25.05.2021 Справа № 904/1813/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
суддів: Широбокова Л.П., Чус О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 у справі №904/1813/20 ( суддя Рудь І.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля, Донецька область
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 168331 грн. 34 коп.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вартість нестачі вантажу у розмірі 168331 грн. 34 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час перевезення відповідачем вантажу відбулась його часткова втрата. У зв'язку з чим на перевізника покладається відповідальність за нестачу вантажу під час його перевезення у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 у справі №904/1813/20 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вартість недостачі вантажу у розмірі 168331 грн. 32 коп. та 2524 грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
У решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 00 грн. 02 коп. відмовлено.
Означене рішення суду вмотивоване тим, що суд встановив, що залізниця прийняла вагони з вантажем без будь-яких зауважень щодо повноти завантаження, його технічного стану, що могли б привести до втрати вантажу при перевезенні. Тому відповідальність за втрату вантажу під час перевезення слід покласти на залізницю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 у справі №904/1813/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що позивачем не додано до позовних матеріалів довіреність №175/ДНЭ/2019 від 24.04.2019, що унеможливлює встановлення наявності належних повноважень у керівника відокремленого підрозділу "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на вчинення відповідних дій від імені юридичної особи, зокрема, й встановлення дійсності переуступних написів на залізничних накладних.
Також відповідач вважає, що до вантажу, що перевозився по спірних накладних повинна застосовуватися норма нестачі у розмірі 2%, тоді як суд першої інстанції помилково застосував до спірних відправок норму нестачі у розмір 1%.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач (ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду поновлений АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 у справі №904/1813/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; надано ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" завантажило вугілля кам'яне:
- у вагони №56040876 у кількості 68700 кг та №62008032 у кількості 68200 кг за накладною №52898962 від 07.12.2019;
- у вагони №63379382 у кількості 69400 кг та №60726734 у кількості 69900 кг за накладною №52877974 від 06.12.2019;
- у вагони №59954677 у кількості 68500 кг, №61916086 у кількості 68900 кг, №56965064 у кількості 67600 кг за накладною №52858529 від 04.12.2019;
- у вагони №56124514 у кількості 67700 кг та №62057849 у кількості 69000 кг за накладною №52858651 від 04.12.2019;
- у вагон №67614701 у кількості 67800 кг за накладною №52835816 від 02.12.2019;
- у вагон №62257548 у кількості 68700 кг за накладною №52835766 від 02.12.2019;
- у вагон №56572548 у кількості 69000 кг за накладною №52825197 від 02.12.2019;
- у вагони №52517612 у кількості 69800 кг, № 60360013 у кількості 69900 кг, №52570447 у кількості 69500 кг за накладною № 52826658 від 02.12.2019;
- у вагони №63783773 у кількості 68300 кг, №63949374 у кількості 68400 кг, №62467980 у кількості 68500 кг за накладною №52812898 від 01.12.2019 та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці (а.с. 14, 19, 24, 29, 33, 37, 41, 46, 51).
Згідно з накладними №52898962, №52877974, №52858529, №52858651, №52835816, №52835766, №52825197, №52826658, №52812898 навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована повздовжніми борознами.
Відповідно до вищеперелічених накладних залізниця прийняла у ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Ігрень Придніпровської залізниці, одержувач - ДТЕК Придніпровська ТЕС.
На станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці складені комерційні акти №453105/384 від 09.12.2019, №453105/383 від 09.12.2019, №453105/382 від 09.12.2019, №453105/381 від 09.12.2019, №453105/371 від 05.12.2019, №453105/369 від 05.12.2019, №453105/365 від 03.12.2019, №453105/364 від 03.12.2019, №453105/363 від 02.12.2019 (а.с. 11-13, 16-18, 21-23, 26-28, 31, 32, 35, 36, 43-45, 48-50).
