вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" травня 2021 р. Cправа № 902/293/21
за позовом: Фізичної особи - підприємця Русавського Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
до: Приватного підприємства "Практик Буд" (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 215 396,12 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників:
позивача: Супрун М.І.
відповідача: не з'явився
26.03.2021 р. Фізична особа - підприємець Русавський Андрій Вікторович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Практик Буд" про стягнення 215 396,12 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/293/21 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 30.03.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/293/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.04.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 30.03.2021 р.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на іншу дату, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 21.04.2021 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 20.05.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Водночас відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, направлена кореспонденція суду вручена останньому 29.04.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримав частково лише в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки суму основного боргу позивачем сплачено після подання позову до суду, що відображено в заяві від 17.05.2021 р. № вх. № канц. 01-34/4434/21.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Між Житлово будівельним кооперативом «Агро будервіс» (Замовник 1), Приватним підприємством «Практик Буд» (Замовник 2) та фізичною особою- підприємцем Русавським Андрієм Вікторовичем (Виконавець) укладено договір підряду № 08-20 від 27.05.2020 р.
Відповідно до п.1.1. договору Замовники доручають, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати такі роботи: Влаштування КНС та напірної каналізації по вул. Гніванське шосе в с. Агрономічне, Вінницької області згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, а Замовники - прийняти і своєчасно оплатити виконані роботи на умовах даного договору.
Всі сторони підтверджують, що вони є юридично та фізично незалежними одна від одної. Виконавець забезпечує виконання робіт за даним Договором належним чином та власними силами, засобами (п.п. 1.2., 1.3. договору).
Розділом 2 між сторонами було погоджено, що терміни виконання робіт - з 27.05.2020 р. по 31.08.2020 р. По закінченню виконання робіт складаються Акт виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками всіх Сторін. Якщо в ході виконання робіт Виконавець допустить відхилення від вимог Замовників, які погіршують якість виконання робіт, то Виконавець усуває їх за свій рахунок.
При виникненні необхідності внесення змін в порядок виконання робіт, Виконавець приймає рішення з цих питань лише за згодою Замовника.
Умовами договору встановлено, що відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 договору Замовник зобов'язаний прийнятим виконані роботи та оплатити їх.
Розділом 4 договору між сторонами було погоджено, що сума договору становить 2 240 052,00 грн, без ПДВ, з них: Фінансування ЖБК «Агробудсервіс» в розмірі 840 019,00 грн без ПДВ Фінансування ПП «Практик Буд» в розмірі 1 400 033,00 грн без ПДВ. Замовники перед початком виконання робіт здійснюють аванс ПП «Практик Буд» в розмірі 1 000 000, 00 грн ЖБК «Агробудсервіс» в розмірі 400 000,00 грн, наступний платіж ПП «Практик Буд» в розмірі 200 000,00 грн протягом наступних 14 (чотирнадцять) банківських днів, ЖБК «Агробудсервіс» в розмірі 200 000, 00 грн протягом наступних 14 (чотирнадцять) банківських днів, які потрібні під час виконання робіт.
Замовники здійснюють залишкову оплату ПП «Практик Буд» в розмірі 200 033,00 грн, ЖБК «Агробудсервіс» в розмірі 240 019,00 протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення виконання усіх робіт та підписання Акта виконаних робіт.
Так позивачем стверджується, що у відповідності Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 р. ФОП Русавський А.В. виконав передбачені договором роботи на загальну суму 400 033,00 грн.
Натомість відповідачем ПП «Практикбуд» сплачено за виконані роботи кошти частково в розмірі 200 000,00 гр., що підтверджується платіжним дорученням № 612 від 31.12.2020 р.
В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивачем направлено претензію про сплату заборгованості від 05.03.2021 р., яка залишена без задоволення.
З урахування довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2020 р., акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 р., Акту №30/07/20 від 30.07.2020 р. прийому-передачі матеріалів та платіжного доручення №612 від 31.12.2020 р. заборгованість відповідача склала 200 033,00 грн, що і стало підставою позову.
Водночас як уже зазначалось судом, представником позивача в судовому засідання позов підтримано частково, лише в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки суму основного боргу позивачем сплачено після подання позову до суду, що відображено в заяві від 17.05.2021 р. № вх. № канц. 01-34/4434/21.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно також приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Суд визначає, що між сторонами виникли господарські відносини, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України: "Загальні положення про підряд".
Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 843 ЦК України передбачено, що ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.
Згідно з частиною першою статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому суд зазначає, що відповідачем платіжним дорученням № 750 від 05.05.2021 р. було сплачено суму основного боргу в розмірі 200 033,00 грн, що становить суму боргу за укладеним договором.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на вищезазначене, та факт сплати суми основного боргу після подання позову до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 200 033,00 грн суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в даній сумі.
Крім того судом розглянуто вимогу про стягнення з відповідача 2 466,00 грн 3 % річних за період з 06.12.2020р.-05.05.2021р., 9 979,23 грн інфляційних втрат за період з грудня 2020 р. по квітень 2021р. та 10 407,19 грн пені, які нараховані внаслідок неналежного виконання договору за період з 06.12.2020 р. по 05.05.2021 р.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несутьгосподарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до пункту 6.3 Договору Замовник у разі прострочення строку, зазначеного у п.4.3 даного Договору сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійно облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявлених до 2 466,00 грн 3 % річних, 9 979,23 грн інфляційних втрат та 10 407,19 грн пені за період з 06.12.2020 р. по 05.05.2021 судом не виявлено помилок.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 2 466,00 грн 3 % річних, 9 979,23 грн інфляційних втрат та 10 407,19 грн пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З врахуванням встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Крім того представником позивача, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу представника позивача долучено: договір № 18/03-2021 про надання правничої (правової) допомоги від 18.03.2021 р.; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв'язку з розглядом справи; платіжне доручення № 1909 від 25.03.2021 р. про сплату 10 000,00 грн (оплата послуг адвоката); акт №12/05-21 від 12.05.2021р. приймання - передачі наданих послуг який підписаний між сторонами та скріплений печатками.
За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окрім того, у зазначеній постанові висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем не доведено не співмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, а саме до стягнення підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Практик Буд" (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 35200610) на користь Фізичної особи - підприємця Русавського Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 466,00 грн 3 % річних, 9 979,23 грн інфляційних втрат, 10 407,19 грн пені, 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу та відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 3 230,94 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Закрити провадження у справі № 902/293/21 в частині вимоги про стягнення 200 033,00 грн боргу, у зв'язку із відсутністю предмета спору в цій частині.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача - suprun@gmail.com; відповідача - praktikbud@ukr.net.
Повне рішення складено 25 травня 2021 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Ковпака, 11 А,м. Вінниця,Україна, 21012)
3 - відповідачу (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Вінниця, 21012)