вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1189/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (52011, селище Зоря Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Пушкіна,б.3; ідентифікаційний код 23646012)
до Чумаківської сільської ради (52020, село Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна; ідентифікаційний код 04339793)
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
Без виклику представників сторін.
Позивач - Фермерське господарство "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1147/21 від 16.02.2021) до відповідача - Чумаківської сільської ради про визнання за Фермерським господарством "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (ідентифікаційний код 23646012) згідно до Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №579 від 14.06.1993, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221488000:02:018:0001, площею 30,9 гектарів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№ 12844/21 від 16.03.2021) просить відмовити в задоволенні позовної заяви Фермерського господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" про визнання права постійного користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що: - Чумаківська сільська рада має право розпоряджатися земельними ділянками, на які має право власності територіальна громада; - відповідачем жодних рішень щодо надання в користування позивачу спірної земельної ділянки не приймалось; - позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів щодо того, що право постійного користування земельної ділянкою було зареєстровано саме за Фермерським господарством "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР".
Позивач у відповіді (вх№16244/21 від 01.04.2021) на відзив відхиляє аргументацію відповідача, доводячи це тим, що: - право на постійне користування земельною ділянкою засновнику позивача було надано відповідно до Державного акту на право постійного користування землею; - відповідачу було передано земельну ділянку, речове право на яку відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок, було обмежено правом постійного користування, яке було надано ОСОБА_1 ; - позивач вказує на судову практику, яка підтверджує те, що право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства.
Варто зазначити, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.
Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Справу розглянуто відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як вбачається на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414 ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства було надано в постійне користування земельну ділянку площею 30,9 гектарів, яка розташована на території Балівської сільської ради (а.с.14-17).
Після видачі державного акту та на основі права постійного користування даною земельною ділянкою площею 30,9 гектарів ОСОБА_1 було створено Фермерське господарство "ГОРИЗОНТ", яке було взято на облік у податкових органах 23.11.1993 року, що підтверджується довідкою № 47 від 07.03.2003 (а.с.18), відповідно до якої Селянське (фермерське) господарство "ГОРИЗОНТ" було взято на облік від 23.11.1993 у Дніпропетровській міжрайонній ДПІ.
В подальшому у 2011 році Приватним проектно-виробничим підприємством "ЗЕМСЕРІВС" було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка знаходиться в постійному користуванні гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Чумаківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. З цих документів в тому числі вбачається, що земельна ділянка має загальну площу 30,90 га, в тому числі: рілля - 30,00 га., полезахисних лісосмуг - 0,70 га., каналів - 0,20 га (а.с.19-32).
29.03.2012 земельній ділянці, яка була надана в постійне користування ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414 було присвоєно кадастровий номер 1221488000:02:018:0001 (а.с.19).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2021, станом на 27.08.2013 керівником Селянського (фермерського) господарства "ГОРИЗОНТ", яке має ідентифікаційний код юридичної особи - 23646012, був ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.02.2014 (а.с.38) .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2021 року, станом на 29.01.2019 року керівником Фермерського господарства "ГОРИЗОНТ-2014", яке має ідентифікаційний код юридичної особи - 23646012 був Жадан Павло Анатолійович (а.с. 82-87).
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2021 року, станом на 10.02.2021 року керівником Фермерського господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР", яке має ідентифікаційний код юридичної особи - 23646012, є ОСОБА_2 (а.с. 88-94).
Селянське (фермерське) господарство "ГОРИЗОНТ", засноване ОСОБА_1 , який отримав Державний акт на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414, було декілька разів перейменоване та теперішня назва - Фермерське господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР", ідентифікаційний код 23646012), тобто є однією юридичною особою.
Як вбачається, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11.10.2019 року, № 4-2726/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (а.с.50) було вирішено передати Чумаківській сільській об'єднаній територіальній громаді (Чумаківській сільській раді) Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4441,2552 га на території Чумаківської сільської об'єднаної територіальної громади Дніпропетровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, згідно з додатком до акту приймання-передачі.
Актом приймання-передачі від 11.10.2019 до комунальної власності Чумаківської сільської об'єднаної територіальної громади в особі Чумаківської сільської ради було передано, в тому числі, земельну ділянку площею 30,9000 га з кадастровим номером: 1221488000:02:018:0001 (№ 14 у додатку до акту приймання-передачі від 11.10.2019 року (а.с.51-55)).