Згідно з комерційним актом №453105/384 від 09.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №56040876 виявилось нетто - 67250 кг, що менше вантажного документу на 1450 кг, та №62008032 виявилось нетто - 65600 кг, менше вантажного документу на 2600 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/383 від 09.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №63379382 виявилось нетто - 60600 кг, що менше вантажного документу на 8800 кг, та № 60726734 виявилось нетто - 66950 кг, що менше вантажного документу на 2950 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/382 від 09.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №59954677 виявилось нетто - 52150 кг, що менше вантажного документу на 16350 кг, №61916086 виявилось нетто - 56900 кг, що менше вантажного документу на 12000 кг, та №56965064 виявилось нетто - 51450 кг, що менше вантажного документу на 16150 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/381 від 09.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №56124514 виявилось нетто - 62600 кг, що менше вантажного документу на 5100 кг, та №62057849 виявилось нетто - 57000 кг, що менше вантажного документу на 12000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/371 від 05.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №67614701 виявилось нетто - 66200 кг, що менше вантажного документу на 1600 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/369 від 05.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №62257548 виявилось нетто - 67450 кг, що менше вантажного документу на 1250 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/365 від 03.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагону №56572548 виявилось нетто - 66000 кг, що менше вантажного документу на 3000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/364 від 03.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №52517612 виявилось нетто - 65150 кг, що менше вантажного документу на 4650 кг, №60360013 виявилось нетто - 65900 кг, що менше вантажного документу на 4000 кг, та №52570447 виявилось нетто - 65900 кг, що менше вантажного документу на 3600 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №453105/363 від 02.12.2019 при контрольному переважуванні на справних 150-тонних вагонних вагах вагонів №63783773 виявилось нетто - 67200 кг, що менше вантажного документу на 1100 кг, №63949374 виявилось нетто - 67200 кг, що менше вантажного документу на 1200 кг, та №62467980 виявилось нетто - 67050 кг, що менше вантажного документу на 1450 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. У технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, для мінерального палива становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, за розрахунком позивача нестача:
у вагоні №56040876 становить (1450-687) 763 кг або 0,763 т,
у вагоні №62008032 становить (2600-682) 1918 кг або 1,918 т,
у вагоні №63379382 становить (8800-694) 8106 кг або 8,106 т,
у вагоні №60726734 становить (2950-699) 2251 кг або 2,251 т,
у вагоні №59954677 становить (16350-685) 15665 кг або 15,665 т,
у вагоні №61916086 становить (12000-689) 11311 кг або 11,311 т,
у вагоні №56965064 становить (16150-676) 15474 кг або 15,474 т,
у вагоні №56124514 становить (5100-677) 4423 кг або 4,423 т,
у вагоні №62057849 становить (12000-690) 11310 кг або 11,310 т,
у вагоні №67614701 становить (1600-678) 922 кг або 0,922 т,
у вагоні №62257548 становить (1250-687) 563 кг або 0,563 т,
у вагоні №56572548 становить (3000-690) 2310 кг або 2,310 т,
у вагоні №52517612 становить (4650-698) 3952 кг або 3,952 т,
у вагоні №60360013 становить (4000-699) 3301 кг або 3,301 т,
у вагоні №52570447 становить (3600-695) 2905 кг або 2,905 т,
у вагоні №63783773 становить (1100-683) 417 кг або 0,417 т,
у вагоні №63949374 становить (1200-684) 516 кг або 0,516 т,
у вагоні №62467980 становить (1450-685) 765 кг або 0,765 т.
Згідно з довідками відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про вартість 1 тонни відвантаженого вугілля у означених вагонах за розрахунком позивача вартість вугілля, щодо якого виявлена нестача становить: у вагоні №56040876 - 1358,22 грн., у вагоні №62008032 - 3414,23 грн., у вагоні №63379382 - 15876,57 грн., у вагоні №60726734 - 4408,85 грн., №59954677 - 30532,65 грн., у вагоні №61916086 - 22046,27 грн., у вагоні №56965064 - 30160,37 грн., у вагоні №56124514 - 8520,11 грн., у вагоні №62057849 - 21786,68 грн., у вагоні №67614701 - 1783,75 грн., у вагоні №62257548 - 1089,21 грн., у вагоні №56572548 - 4205,40 грн., у вагоні №52517612 - 7802,35 грн., у вагоні №60360013 - 6517,10 грн.; у вагоні №52570447 - 5735,28 грн., у вагоні №63783773 - 759,90 грн., у вагоні №63949374 - 940,31 грн., у вагоні №62467980 - 1394,70 грн.
Загальна вартість недостачі вантажу, виявленої у вищезазначених вагонах, згідно з розрахунком позивача, складає 168331,34 грн., яку позивач просить стягнути її з відповідача, що і є причиною виникнення спору.
Спірні правовідносини сторін виникли під час виконання перевезення вантажу залізничним транспортом.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (стаття 5 Статуту).
За приписами статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей, внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладній.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Абзац 2 частини першої статті 6 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу (абзац 3 та 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
За приписами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України).
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Зокрема, даною нормою передбачено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У разі втрати або нестачі вантажу за заподіяну при перевезенні шкоду перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (частина третя статті 314 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Так, статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема обставин невідповідності маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Частиною першою статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до частини другої статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні рідких вантажів або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива. Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
Згідно зі статтями 110, 111, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Судом першої інстанції встановлено, що залізниця прийняла вищеперелічені вагони без будь-яких зауважень щодо повноти завантаження, його технічного стану. Наведене свідчить, що на момент передачі вказаних вагонів з вантажем залізниці до перевезення були відсутні будь-які зазори, нещільності тощо, що могли привести до втрати вантажу при перевезенні.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідальність за втрату вантажу під час перевезення слід покласти на залізницю.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів вантаж був відправлений у належній кількості, однак при прибутті вантажу комерційними актами підтверджена недостача такого вантажу.
Факт виявлення нестачі вантажу у спірних вагонах залізницею не заперечується.
Враховуючи те, що вантаж був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень, а відповідач не довів обставин, які звільняють його від відповідальності за недостачу вантажу, слід визнати, що відповідач, як перевізник, не забезпечив збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях, а тому відповідальність за недостачу, що утворилась під час перевезення, покладається на відповідача (перевізника) у розмірі фактичної втрати.
Доводами відзиву на позов, які на думку апелянта не врахував суд першої інстанції, та відповідними доводами апеляційної скарги є те, що переуступний підпис повинен бути виконаний на самій залізничній накладній, а не на відомості вагонів, яка є окремим документом, а також засвідчуватися підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Проте, на відомостях вагонів наявні підписи керівника та головного бухгалтера і печатка Виробничого підрозділу "Придніпровська ТЕС" Aкціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", яке не є підприємством.
Також за доводами відповідача до вантажу, що перевозився за спірними накладними та перебував у вологому стані повинна застосовуватися норма недостачі у розмірі 2 %, тоді як суд першої інстанції помилково застосував до спірних відправок норму недостачі у розмірі 1%.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції норми природної втрати.
Судом першої інстанції було правильно зазначено, що пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до пункту 27 вказаних Правил вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:
- 2% маси, зазначеної в перевізних документах, для зокрема, вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані;
- 1% маси, зазначеної в перевізних документах, для, зокрема, мінерального палива; коксу; руди залізної і т.ін.
Порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст визначають "Правила оформлення перевізних документів", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5082.
Відповідно до пункту 1.1. вказаних Правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.
Відповідно до пункту 1.3. вказаних Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.
Згідно з пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до пояснень, наведених у додатку 3 до вищевказаних Правил у графі 20 накладної "Найменування вантажу" вказується відправником найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі - ЄТСНВ) та, зокрема, відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді).
Судом апеляційної інстанції досліджено надані сторонами докази та встановлено, що у графі 20 означених накладних вказується, зокрема, що "вантаж в твердому стані", а в графі 50 цих накладних вказується, що "Заходи проти замерзання (інші). Профілактика проведена шляхом просушування вугілля в трубі сушарці. Граничний показник вологості до 8%. Вантаж змерзається". Натомість відсутні відомості про завантаження вантажу у вологому стані, які визначені Правилами оформлення перевізних документів та Додатком 3 до цих Правил.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що в залізничних накладних зазначено, що "вантаж у твердому стані" та відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу "у вологому стані", хоча при цьому й міститься запис про показник вологості 8%.
З урахуванням наведеного та визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу - кам'яного вугілля застосовується норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто - 1% маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача відносно необхідності розрахунку норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто на рівні 2% маси вантажу, оскільки зазначення у залізничних накладних граничного показника вологості вугілля до 8% є показником його якості і не відноситься до відмінних ознак вантажу, прийнятого залізницею до перевезення.
Відтак, позивач вірно розрахував кількість недостачі вантажу, з чим правильно погодився суд першої інстанції, яка в загальній сумі буде становити 86,872 т загальною вартістю 168331,32 грн., з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.
Щодо решти доводів апеляційної скарги відповідача, то колегія суддів при їх правовій оцінці виходить з такого.
Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
За приписами статті 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, встановлено, що згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
У даній справі з позовом звернувся вантажовідправник на підставі переуступних підписів. З наявних в матеріалах справи залізничних накладних убачається, що вказані підписи здійснені безпосередньо на залізничних накладних. Це спростовує аргумент відповідача про те, що переуступний напис виконано на неналежному документі.
Разом з цим відносно заперечень відповідача про не надання позивачем суду належних доказів того, що особи, які вчинили переуступний напис були наділені відповідними повноваженнями, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 924, 925 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу до моменту видачі його одержувачу, а позов до перевізника може бути пред'явлений як відправником вантажу, так і його одержувачем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.
Як зазначено вище порядок передання такого права від одержувача до відправника врегульований статтею 133 Статуту залізниць України.
Виходячи з наведених вище положень законодавства встановлення фактів, пов'язаних з дотриманням відправником та одержувачем вантажу порядку переуступки права пред'явлення позову перевізникові, входить до кола обставини, які підлягають обов'язковому встановленню у спорі про відшкодування вартості нестачі, пошкодження або втрати вантажу.
Як убачається з матеріалів справи, за залізничними накладними, номери яких зазначені в позовній заяві, одержувачем вантажу вказано "ДТЕК Придніпровська ТЕС" (ЄДРПОУ 38024604), яка згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є юридичною особою.
Стаття 64 Господарського кодексу України визначає організаційну структури підприємства та встановлює, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи та, що такі відокремлені підрозділи не мають статус юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Тобто відокремлений підрозділ є структурною частиною підприємства, тому не може вважатися підприємством у розумінні визначення, яке наведено в статті 62 Господарського кодексу України, за яким підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
У своїх запереченнях на позов відповідач звертав увагу суду першої інстанції, що переуступний напис на залізничних накладних вчинено керівником відокремленого підрозділу "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" Боричевським А.М. та головним бухгалтером цього ж підрозділу Окорешко Н.І. із посиланням на довіреність №175/ДНЭ/2019 від 24.04.2019. Проте така довіреність в матеріали справи позивачем не надана.
Не надання позивачем в матеріали справи означеної вище довіреності унеможливлює встановлення наявності належних повноважень у керівника відокремленого підрозділу "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на вчинення таких дій від імені юридичної особи, а відповідно й встановлення дійсності переуступних написів на залізничних накладних, які є підставою позовних вимог.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий та доречний аргумент сторони. Перекладення на сторону обов'язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов'язок об'єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому передбачена статтями 247-252 Господарського процесуального кодексу України процедура спрощеного позовного провадження не передбачає зміну стандартів доказування чи правил оцінки доказів судом.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/1813/20 суд першої інстанції визначив, що розгляд цієї справи слід здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами. При цьому судом встановлений строк 15 днів, протягом якого з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач може надати суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України; встановлений строк 10 днів, протягом якого з дня одержання відзиву на позовну заяву позивач може подати суду відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України, та встановлено строк 10 днів, протягом якого відповідач з дня одержання відповіді на відзив може надати заперечення на відповідь відзив, які мають відповідати вимогам статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався наданим йому правом та надав відзив на позовну заяву, в якому висловив свої заперечення проти позову. Відзив на позов був надісланий відповідачем на адресу позивача.
Натомість позивач зі своєї сторони правом надати суду відповідь на відзив відповідача не скористався.
Як зазначив суд першої інстанції при ухваленні судового рішення у цій справі, суд виходив із того, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі та надані всі наявні докази на підтвердження вимог і заперечень, тому з метою дотримання принципів господарського судочинства суд розглянув справу в межах розумного строку.
Однак судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що у своєму відзиві на позов відповідач висловлював заперечення щодо наявного у позивача права на пред'явлення позову, яке обґрунтував посиланнями на те, що одержувач вантажу не дотримав встановленого порядку вчинення переуступного підпису на залізничній накладній по передачі права на пред'явлення позовних вимог до перевізника, а тому передача права на пред'явлення позову від Виробничого підрозділу "Придніпровська ТЕС" Акціонерного товариства "Дніпроенерго" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільска ЦЗФ" не відбулась.
Так відповідач вказував, зокрема що:
- Придніпровська ТЕС є відокремленим підрозділом АТ "ДТЕК Дніпроенерго", а тому відповідно до статті 64 Господарського кодексу України є структурною частиною підприємства, отже підписи керівника і головного бухгалтера, а також печатка ВП "Придніпровська ТЕС" ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" не можуть бути доказами того, що переуступний підпис засвідчено керівником та бухгалтером підприємства;
- переуступний напис на паперових копіях вказаних відомостей вагонів вчинено керівником відокремленого підрозділу "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" А.М.Боричевським та головним бухгалтером підрозділу - Н.І.Окорешко із посиланням на довіреність №175/ДНЭ/2019 від 24.04.2019. Однак такої довіреності позивачем до матеріалів справи не надано, що унеможливлює встановлення належності повноважень у керівника ВП "Придніпровська ТЕС" АТ "ДТЕК Дніпроенерго" на вчинення таких дій від імені юридичної особи, а відповідно й встановлення дійсності переуступних підписів на залізничних накладних, які є підставою позовних вимог.
Отже, відповідно до наведених вище процесуальних норм та стандартів доказування суд першої інстанції розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження зобов'язаний був надати оцінку таким важливим та доречним аргументам відповідача як посилання на недійсність переуступного напису.
Проте суд першої інстанцій до уваги зазначене вище не взяв та не дослідив питання дійсності передання права пред'явлення позову від вантажоодержувача до вантажовідправника (позивача) з урахуванням вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Будь-яка оцінка наданих сторонами доказів та правовий висновок суду першої інстанції з цього доречного та важливого доводу відповідача в оскарженому судовому рішенні не наведені.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України встановлює підстави звільнення від доказування, зокрема визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Між тим за матеріалами цієї справи сторони не вказують на визнання тієї обставини, що керівник Відокремленого підрозділу "ДТЕК Придніпровська ТЕС" Боричевський А.М. та головний бухгалтер цього ж структурного підрозділу Окорешко Н.І. наділені повноваженнями учиняти переуступні написи на залізничних накладних.
Не зазначено сторонами й того, що факт наявності таких повноважень вже був встановлений в рішеннях суду під час розгляду інших справ, відповідних доказів в матеріали цієї справи не надано.
Таким чином, в матеріали цієї справи не надано жодних доказів, які б спростовували заперечення відповідача щодо неналежності переуступного напису на означених залізничних накладних.
За наведеного вище, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав, які дають йому право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача як перевізника вартості нестачі вантажу, перевезення якого здійснено за залізничними накладними, номери яких зазначено у позовній заяві.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що позивачем не доведено дійсності переуступних написів на залізничних накладних, які є підставою позовних вимог у цій справі.
Отже слід визнати, що позивачем не доведено наявності підстав, які дають позивачу (вантажовідправнику) право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача, як перевізника, вартості нестачі вантажу, перевезення якого здійснено за залізничними накладними, номери яких зазначено у позовній заяві.
Враховуючи встановлені вище обставини та положення законодавства колегія суддів доходить висновку, що позивач не довів перед судом тієї обставини, що він є тією особою, права та інтереси якої були порушені відповідачем внаслідок часткової втрати частини зазначеного вантажу з вини залізниці під час його перевезення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням встановлених вище обставин та наведених положень законодавства колегія суддів вважає, що під час перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, які мали наслідком нез'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що відповідно до наведених вище положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення в оскаржуваній частині.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
На підставі викладеного вище колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення - про повну відмову в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 168331,34 грн.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
За частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в результаті перегляду справи судом апеляційної інстанції судові в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судом апеляційної інстанції покладаються на позивача понесені ним судові витрати в сумі 2524,97 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та судові витрати, понесенні відповідачем, в сумі 3787,46 грн. судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч.1 п.п. 1, 2 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2020 року у справі №904/1813/20 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недостачі вантажу у розмірі 168331 грн. 34 коп. - відмовити.
Покласти на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" судові витрати в сумі 2524 грн. 97 коп. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати в сумі 3787 грн. 46 коп. судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.05.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус