору встановлений строк його дії, а саме до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Також зазначав, що саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя відповідає перед позивачем за порушення грошового зобов'язання за договором про закупівлю та постачання і є належною стороною до якої застосовуються штрафні санкцій.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 15.03.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 14.04.2021 та закінчити 14.05.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 17.05.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальником електричної енергії) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Споживачем) 01.11.2005 укладений договір про постачання електричної енергії № 104 (далі - Договір постачання).
Пунктом 1 Договору постачання визначено що Постачальник електричної енергії (постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору постачання, Споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, згідно з умовами додатка №4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
За визначенням п. 2.2.4 Договору постачання, Споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.
Пунктом 6 Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору постачання встановлено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Відповідно до п. 4.2.2 Договору постачання за перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом, у розмірі передбаченому ст. 26 ЗУ “Про електроенергетику”. Оплата здійснюється в десятиденний термін після дати направлення Споживачеві “Акту про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії” (Додаток №9).
Пунктом 5.1 Договору постачання передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у 2-х екземплярах, оформлених зі своєї сторони.
Також, пунктом 7 Додатку № 4 до Договору встановлено, що у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
В подальшому, публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальником електричної енергії, позивачем у справі) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (Замовником, відповідачем у справі ) 02.03.2018 укладений договір №02/03 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір про закупівлю).
Предметом вказаного договору є закупівля товару - електрична енергія код згідно з ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія) (п. 1.1 Договору про закупівлю).
Пунктом 1.2 Договору про закупівлю передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язується у 2018 році постачати Замовнику електричну енергію (далі товар) на об'єкти, зазначені в договорах про постачання електричної енергії, укладених між ПАТ “Запоріжжяобленерго” та військовими установами ЗСУ по Запоріжжю та Запорізькій області згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору (далі - договори про постачання), а Замовник зобов'язується здійснити оплату використаної (купленої) електричної енергії та інших платежів згідно з умовами договорів на постачання.
Пунктом 1. Договору про закупівлю визначено, що найменування, одиниці вимірювання товару визначаються умовами договорів про постачання. Обсяг товару за цим договором наведено у Додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору та становить 8600000 кВт*год.
Ціна договору становить 20785071,04 грн. (п. 3.1 Договору про закупівлю).
У додатку № 1 до вказаного договору визначений перелік договорів про постачання електричної енергії, зокрема, лот 2 - В/ч 1978 договір на постачання електроенергії № 104 від 01.11.2005.
Додатковою угодою № 1 до Договору про закупівлю обсяг товару зменшено до 7288286 кВт. год. Ціна договору становить 17659572,02 грн.
Додатковою угодою № 2 обсяг товару зменшено до 6585834 кВт. год. Ціна договору становить 16459572,02 грн.
Додатковою угодою № 3 обсяг товару за цим договором зменшено до 6419697кВт*год. Ціна договору становить 15992380,14 грн.
Відповідно до п.п. 4.2, 4.3, 4.5 Договору про закупівлю розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення постачальником електричної енергії рахунка на оплату товару, у порядку та на умовах, визначених договорами про постачання. Постачальник електричної енергії видає рахунок, оформивши його належним чином, який має бути сплачений у строк, встановлений договорами постачання. Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України “Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби”. Водночас Замовник зобов'язується самостійно контролювати обсяг електричної енергії, яка споживається на об'єктах, на які закупована електрична енергія за цим договором. Замовник зобов'язується забезпечити припинення споживання електричної енергії, оплата якої не забезпечена бюджетними асигнуваннями. У разі, якщо фактично було використано електричної енергії у обсягу, що перевищує обсяг забезпечений бюджетними асигнуваннями, Замовник зобов'язується здійснити оплату всієї фактично використаної електричної енергії.
Пунктом 5.3 Договору про закупівлю визначено, що обсяг товару, що постачається, визначений п. 1.3 цього договору, є орієнтовним. Остаточний обсяг поставки товару та його вартість визначаються згідно умов договорів про постачання, залежно від тарифів, визначених відповідними Постановами НКРЕ України.
За умовами п. 5.4 Договору про закупівлю Замовник самостійно контролює обсяг споживання електроенергії та забезпечує споживання в межах затверджених бюджетних асигнувань.
У разі перевищення обсягу спожитої електроенергії понад величину, зазначену у пункті 1.3 цього договору, замовник самостійно повністю знеструмлює струмоприймачі, на які здійснюється постачання за даним договором, та забезпечує повне припинення споживання електричної енергії, про що сповіщає постачальника електричної енергії (п. 5.5 Договору про закупівлю).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором (п. 7.1 Договору про закупівлю).
Відповідно до п.10.1 Договору про закупівлю цей договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2018.
Дія цього договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у договорі, укладеному в поточному році, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку (п. 10.3 Договору про закупівлю).
Припинення дії цього договору не призводить до припинення дії договорів про постачання електроенергії разом з усіма їх додатками, на які сторони роблять посилання як на підставу для конкретизації прав та обов'язків за цим договором (п. 10.4 Договору про закупівлю).
Відповідно до Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за грудень місяць 2018 року спожито електричної енергії на 133062 кВт. год., вартість якої відповідно до встановленого тарифу становить 342239,72 грн. (у т.ч. ПДВ).
За поясненнями позивача, враховуючи часткову оплату електричної енергії відповідачем у грудні на суму 205762,56 грн., рахунок № 104/12а від 31.12.2018 виставлений відповідачу на залишок заборгованості - 136477,16 грн. (у т.ч. ПДВ). Рахунок відповідачем не сплачений.
Відповідно до Акту про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду за грудень місяць 2018 року спожито реактивної енергії на 17051 кВт. год., вартість якої відповідно до встановленого тарифу становить 2206,85 грн.
Враховуючи часткову оплату реактивної енергії відповідачем у грудні на суму 1600,00грн., рахунок № 104/12р від 31.12.2018 виставлений позивачем на суму 606,85 грн. (у т.ч. ПДВ). Рахунок відповідачем не сплачений.
Сторонами 18.01.2021 складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків №104, якими зафіксовано заборгованість Споживача - ВЧ НОМЕР_1 за спожиту електроенергію на суму 136477,16 грн. та на суму 606,85 грн.
Відповідно до Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію у жовтні 2017 року ВЧ А1978 спожито електричної енергії в обсязі 50226 кВт. год., що на 225 кВт. год. більше заявленого обсягу споживання електричної енергії. У зв'язку із перевищенням заявлених обсягів споживання, Споживачу виставлено рахунок №104/10п від 02.11.2017 на суму 405,11 грн. (в т.ч. ПДВ).
У березні 2018 Споживач відповідно до Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію спожив електричної енергії в обсязі 90160 кВт. Год., що на 7586 кВт. год. більше заявленого обсягу споживання електричної енергії. У зв'язку із перевищенням заявлених обсягів споживання, Споживачу виставлено рахунок № 104/3п від 03.04.2018 на суму 15300,20 грн. (в т.ч. ПДВ).
Направлені позивачем рахунки на загальну суму за перевищення споживання електричної енергії відповідачем не сплачені.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виставлених Постачальником електричної енергії рахунків у визначений Договором постачання та Договором про закупівлю строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані умовами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 від 02.03.2018 та договору про постачання електричної енергії №104 від 01.11.2005.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 02/03 від 02.03.2018 та за договором № 104 від 01.11.2005 підтверджено матеріалами справи.
Укладення Договорів № 104 від 01.11.2005 та № 02/03 від 02.03.2018 та споживання електроенергії ВЧ НОМЕР_1 відповідач не заперечив, контррозрахунку суми боргу на надав.
Відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів оплати 136477,16 грн. за спожиту активну електроенергію, 606,85 грн. за спожиту реактивну енергію та 15300,20 грн. за перевищення договірних величин споживання суду не надано. В цій частині суд визнав позовні вимоги обґрунтованими.
Однак, відносно рахунку № 104/10п від 02.11.2017 на суму 405,11 грн. суд не вбачає підстав для стягнення цієї суми з відповідача, оскільки вказаний рахунок не входить в період дії договору про закупівлю від 02.03.2018 № 02/03.
З огляду відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за зобов'язаннями Споживача - ВЧ НОМЕР_1 за рахунком від 02.11.2017, які виникли до укладення договору про закупівлю, в частині стягнення 405,11 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання слід відмовити, як заявлених безпідставно.
Щодо доводів відповідача про те, що станом на 31.12.2018 договір про закупівлю електричної енергії від 02.03.2018 № 02/03 є розірваним і за бухгалтерським обліком відповідача на час розірвання заборгованість за цим договором відсутня, суд зазначає, що пунктом 10.1 договору про закупівлю встановлено, що цей договір діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Рахунки за спірні періоди виставлені Споживачу в межах дії цього договору та не були оплачені відповідачем, тому зобов'язання відповідача за договором про закупівлю не припинились.
Посилання відповідача на те, що він не є стороною договору № 104 від 01.11.2005, тому нарахування штрафних санкцій на підставі п. 4.2.1 цього договору є безпідставним, суд відхилів як необґрунтовані. У додатку № 1 договору № 02/03 від 02.03.2018, який укладений з відповідачем, визначений перелік договорів про постачання електричної енергії, зокрема, лот 2 - В/ч 1978 договір на постачання електроенергії № 104 від 01.11.2005. Отже, відповідач фактично взяв на себе зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 104 від 01.11.2005, в тому числі щодо сплати боргу за перевищення договірних величин споживання та пені. Відповідальність у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 625 ЦК України.
Відносно доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження виконання позивачем зобов'язань за п.п. 4.2, 4.3 Договору про закупівлю, суд зауважує, що сторони погодили у п. 4.2 цього Договору, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником електричної енергії рахунка на оплату товару, у порядку та на умовах, визначених договорами про постачання. Відповідно до п. 4.3 даного договору постачальник електричної енергії видає рахунок, оформивши його належним чином, який має бути сплачений у строк, встановлений договорами про постачання.
Таким чином, сплата вартості спожитої електричної енергії та інших платежів за Договором про закупівлю відповідачем здійснюється на умовах Договору постачання, зокрема щодо строків оплати рахунків, які обчислюються з дати отримання споживачем.
Стосовно доводів відповідача про нездійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі №28/5005/640/2012 від 20.11.2012.
Матеріали справи не містять доказів досудового врегулювання спору сторонами, проте, не надання позивачем адресованої відповідачу претензії щодо погашення заборгованості за Договором не позбавляє ПАТ “Запоріжжяобленерго” права на звернення до суду з даним позовом незалежно від досудового врегулювання спору.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 18323,61 грн. пені, 8620,38 грн. 3% річних та 12611,74 грн. інфляційних втрат.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2.1 Договору постачання передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 додатка № 4 “Порядок розрахунків”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії (п.6 додатка № 6 “Порядок розрахунків”) Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Таким чином, Договором постачання погоджено нарахування пені за весь період прострочення оплати.
За прострочення оплати рахунків № 104/12а від 31.12.2018 на суму 136477,16 грн. та № 104/12р від 31.12.2018 на суму 606,85 грн., позивач на підставі п. 4.2.1 договору нарахував відповідачу на загальну суму заборгованості 137084,01 грн. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 12.03.2020 по 08.03.2021 на загальну суму 18323,61 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” за спірними рахунками за визначений позивачем період, суд суд визнав розрахунок правильним, вимога про стягнення пені задовольняються судом у заявленій позивачем сумі.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 15.01.2019 по 04.03.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої сплати вартості електроенергії за спірними рахунками, суд визнав розрахунок правильним, до стягнення підлягає сума 8620,38 грн. 3% річних.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 01.02.2019 по 31.01.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи період нарахування: лютий 2019 року - січень 2021 року, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 126111,74 грн., як і визначено позивачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати спірних рахунків за не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині 136477,16 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 606,85 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 15300,20 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання, 18323,61 грн. пені, 8620,38 грн. 3% річних, 12611,74 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 405,11 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2247,30 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4; ідентифікаційний код 07809992) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14; ідентифікаційний код 00130926) 136477,16 грн. (сто тридцять шість тисяч чотириста сімдесят сім грн. 16 коп.) основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 606,85 грн. (шістсот шість грн. 85 коп.) боргу за спожиту реактивну енергію, 15300,20 грн. (п'ятнадцять тисяч триста грн. 20 коп.) боргу за перевищення договірних величин споживання, 18323,61 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять три грн. 61 коп.) пені, 8620,38 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять грн. 38 коп.) 3% річних, 12611,74 грн. (дванадцять тисяч шістсот одинадцять грн. 74 коп.) інфляційних втрат та 2247,30 грн. (дві тисячі двісті сорок сім грн. 30 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.05.2021.
Суддя В.В. Левкут