пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
(ДОДАТКОВЕ)
19 травня 2021 року Справа № 903/330/20
за позовом Фізичної особи - підприємця Селещука Олександра Михайловича
до відповідача: Державного підприємства «Волиньвугілля»
про стягнення 45 520 809, 94 грн. Суддя Шум М. С.
Секретар с/з Вижовець М. О.
Представники:
від позивача: Микулик В.М., адвокат
від відповідача: н/з
Суть спору: рішенням Господарського суду Волинської області від 18.11.2020 у справі №903/330/20 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича 45 181 522, 54 грн, з них 28 789 029, 30 грн заборгованості за транспортні послуги, 1 928 327,18 грн відсотків річних, 14 216 512,35 грн інфляційних витрат, 105 108, 08 грн пені, 142 545, 64 грн штрафу; відмовлено в частині стягнення пені в сумі 157 282, 03 грн та штрафу в розмірі 182 005, 37 грн.
Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 07.12.2020 у справі №903/330/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича про стягнення судових витрат на правову допомогу у сумі 250 000, 00 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2021 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 903/330/20 скасовано. Справу № 903/330/20 в частині розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 05.05.2021 (суддя Шум М. С.) прийнято справу №903/330/20 в частині розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу до свого провадження, розгляд справи в частині розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду на 19.05.2021.
Відповідач в судове засідання не зявився, ухвалу від 05.05.2021 отримав 14.05.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039485073.
Адвокат позивача в судовому засіданні заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 250 000 грн. 00 коп. підтримав, звернув увагу суду на вказівки ВС в постанові по даній справі від 25.03.2021. Зазначив, зокрема, що підготовка позовної заяви, опрацювання документів, здійснення розрахунків позовних вимог зайняло тривалий проміжок часу у зв'язку з великою кількістю документів.
Розглянувши подані документи і матеріали в частині стягнення витрат на правничу допомогу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання позивача, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення клопотання по суті, господарський суд зазначає:
Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Верховний Суд в постанові від 25.03.2021 у даній справі, скеровуючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки додатковій угоді № 1 від 04 червня 2020 року до договору № 01-06/20 від 01 червня 2020 року, а також не обґрунтували, чому витрати на професійну правничу допомогу повністю не підлягають відшкодуванню, не навели мотивацію свого рішення та правові підстави для його ухвалення. Під час нового розгляду справи судам необхідно перевірити та дослідити документи, подані представником позивача на підтвердження правомірності заявлення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надати їм належну правову оцінку, з'ясувати розмір обґрунтованих та пропорційних до предмета спору витрат позивача на професійну допомогу з урахуванням критеріїв реальності (дійсності та необхідності) цих витрат та розумності їх розміру, які будуть покладені на сторону, а також із наданням належної правової оцінки усім аргументам учасників справи та ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу судів першої та апеляційної інстанції на висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 920/13/19, від 11 грудня 2020 року у справі № 911/4242/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Судом встановлено, що позивачем у позові та в клопотанні від 03.11.2020 заявлено про покладення судових витрат на правничу допомогу в сумі 250 000, 00 грн на відповідача - Державне підприємство «Волиньвугілля».
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник ФОП Селещука О. М. надав суду договір № 01-06/20 про надання правничої допомоги від 01.06.2020, додаткову угоду від 04.06.2020 № 1 до договору № 01-06/20 від 01.06.2020, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03.11.2020 по якому вартість наданих послуг (збір документів, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики) становить 250 000, 00 грн.
Відповідно до п.п. 1.1, 5.1 договору № 01-06/20 про надання правничої допомоги від 01.06.2020 адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором в господарській справі за позовом ФОП Селещука О. М. до ДП «Волиньвугілля» про стягнення заборгованості за договором надання послуг, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правничої допомоги і фактичні витрати адвоката, понесенні ним у зв'язку з виконанням цього договору. За надану адвокатом правничу допомогу по справі у суді першої інстанції, клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 04.06.2020 до договору №01-06/20 від 01.06.2020 сторони дійшли згоди, що за надану адвокатом правничу допомогу по справі в суді першої інстанції, клієнт сплачує гонорар в розмірі 250 000 грн. 00 коп.
Згідно з актом виконаних робіт, що підписаний між адвокатом Микуликом В. М. та ФОП Селещуком О. М. вартість наданих адвокатом послуг становить 250 000 грн. 00 коп. Зазначено перелік наданих послуг: попередня консультація, зясування фактичних обставин справи у клієнта, третіх осіб, збір документів, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики в аналогічних спорах, підготовка процесуальних документів (позовна заява з додатками), надсилання документів, подання до суду, участь у судових засіданнях.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ).
Як вбачається у додатковій угоді № 1 від 04.06.2020 до договору № 01-06/20 від 01.06.2020 сторони дійшли згоди, що за надану адвокатом правничу допомогу у справі в суді першої інстанції клієнт сплачує гонорар у розмірі 250 000 грн. 00 коп. Отже сума гонорару адвоката визначена у фіксованому розмірі та не обраховується виходячи з кількості затраченого адвокатом часу на кожен вид робіт, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Враховуючи викладене, суд вважає, що представником позивача в порядку ГПК України надано суду належні та допустимі докази в обґрунтування клопотання про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що Державне підприємство «Волиньвугілля» взагалі не скористалося своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат, а суди у свою чергу не надали належної оцінки відсутності такого клопотання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 911/4242/15 досліджував питання наявності або відсутності підстав для зменшення заявленої учасником справи до відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав відсутності клопотання іншої сторони про таке зменшення.
При цьому Верховний Суд зазначив, що у розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 920/13/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене у частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку Верховний Суд зазначив, що, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи викладене, позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03 жовтня 2019 року), Верховного Суду у справі № 920/13/19 (постанова від 29 квітня 2020 року), у суду відсутні підстави для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав відсутності клопотання відповідача про таке зменшення.
Натомість, суд з урахуванням конкретних обставин вважає за необхідне обмежити такий розмір судових витрат у даній справі та стягує з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. Покладення (обмеження) відповідного розмір витрат на правничу допомогу на сторону відповідача суд мотивує наступним:
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що адвокат Микулик В. М. в клопотанні від 03.11.2020 просить суд стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь ФОП Селещука О. М. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 250 000 грн. 00 коп., до клопотання долучено договір про надання правничої допомоги, що укладений 01.06.2020 з ФОП Селещуком, додаткову угоду від 04.06.2020 до договору та акт виконаних робіт, що також підписані ФОП Селещуком О. М. та адвокатом Микуликом В. М.
В свою чергу, судом встановлено, що позовна заява від 08.05.2020 підписана адвокатом Микуликом В. М., який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 07.05.2020 серії АС №1005715 Приватному підприємству «Сам Мотос». Ордер виписано на підставі договору про надання правової допомоги №01-04/20 від 01.04.2020.
Ухвалою суду від 09.07.2020 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання та розгляд заяви про залучення правонаступника призначено на 05.08.2020.
Ухвалою суду від 27.08.2020 заяву ФОП Селещука Олександра Михайловича про залучення як правонаступника ПП «Сам Моторс» у справі № 903/330/20 задоволено, замінено первісного позивача ПП «Сам Моторс» на його правонаступника ФОП Селещука Олександра Михайловича, продовжено підготовче провадження у справі № 903/330/20 до 09.10.2020 та призначено підготовче засідання на 06.10.2020.
Враховуюче викладене, суд зазначає, що послуги з підготовки процесуальних документів, зокрема, позовної заяви з додатками адвокатом Микуликом В. М. надавалися первісному позивачеві у справі - ПП «Сам Моторс».
Зважаючи на приписи ст. 52 ГПК України про те, що всі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив, адвокат не позбавлений права покласти на відповідача витрати на правничу допомогу, яку надав в тому числі первісному позивачеві у справі, проте до клопотання про стягнення адвокатських послуг договір про надання правничої допомоги, укладений з ПП «Сам Моторс», акт надання послуг не долучено. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відтак, у суду не має можливості дослідити форму та розмір гонорару за надання адвокатських послуг первісному кредитору - ПП «Сам Моторс»: фіксована, погодинна, вартість таких послуг тощо.
Водночас, суду не надано доказів факту заміни сторони договору про надання правничої допомоги, що укладений між адвокатом та ПП «Сам Моторс», а саме ПП «Сам Моторс» на ФОП Селещука В. М., тобто заміни сторони у матеріальних правовідносинах щодо надання правничої допомоги по стягненню з ДП «Волиньвугілля» заборгованості по договорах, а тому суд дійшов висновку, що адвокатом надавалися послуги як первісному, так і новому позивачеві на підставі відповідних договорів про надання правничої допомоги.
Суд обмежуючи розмір витрат на адвокатську допомогу, який слід покласти на відповідача, не бере до уваги зазначений у акті виконаних робіт від 03.11.2020, що складений на виконання договору від 01.06.2020 №01-06/20, вид наданих послуг: підготовка позовної заяви з додатками. Адвокат таких послуг саме в межах договору про надання правничої допомоги від 01.06.2020 №01-06/20 ФОП Селещуку у даній справі не надавав.
Такі види послуг, що зазначені у акті, як попередня консультація, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз судової практи в аналогічних спорах, участь в судових засіданях та оцінені в розмірі 250 000 грн. 00 коп., на думку суду, не можуть бути повністю покладені на відповідача у справі з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конетної справи з врахуванням обставин та предмета позову: стягнення боргу за договорами про надання послуг на підставі підписаних актів між сторонами цих договрів.
Суд звертає увагу, що додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги сторони обумовили розмір гонорару за правничу допомогу у суді першої інстанції. У суді першої інстанції відбулося чотири судових засідання.
Суд також бере до уваги поведінку відповідача під час розгляду справи, що не призвела до затягування розгляду справи, неподання відповідачем явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення відповідачем певних обставин, які мають значення для справи. Натомість, відповідач позов визнав частково, позивач в свою чергу, подав клопотання про зменшення позовних вимог.
Зазначені обставини в конкретній справі є підставою не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 244, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Клопотання адвоката Фізичної особи-підприємця Селещука В. М. Микулика В. М. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (вул.Луцька,1, м.Нововолинськ, Волинська область, 45400, код ЄДРПОУ 32365965) в користь Фізичної особи-підприємця Селещука Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 25 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
тексту додаткового
рішення 24.05.2021
Суддя М. С. Шум