У відповіді Виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.02.2021 року за №267 на адвокатський запит зазначено про те, що визнання відповідного права за господарством є неможливим, оскільки, за даними, які наявні у Виконавчому комітеті Чумаківської сільської ради, відсутнє відповідне судове рішення з цього питання, і такий спір судами не розглядався. Додатково Виконавчий комітет Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зазначив про те, що можливості вирішення даного спору в позасудовому порядку чинним законодавством не передбачено (а.с.49).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ №2196-ХІІ від 13.03.1992 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення ФГ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення ФГ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Таким чином, законодавством, чинним на момент створення СФГ "Горизонт", було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого СФГ.
19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон №937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.
У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому, на момент створення СФГ "ГОРИЗОНТ", можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства була безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) у право постійного користування засновнику СФГ земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.
З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Для забезпечення єдності судової практики щодо питання права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц виклала правову позицію, відповідно до якої право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об'єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в іншій постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 також відступила від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 05.10.2016 року у справі №181/698/14-ц, від 23.11.2016 року у справі №657/731/14-ц, та зазначила, що у разі смерті громадянина засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.
Водночас згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2002, тобто після державної реєстрації ФГ (підпункт 7.2 цієї постанови)) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Отже, у правовідносинах щодо земельної ділянки, яка була надана засновнику СФГ, їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України.
Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення Рішення) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.
Відповідно до матеріалів справи жодних підстав вважати, що право постійного землекористування згідно до Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 579 від 14.06.1993 р. може бути або було припинено відсутні.
Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статями 31 і 32 цього Кодексу.
Отже, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення ФГ, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, яке набуто у встановленому порядку, як неоформлення права постійного користування земельною ділянкою відсутня.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що земельній ділянці, яка була надана в постійне користування засновнику СФГ "ГОРИЗОНТ" ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414 було присвоєно кадастровий номер 1221488000:02:018:0001.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.01.2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1221488000:02:018:0001, площею 30,9 гектарів, знаходиться в комунальній власності, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 11.10.2019 4-2726/15-19-СГ; додатку до акту, від 11.10.2019 б/н; акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 11.10.2019 б/н.
З урахуванням того, що з моменту реєстрації СФГ право постійного користування земельною ділянкою переходить від засновника до самого господарства, Фермерське господарство "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (ідентифікаційний код юридичної особи: 23646012) (попередня назва - СФГ "Горизонт") має право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221488000:02:018:0001, площею 30,9 гектарів згідно до Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 579 від 14.06.1993 р.
Таким чином, доводи відповідача в частині щодо відсутності в матеріалах справи підтверджень того, що право постійного користування земельної ділянкою було зареєстровано саме за Фермерським господарством "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" є необґрунтованими та відхиляються судом.
Стосовно доводів відповідача щодо того, що Чумаківська сільська рада має право розпоряджатися земельними ділянками, на які має право власності територіальна громада, а також того, що відповідачем не приймалось жодних рішень щодо спірної земельної ділянки, суд зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 11.10.2019 та додатку до Акту від 11.10.2019 р., вбачається, що Чумаківська сільська об'єднана територіальна громада (Чумаківська сільська рада) прийняла у комунальну власність, зокрема земельну ділянку, площею 30,9 гектар, яка має кадастровий номер 1221488000:02:018:0001, та на яку мається обтяження речових прав у вигляді Права постійного користування, що належить ОСОБА_1 від 14.06.1993 р. (що відповідає даті реєстрації Акту на право постійного користування в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею). Крім того, перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для припинення права постійного користування.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію".
Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного позовні вимоги позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фермерського господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (52011, селище Зоря Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Пушкіна, б. 3; ідентифікаційний код 23646012) до Чумаківської сільської ради (52020, село Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна; ідентифікаційний код 04339793) про визнання права постійного користування земельною ділянкою - задовольнити.
Визнати за Фермерським господарством "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (52011, селище Зоря Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Пушкіна, б. 3; ідентифікаційний код 23646012) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221488000:02:018:0001, площею 30,9 гектарів, надану ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 31.05.1993 року серії ДН № 0000414, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 579 від 14.06.1993 р.
Стягнути з Чумаківської сільської ради (52020, село Чумаки Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Шкільна; ідентифікаційний код 04339793) на користь Фермерського господарства "СІЧЕСЛАВ АГРО-ЦЕНТР" (52011, селище Зоря Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Пушкіна, б. 3; ідентифікаційний код 23646012) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрати зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"24" травня 2021 року