25.05.2021 року м. Дніпро Справа № 908/3353/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021р.
(суддя Колодій Н.А., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 24.02.2021 р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц”, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”, м. Запоріжжя
про стягнення 80 093,78 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “КВАРЦ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”, про стягнення 80 093,78 грн., які складаються з: суми попередньої оплати за договором постачання № 25/03 від 06.04.2020р., у розмірі 73 680 грн., 1256,18 грн. пені та 5 157,60 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021р. позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” 73 680 грн. 00 коп. основного боргу, 1256 грн. 18 коп. пені, 5157 грн. 60 коп. штрафу та 2102 грн. 00 коп. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі скаржник просив суд поновити строк на поджання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої судом першої інстанції залишено поза увагою істотні умови договору постачання №25/03 від 06.04.2020 р., щодо умов поставки FСА/ DDP, визначених сторонами, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS 2020, які спростовують наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема Скаржник зазначає на тому, що п. 4.1 Договору постачання визначено умови постачання FCA/DDP, визначених у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS 2020, з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору та його умов. Згідно до правил INCOTERMS 2020 умови поставки FСА (група F - основне перевезення не оплачене) «франко-перевізник» вказана назва місця - означає, що продавець вважається виконав свої зобов'язання з постачання тоді, коли товар завантажений на транспортний засіб перевізника вказане покупцем у вказаному місці. Термін «франко перевізник» або дослівно «вільний перевізник» означає поставку продавцем товару в зазначене місце перевізнику, якого вказав покупець. Під словом «Перевізник» розуміється будь-яка особа, яка на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар, то продавець вважається виконав свої зобов'язання щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Також, покупець може самостійно, власним транспортом здійснити доставку товару, без укладення договору перевезення. Умови поставки FCA INCOTERMS 2020 покладають на продавця обов'язки щодо завантаження товару на транспорт в узгодженому місці відправки. Згідно до правил INCOTERMS 2020 умови поставки DDP - це торговий термін розшифровується «Delivered Duty Paid» named place of destination перекладається «Поставка з оплатою мита» вказана назва місця призначення - означає, що продавець вважається виконав свої зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, що пройшов експортну та імпортну митну очистку, готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Згідно базисних умов поставки DDP INCOTERMS 2020 продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи будь-які збори для експорту та імпорту в країні призначення.
Скаржник вважає, що згідно з п. 4.1. договору, він не мав можливості здійснити поставку з вини ТОВ «Кварц», яке не повідомляло про місце поставки та не скористалось правом отримання товару самовивозом.
Скаржник стверджує, що Відповідач виконав прийняті на себе зобов'язання з виготовлення товару, згідно рахунку №14 від 07.04.2020 p., про що було складено відповідний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №18 від 30.10.2020 p., однак Позивач з невідомих підстав виготовлений товар не отримує та не надає інформації про необхідне місце доставки товару, а фактично протиправно відмовився від виконання умов договору в односторонньому порядку, про що свідчать факти викладені в позовній заяві.
Посилаючись на норми ст. 613 ЦК України, Скаржник вважає, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Скаржник скаржник наголошує на тому, що для захисту прав та інтересів Позивача судом першої інстанції застосовано ст. 639 ЦК України, всупереч тому, що з матеріалів справи вбачається наявне прострочення кредитора (Позивача) в силу ст. 613 ЦК України, що безумовно було підставою для відмови в позові.
12.05.2021р. Скаржником подано заяву про залучення до матеріалів справи № 908/3353/20 листа ТОВ «Кварц» № 30-04/21 від 30.04.2021р. та врахування його під час апеляційного провадження.
В обгрунтування заяви, Скаржник посилається на те, що лише 03.05.2021р., вже після подання апеляційної скарги, ТОВ «Кварц» вищевказаним листом повідомило місце поставки товару - м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 68-А та час для доставки - з 05.05.2021р. по 07.05.2021р. ( включно) , з 8 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв.., що, на думку Скаржника, свідчить про намір Позивача отримати товар, а відповідно, про відсутність підстав для повернення передплати.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, посилаючись на наступне.
Зокрема, позивач вказує на те, що відповідач надав до апеляційної скарги акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 18 від 30.10.2020р., який складено на товар не передбачений договором, так, в найменуванні робіт, послуг якого зазначено: "Виготовлення Чотирьох місцевого прес блоку БМИП 753.181" у кількості 1 шт., загальною вартістю 47 719,68 грн., проте, відповідно до рахунку на оплату № 14 від 07.04.2020р. до договору № 25/03 від 05.03.2020р. вказано товар: «Втулка БМИП.753.181.001-01» в кількості 1000 шт. ціною 19,60 грн за одиницю та «Втулка БМИП.753.181.002-01» в кількості 1000 шт. ціною 41,80 грн. за одиницю, загальна сума рахунку становить 73 680,00 грн. з ПДВ. В додатку №1 до договору № 25/03 від 25.03.2020р. наведено перелік оснащення для виготовлення деталей за номенклатурою: Втулка БМИП.753.181.001-01, Втулка БМИП.753.181.002-01, Чотирьох місцевий прес блок БМИП 753.181, в кількості 1 шт.
Відповідно до п.1.4 Договору постачання, вартість оснащення для виготовлення товару в розмірі 48 000 включена до вартості товару, тобто при отриманні товару, оснащення стає власністю покупця (позивача) і може бути передане покупцю на його вимогу по акту, при умові замовлення та оплати товару, з подальшим постачанням в кількості 20 000 шт. Перелік оснащення наведено в додатку № 1 до цього договору.
На переконання позивача, посилання відповідача на відмову у отриманні оснащення для виготовлення товару є безпідставним, оскільки оснащення не є товаром в розумінні договору постачання укладеного між сторонами, та не потрібно позивачу оскільки він не є виробником. Крім того, позивач вказує на те, що наданий акт не підписано позивачем, а оснащення не приймалось позивачем та ніколи не передавалось відповідачем.
Позивач вказує також на те, що відповідач жодних дій з повідомлення позивача щодо готовності товару не вживав, доказів про це не надав, а наразі намагається уникнути відповідальності за невиконання взятого на себе обов'язку.
Крім того, позивач зазначає, що виходячи з вимог договору поставки, передбачена поставка за умовами DDP за правилами Інкотермс 2020. Згідно з умовами DDP, продавець бере на себе відповідальність за ризики за псування/втрату вантажу і витрати, пов'язані з транспортуванням і митним оформленням вантажу до тих пір, поки покупець не отримає його в пункті призначення і вивантаження. Одночасно в договорі поставки зазначено місцезнаходження позивача: м. Запоріжжя, вул. Істоміна 68-А, про що відомо відповідачу.
Позивач також вказує на те, що в з метою уникнення непорозумінь 30.04.2021р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 30-04/21, в якому повідомив час та місце для доставки товару. У відповіді на вказаний лист, відповідач зазначив, що готовий виконати взяті на себе обов'язки за договором, за умови відмови позивача від позову. Тобто, на думку позивача, товар ще не виготовлено, що, на думку позивача, стає очевидним із листа відповідача, оскільки відповідач не вказує про готовність саме товару до передачі покупцю, а раніше відповідач вказував про готовність лише оснащення для виготовлення товару. В той же час, позивач вважає, що відмова позивача від позову фактично призведе до того, що товар ніколи не буде поставлений, а відповідач уникне власного обов'язку.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального господарського суду від 30.03.2021р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
06.04.2020р., між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КВАРЦ” (позивач, покупець) укладено договір постачання № 25/03 (надалі- договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), найменування, асортимент, характеристики, кількість та вартість якої, визначається сторонами у рахунках та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору.
Постачальник поставляє покупцеві товар який виготовляється постачальником по узгодженій сторонами цього договору технічної документації покупця (п 1.2 Договору).
Згідно п. 1.4. Вартість оснащення для виготовлення товару в розмірі 48000 сорок вісім тисяч грн. без ПДВ, включена до вартості товару, тобто при оплаті товару, оснащення стає власністю покупця і може бути передане покупцю на його вимогу по акту, при умові замовлення та оплати товару, с подальшим постачанням в кількості 20 000 шт. Перелік оснащення наданий в додатку 1 до договору.
Відповідно до додатку № 1 визначено перелік оснащення для виготовлення деталей за номенклатурою: втулка БМИП.753.181.0001-01, втулка БМИП.753.181.002-01, найменування - чотирьох місцевий прес блок БМИП 753.181, в кількості 1 шт.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата товару, що поставляється на умовах цього договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на умовах та в строки, визначених сторонами у відповідних рахунках.
Основою проведення платежів є рахунок, виставлений постачальником (п. 3.2. договору).
Відповідач виставив для сплати позивачу рахунок № 14 від 07.04.2020р., на суму 73 680 грн..
В п. 3.4 Договору визначено порядок розрахунків: оплата за товар, що поставляється, сплачується покупцем у розмірі 50% попередньою оплату за товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Залишкова сума по Договору за поставлений товар, сплачується покупцем по факту постачання товару, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту поставки товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю “КВАРЦ”, відповідно до виписаного ТОВ “НВП “БАРІОН” рахунку № 14, сплатило за вказаний товар, що підтверджується платіжним дорученням № 288 від 13.04.2020р., на суму 73 680 грн..
Відповідно до п.4.1. договору, постачання Товару здійснюється в строк не пізніше 45 календарних днів з моменту сплати Покупцем попередньої оплати за Товар, узгодженими партіями, на умовах постачання FCA/DDP, визначених у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS 2020, з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору та його умов.
Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору від 17.08.2020р., сторони дійшли згоди і змінили термін постачання товару, згідно рахунку № 14 від 07.04.2020р., до 31.10.2020р..
Станом на момент звернення позивача до суду з позовом відповідач оплачений товар за платіжним дорученням № 288 від 13.04.2020р., на суму 73680 грн., відповідно до рахунку № 14 від 07.04.2020 не поставив, сплачені кошти за товар у розмірі 73680 грн., не повернув.
Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2020р.. У разі відсутності за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору заяви будь-якої з сторін про припинення цього договору, він вважєаться продовженим на той самий строк й на тих самих умовах.
У відповідності до п. 6.4. договору, в разі прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від вартості товару, поставка якого прострочена, а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, з позовом про стягнення з відповідача 73 680 грн. попередньої оплати за непоставлений товар за договором № 25/03 від 06.04.2020р., 1 256,18 грн. пені та 5 157,60 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Як зазначалося вище за текстом постанови, до апеляційної скарги додано додатковий доказ - лист ТОВ «Кварц» № 30-04/21 від 30.04.2021р.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обгрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а додаткові докази подаються виключно у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, а також факт належного у контексті приписів ГПК України повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції (про що буде зазначено нижче за текстом постанови), колегія суддів не прийняла до розгляду наданий відповідачем доказ - лист ТОВ «Кварц» № 30-04/21 від 30.04.2021р., оскільки він датований 30.04.2021р., вже після постановлення оскаржуваного рішення - 24.02.2021р..
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки за договором постачання № 25/03 від 06.04.2020р.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення умов договору поставки, з боку відповідача.
Згідно з положеннями ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Частиною ч. 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу (абз.1).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами 3.4 договору встановлено, що оплата за товар, що поставляється, сплачується покупцем у розмірі 50% попередньою оплату за товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Залишкова сума по Договору за поставлений товар, сплачується покупцем по факту постачання товару, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту поставки товару.
Відповідно до рахунку на оплату № 14 від 07.04.2020р. до договору № 25/03 від 05.03.2020р. вказано товар: «Втулка БМИП.753.181.001-01» в кількості 1000 шт. ціною 19,60 грн. за одиницю та «Втулка БМИП.753.181.002-01», в кількості 1000 шт., ціною 41,80 грн. за одиницю, загальна сума рахунку становить 73 680,00 грн. з ПДВ.
Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 288 від 13.04.2020р., на суму 73 680 грн., позивачем здійснено оплату виставленого ТОВ “НВП “Баріон” рахунку на оплату № 14 від 07.04.2020р..
Отже, з урахуванням наведених вище положень закону та умов договору, відповідач з огляду на оплату рахунку позивачем, мав передати товар.
Проте, відповідач свого обов'язку щодо поставки передплаченого позивачем товару за платіжним дорученням № 288 від 13.04.2020р. відповідно до рахунків № 14 від 07.04.2020р. не виконав, кошти за сплачений товар, у розмірі 73 680 грн., не повернув.
Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідачем не спростовано, що у строк, встановлений договором, товар був поставлений покупцеві.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зі сторони ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Баріон” мало місце порушення зобов'язання за договором від 06.04.2020р. № 25/03, внаслідок якого порушені права позивача на поставку товару обумовленого договором строк.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Баріон” отримало від позивача оплату товару, у сумі 73 680 грн., проте не виконало свого обов'язку щодо його поставки позивачу у встановлений строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 73 680 грн. основного боргу (кошти сплачені позивачем за непоставлений товар).
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1 256,18 грн. пені та 5 157,60 грн. штрафу.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що в разі прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачу за кожний день прострочення неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від вартості товару, поставка якого прострочена, а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що сума штрафу в розмірі 1256,18 грн. та пені в сумі 5157,60 грн. пред'явлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, колегія судддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо доводів апеляційної скарги про не обізнаність відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.ч.2, 3, 7 ст.120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, ч. 7 ст. 120 ГПК України, на учасників судового процесу покладено обов'язок з повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, у зв'язку з чим усі процесуальні наслідки невідповідності фактичного місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу за юридичною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) покладаються на цю юридичну особу.
Як вбачається з матеріалів справи, копія позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц" була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”, за адресою: вул. Слобідська, буд.49, кв.124, м. Запоріжжя, 69002.
Зазначена адреса відповідає юридичній адресі підприємства відповідача, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У контексті приписів ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2020р. про відкриття провадження у справі №908/3353/20 була направлена на юридичну адресу відповідача та повернулася на адресу місцевого господарського суду з довідкою поштової організації про причини повернення з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
При цьому відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять,
Слід звернути увагу апелянта на ті обставини, що в апеляційній скарзі, в якості своєї адреси, він також зазначив вищевказану адресу.
Отже, надіслання судом першої інстанції копії ухвали у справі №908/3353/20 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”, що відповідає адресі його місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним виконанням судом вимог ч. 2 ст. 120 ГПК України, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи взагалі.
Зазначене в сукупності свідчить про забезпечення судом першої інстанції при розгляді справи реалізації відповідачем процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, у тому числі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, тощо.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки “за закінченням встановленого строку зберігання”, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження провадження у справі, в силу положень ст. 242 ГПК України.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
Таким чином, неотримання листа з ухвалою суду та повернення його до суду з поміткою “за закінченням встановленого строку зберігання” є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача, щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що умови договору постачання №25/03 від 06.04.2020 р. не містять в собі посилання на місце поставки товару, та не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач погодив з відповідачем місце поставки товару, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в ч. 11 договору зазначено місцезнаходження позивача: м. Запоріжжя, вул. Істоміна 68-А.
Колегія суддів не приймає до уваги і посилання скаржника на те, що позивач не скористався правом отримати товар самовивозом, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач вживав дій з повідомлення позивача щодо готовності товару.
Відповідно до вимог ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Посилання скаржника на відмову у отриманні оснащення для виготовлення товару колегія суддів також відхиляє, як безпідставні, оскільки оснащення не є товаром, в розумінні договору постачання, укладеного між сторонами.
Крім того наданий акт не підписано позивачем, а оснащення не приймалось позивачем та не передавалось відповідачем.
Відповідно до п.1.4 Договору постачання, вартість оснащення для виготовлення товару в розмірі 48000 включена до вартості товару, тобто при отриманні товару, оснащення стає власністю покупця (позивача) і може бути передане покупцю на його вимогу по акту, при умові замовлення та оплати товару, з подальшим постачанням в кількості 20 000 шт. Перелік оснащення наведено в додатку № 1 до цього договору.
В додатку №1 до договору № 25/03 від 25.03.2020р. наведено перелік оснащення для виготовлення деталей за номенклатурою: Втулка БМИП.753.181.001-01, Втулка БМИП.753.181.002-01, Чотирьох місцевий прес блок БМИП 753.181 в кількості 1 шт.
Доданий до апеляційної скарги акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 18 від 30.10.2020р. в найменуванні робіт, послуг якого зазначено: "Виготовлення Чотирьох місцевого прес блоку БМИП 753.181" у кількості 1 шт, загальною вартістю 47 719,68 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками Господарського суду Дніпропетровської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в даній справі, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з поставки товару відповідно до договору постачання № 25/03 від 06.04.2020р..
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2021р. у справі № 908/3353/20 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Баріон”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М.Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус