18.05.2021 року м.Дніпро Справа № 908/664/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
Секретар судового засідання Грачов А.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття" на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2021, ухвалене колегією суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Дроздова С.С., Корсун В.Л., повний текст якого підписаний 26.01.2021, у справі №908/664/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття", код ЄДРПОУ 01554516 (69068, м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, буд. 8)
до відповідача: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091 Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
про визнання недійсним пункту договору (в частині) та зобов'язання вчинити дії
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» до Концерну Міські теплові мережі, в якій позивач просить:
- визнати пункт 1.4.1 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340555 від 04.06.2018, укладеного між відповідачем та позивачем, в частині обумовленого теплового навантаження на опалення в кількості 0,031954 Гкал/год (по приміщенню Споживача площею 473,6 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 23), недійсним з моменту укладення договору;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за опалювальний сезон 2018-2019р.р. по магазину Барвінок (адреса: пр. Моторобудівників (8 березня), 23) з урахуванням теплового навантаження 15687 ккал/год.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що теплові навантаження об'єкта теплоспоживання визначаються під час розроблення технічних умов приєднання споживачів теплової енергії та узгоджуються сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії під час його укладення. Також господарський суд вказав, що посилання позивача на теплове навантаження, яке використовувалось при розрахунку вартості теплової енергії за договором на відпуск теплової енергії на той самий об'єкт, укладеним з АТ «Мотор Січ», не є безспірним доказом, що свідчить про обґрунтованість визначеної цим договором величини теплового навантаження.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття".
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- відповідачем у період з 02.08.2018 року по 09.09.2019 року не були розглянуті розбіжності до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 04.06.2018 року №340555, тому згода з усіх істотних умов договору не була досягнута та споживач вважав цей договір неукладеним, на чому останній наголошував у всіх листах до Теплопостачальної організації, у зв'язку з чим споживач не заперечує того, що договір є укладеним на основі пропозицій споживача, які викладені в протоколах розбіжностей від 24.07.2018р. до договору та до «Умов припинення постачання теплової енергії»
- за адресою м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 23 у споживача відсутній прилад комерційного обліку;
- суд безпідставно не взяв до уваги та не дослідив посилання позивача на теплове навантаження, яке використовувалося при розрахунку вартості теплової енергії за договором на відпуск теплової енергії на той самий об'єкт, укладений з АТ «Мотор Січ», згідно з яким останній отримував теплову енергію кількість якої розраховувалася відповідно до теплового навантаження 0,014439 Гкал/годин, що більше як у двічі теплового навантаження, зазначеного у договорі з Теплопостачальною організацією;
- всупереч Правил користування тепловою енергією, у п.1.4.1 договору не зазначено максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання. Крім того, відсутні розроблені технічні умови приєднання споживача та типові або індивідуальні проекти, на підставі яких було визначено теплове навантаження об'єкта теплоспоживання за адресою: м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 23, літ. А-5, приміщення 122, загальною площею 473,6кв.м. У зв'язку з чим не зрозуміло, на підставі чого, суд першої інстанції, не маючи спеціальних знань в цій сфері, без допомоги експерта у цій галузі, не призначивши експертизу, приймає позицію відповідача як монополіста;
- оскільки теплове навантаження, в кількості 0,031954Гкал/год., зазначене у п. 1.4.1 договору не підтверджено необхідними технічними документами, вказаний пункт договору підлягає визнанню недійсним в судовому порядку;
- згідно з «Розрахунком навантаження на опалення», виконаного ТОВ «Теплотехнік та К», розрахунок навантаження на опалення в об'єкті ТОВ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» за адресою: м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 23, літ. А-5 складає 15687ккал/год., тобто саме таке теплове навантаження підтверджене кваліфікованою організацією, яка має ліцензію на проведення даних робіт, між тим, розрахунок теплового навантаження на опалення в кількості 0,031954Гкал/год., виконаний Теплопостачальною організацією, напроти - нічим не підтверджений.
Просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2021 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів Березкіної О.В., Дарміна М.О. від 01.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття" на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2021 у справі №908/664/20. Розгляд справи призначений у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» (Споживач, позивач у справі) та Концерном «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організація, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340555 (далі Договір), згідно з яким Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води Споживачу, а Споживач зобов'язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно Договору та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами). Договір підписано сторонами з додатками та з двома протоколами розбіжностей Споживача від 24.07.2018.
В пункті 1.3 Договору визначено, що теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень, в обсязі визначеному відповідно до п. 1.4 Договору.
Згідно з п. 1.4 Договору, в редакції протоколу розбіжностей від 24.07.2018, Теплопостачальна організація відпускає, а Споживач, при відсутності власного приладу обліку, зобов'язаний прийняти в поточному році в період з 03 травня 2018 по 02 травня 2019, теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення об'єктів споживача, розташовані за адресою: 1) вул. Фонвізіна, 8 (окремо розташована будівля), договірне теплове навантаження 0,373940 Гкал/год; 2) пр.Мотобудівників, 23, загальної площею 473,6 кв.м., договірне теплове навантаження 0,031954 Гкал/год. Орієнтовний Qрік = 678,8 Гкал/рік.
З розподілом теплової енергії в Гкал по кварталах (розраховується розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячних температур зовнішнього повітря (згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010) та кількості годин (діб) роботи системи теплоспоживання у розрахунковому періоді) пр. Моторобувників, 23:
І квартал 30, 37 Гкал, у т.ч.: січень 12,09 Гкал, лютий 10,10 Гкал, Березень 8,18 Гкал;
ІІ квартал 1,23 Гкал, у т.ч.: квітень 1,23 Гкал, травень 0,00 Гкал, червень 90,00 Гкал,
ІІІ квартал 0.00 Гкал, у т.ч. липень 000 Гкал, серпень 0,00 Гкал, версень 0,00 Гкал;
ІV квартал 21.84 Гкал, у т.ч.: жовтень 3,05 Гкал, листопад 7,59 Гкал, грудень 11,20 Гкал.
Щомісячно обсяг фактично спожитої теплової енергії за розрахунковий місяць визначається за показами засобів обліку теплової енергії, який є вузлом комерційного обліку або за показами власних приладів обліку, теплових втрат від точки підключення до приладів обліку та теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і для забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення, враховуючи п. 5.5. договору.
Орієнтовна вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 1025388,49 грн., ПДВ 205077,70 грн., усього з ПДВ 1230466,19 грн.
Згідно з п. 5.1. договору облік теплової енергії на потреби опалення здійснюється за місцем виконання зобов'язань на підставі показів вузла комерційного обліку, встановленого у будівлі обладнаній окремим інженерним вводом. Обсяг відпущеної та спожитої теплової енергії приміщенням споживача, які не оснащені вузлами розподільного обліку визначається на межі продажу пропорційно договірному тепловому навантаженню.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно нежиле приміщення літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня (нова назва пр. Моторобудівників), буд. 23, приміщення 122, загальною площею 473,6 кв.м., належить ТОВ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» на праві приватної власності. Вказане приміщення використовується позивачем під магазин взуття «Барвінок».
За твердженням позивача, на час укладення договору, у зв'язку з відсутністю спеціальних знань, останній не розібрався у достовірності зазначеного теплопостачальною організацією в договорі теплового навантаження на опалення в кількості 0,031954 Гкал/год. та не подав свої заперечення у протоколі розбіжностей від 24.07.2018 щодо вказаної величини. За договором про відпуск теплової енергії № 1262 від 03.11.1998 (на той самий об'єкт), який був укладений між АТ «Мотор Січ» та позивачем (споживачем), останній отримував теплову енергію, кількість якої розраховувалась відповідно до теплового навантаження 0,014439 Гкал/год., що більш як у двічі нижче теплового навантаження зазначеного у договорі з теплопостачальною організацією. Значна різниця у тепловому навантаженні стала очевидна споживачеві лише після отримання рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2018 по спірному об'єкту за листопад 2018, коли розбіжності до договору були вже складені та направлені теплопостачальній організації.
Позивач надав до матеріалів справи «Розрахунок навантаження на опалення», виконаний ТОВ «Теплотехнік та К» у 2018 році, згідно з яким проведено розрахунок надходження тепла на опалення та визначено, що навантаження на опалення по об'єкту складає 15687 ккал/год.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив Концерну «МТМ» лист від 27.12.2018 № 532, в якому виклав заперечення щодо вказаної у рахунку кількості теплової енергії (7,711540 Гкал), поставленої на приміщення по вул. Моторобудівників, 23, згідно рахунку № 340555 від 30.11.2018 за опалення в листопаді 2018, зазначивши, що у приміщенні немає власного приладу обліку та раніше отримував теплову енергію від ПАТ «Мотор Січ», із розрахунком теплового навантаження 0,014439 Гкал/год.
Філією Концерну «МТМ» Шевченківського району листом від 08.01.2019 №146/09-1 надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що приміщення магазину «Барвінок», яке належить товариству, має загально-будинкову систему опалення з житловим будинком, п'ятиповерховий будинок за адресою вул. 8 Березня, 23 (вул. Моторобудівників, 23) обладнано приладом обліку на опалення. Надано роз'яснення, що величина договірного теплового навантаження на опалення розраховується згідно з КТМ 204 України 244-94. У разі наявності комерційного приладу обліку на опалення на житловому будинку, нарахування на нежитлові приміщення виконуються згідно показань будинкового приладу шляхом розподілення між житловими та нежитловими приміщеннями у будинку згідно договірного навантаження на опалення.
В подальшому, ТОВ «ЗОРФ «Взуття» направлялись заперечення щодо кількості опалення та виставлених до сплати сум згідно наданих Концерном «МТМ» актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків за грудень 2018, січень квітень 2019.
Відповідачем у відповідь надавались роз'яснення з формулою та методикою розрахунку теплового навантаження, із зазначенням, що нарахування опалення на вбудоване нежитлове приміщення площею 473,6 кв.м. виконані згідно з приладом обліку на будинок.
Незгода позивача з тим, що теплове навантаження, визначене теплопостачальною організацією в договорі у розмірі 0,031954 Гкал/год, не відповідає вимогам законодавства, оскільки не підтверджене відповідними технічними документами, розраховане з порушеннями і недостовірним визначенням теплового навантаження, стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ЦК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правовідносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодження сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право, у т.ч. на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.
За приписами п.п. 5, 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Згідно з п.п. 1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; .
Частиною 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Частиною 3 ст. 12 названого Закону встановлено, що істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:
1) перелік послуг;
2) вимоги до якості послуг;
3) права і обов'язки сторін;
4) відповідальність сторін за порушення договору;
5) ціна послуги;
6) порядок оплати послуги;
7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним пункту договору.
В даному випадку, п. 1.4.1 договору купівлі-продажу теплової енергії сторонами було погоджено, що теплопостачальна організація відпускає, а Споживач, при відсутності власного приладу обліку, зобов'язаний прийняти в поточному році в період з 03 травня 2018 по 02 травня 2019, теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення об'єктів споживача, розташовані за адресою: 1) вул. Фонвізіна, 8 (окремо розташована будівля), договірне теплове навантаження 0,373940 Гкал/год; 2) пр.Мотобудівників, 23, загальної площею 473,6 кв.м., договірне теплове навантаження 0,031954 Гкал/год. Орієнтовний Qрік = 678,8 Гкал/рік.
З розподілом теплової енергії в Гкал по кварталах (розраховується розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячних температур зовнішнього повітря (згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010) та кількості годин (діб) роботи системи теплоспоживання у розрахунковому періоді) пр. Моторобувників, 23:
І квартал 30, 37 Гкал, у т.ч.: січень 12,09 Гкал, лютий 10,10 Гкал, Березень 8,18 Гкал;
ІІ квартал 1,23 Гкал, у т.ч.: квітень 1,23 Гкал, травень 0,00 Гкал, червень 90,00 Гкал,
ІІІ квартал 0.00 Гкал, у т.ч. липень 000 Гкал, серпень 0,00 Гкал, версень 0,00 Гкал;
ІV квартал 21.84 Гкал, у т.ч.: жовтень 3,05 Гкал, листопад 7,59 Гкал, грудень 11,20 Гкал.
Щомісячно обсяг фактично спожитої теплової енергії за розрахунковий місяць визначається за показами засобів обліку теплової енергії, який є вузлом комерційного обліку або за показами власних приладів обліку, теплових втрат від точки підключення до приладів обліку та теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і для забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення, враховуючи п. 5.5. договору.
Отже, відповідно до п.1 ч.3 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» перелік послуг, який позивач зобов'язався прийняти від позивача, є істотною умовою договору про надання житлово-комунальної послуги.
Водночас, статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, за змістом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає наявність умов, передбачених п.1.4.1 спірного договору обов'язковими та зазначає, що у відсутність вказаного пункту договір не було б укладено.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що спірний договір було б укладено без передбаченого п.1.4.1 переліку послуг, що унеможливлює застосування ст.217 ЦК України та визнання спірного договору частково недійсним.
Крім того, апеляційний суд відзначає, що зміст п.1.4.1 договору не суперечить чинному законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як це передбачено статтею 203 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведені вище норми права та обставини даної справи, відсутні підстави для визнання пункту 1.4.1 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340555 від 04.06.2018, укладеного між відповідачем та позивачем, в частині обумовленого теплового навантаження на опалення в кількості 0,031954Гкал/год (по приміщенню Споживача площею 473,6 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 23), недійсним з моменту укладення договору.
У зв'язку з чим, в задоволені позову слід відмовити.
Підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що згідно з «Розрахунком навантаження на опалення», виконаного ТОВ «Теплотехнік та К», розрахунок навантаження на опалення в об'єкті ТОВ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» за адресою: м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 23, літ. А-5складає 15687ккал/год.
За приписами частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 року у справі №908/2425/19 за позовом Концерну Міські теплові мережі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340555 від 04.06.2018, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька оптово-роздрібна фірма Взуття про внесення змін до п. 1.4.1 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340555 від 04.06.2018 в частині обумовленого теплового навантаження на опалення (по приміщенню споживача площею 473,6 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 23) первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову про внесення змін до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 340555 від 04.06.2018 відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 у справі №908/2425/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 17.09.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі №908/2425/19 залишено без змін.
Отже, рішення у справі №908/2425/19 є таким, що набрало законної сили.
Вказаним рішенням суду встановлено невідповідність «Розрахунку навантаження на опалення», виконаного ТОВ «Теплотехнік та К» нормативним документам.
Доводи скаржника про те, що суд безпідставно не взяв до уваги та не дослідив посилання позивача на теплове навантаження, яке використовувалося при розрахунку вартості теплової енергії за договором на відпуск теплової енергії на той самий об'єкт, укладений з АТ «Мотор Січ» колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не є безспірним доказом, що свідчить про обґрунтованість визначеної цим договором величини теплового навантаження.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
За наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.
Витрати з судового збору покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька оптово-роздрібна фірма "Взуття" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2021 у справі №908/664/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25.05.2021 року
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін