17.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/115/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В. (в режимі відеоконференції) адвокат, довіреність №14-15 від 15.10.2012 р.;
представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 (повний текст складено та підписано 15.03.2021р. суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/115/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Комунального підприємства "НОВОМОСКОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 617 005,35 грн. за договором постачання природного газу № 3558/18-КП-3 від 08.10.2018 року.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "НОВОМОСКОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованість за договором постачання природного газу № 3558/18-КП-3 від 08.10.2018 року у загальному розмірі 617 005,35 грн., з яких: основний борг - 466 111,71 грн.; пеня - 99 225,40 грн.; 3% річних - 24 519,04 грн., інфляційні втрати - 25 917,66 грн., збитки - 1 231,54 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 у справі №904/115/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 466 111,71 грн., пеню у розмірі 79 380,32 грн., 3% річних у розмірі 24 519,04 грн., інфляційні втрати у розмірі 25 917,66 грн., збитки у розмірі 1 231,54 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 9 255,08 грн. Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 20%, що складає у розмірі 79 380,32грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що у встановлений договором строк умови договору щодо оплати вартості поставленого товару відповідачем здійснювались несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушив умови, передбачені п. 6.1 Договору, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат судом визнано вірними.
До висновку про можливість зменшення пені, місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, яки не є бюджетними установами/організаціями. Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 20%.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" подало апеляційну скаргу, в якій просить в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, в розмірі 19 845,08 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- в момент підписання договору Відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
- суд дійшов помилкового висновку про те, що всі кошти, отримані відповідачем за вироблену теплову енергію для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, спрямовуються виключно на оплату отриманрго від позивача природного газу, оскільки такі кошти розподіляються окрім оплати приходного газу також на оплату послуг транспортування, розподілу такого газу, а також спрямовуються на поточний рахунок самого Відповідача.
- скрутне фінансове становище Відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
- матеріали справи не містять будь-якого доказу на підтвердження майнового стану Відповідача.
- Відповідач не був позбавлений можливості ведення претензійно-позовної роботи з такими своїми споживачами, та нараховувати їм пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які можуть покрити витрати щодо аналогічного стягйення у поточній справі.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Комунальним підприємством "НОВОМОСКОВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 у справі №904/115/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.05.2021 о 12:20 годин.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа на відповідну електронну адресу відповідача.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.
Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася за наявними у справі матеріалами.
17.05.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Новомосковськтепломережа" (далі - споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 3558/18-КП-3, в подальшому сторонами підписано Додаткові угоди № 1 від 24.10.2018, № 2 від 27.10.2018 року, № 3 від 02.11.2018 року, № 4 від 26.11.2018 року, № 5 від 18.03.2019 року, № 6 від 29.03.2019 року, № 7 від 29.03.2019 року.
За період листопад 2018 - березень 2019 позивач поставив відповідачу природний газ на суму 1 576 339,44грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.44-48). Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідач за поставлений природний газ розраховувався несвоєчасно, чим порушив умови, передбачені п. 6.1. договору (п. 5.1. - в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), що підтверджується банківськими виписками.
Відповідно до пункту 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 (т.1 а.с.43), постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 37,210 тис.куб.м
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 в обсязі 31,827 тис.куб.м.
В березні 2019 відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 5,383 тис.куб.м. (на 14,47%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
15.05.2019 позивачем на адресу відповідача було відправлено Акт-претензію за вих. № 26-733-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 231,54 грн. за різницю між замовленим у березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 природного газу за договором.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволені 19 845,08 грн пені із заявлених до стягнення 99 225,40 грн.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
В своєму відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.198-199), відповідач просив зменшити нараховану пеню на 50% , визнаючи порушення зобов'язання з оплати за природний газ і відсутність заперечень проти основного боргу перед позивачем. Просив взяти до уваги, що підприємство створене виключно для виробництва й надання послуг з опалення населенню, релігійним, бюджетним, комунально-побутовим організаціям і не здійснює іншої господарської діяльності, немає іншого джерела доходів. З моменту укладення договору, майже поденно сплачувало грошові кошти на рахунок позивача за отриманий природний газ. Цей факт вбачається з доданої Позивачем до справи таблиці розрахунків пені та 3% річних, де вказано -врахування до сплати і дата фактичної оплати. Підприємством ведеться активна робота по зменшенню заборгованості населення та інших об”єктів господарювання. До відзиву відповідачем додано клопотання (т.1 а.с. 200-201) До клопотання додано Копію звіту про фінансові результати за 2020 рік, копію балансу станом на 31 грудня 2020 року, копію звіту про стан претензійно-судової роботи за 2019 ,2020 рік (а.с. 202-205).
Відповідно до частин 1,3 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідь на відзив не містить спростувань доводів Відповідача відносно того, що підприємство створене виключно для виробництва й надання послуг з опалення населенню, релігійним, бюджетним, комунально-побутовим організаціям і не здійснює іншої господарської діяльності, немає іншого джерела доходів. З моменту укладення договору, майже поденно сплачувало грошові кошти на рахунок позивача за отриманий природний газ.
Приймаючи рішення про можливість зменшення пені, місцевим господарським судом враховано інтереси обох сторін, ту обставину, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Аналіз доданих до клопотання доказів (звіту про фінансові результати за 2020 рік, копію балансу станом на 31 грудня 2020 року, копію звіту про стан претензійно-судової роботи за 2019 ,2020 рік) текст мотивувальної частини рішення не містить.
Відповідні доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спрямування на адресу відповідача копій доказів і неможливості прийняття їх до уваги відхиляються як такі, що не були предметом дослідження судом першої інстанції і не були покладені в основу його висновків про можливість зменшення пені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що до висновоку про можливість зменшення пені місцевий господарський суд дійшов з огляду на обставини викладені в заявах сторін по суті, які відповідно до положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд дійшов до помилкового висновку про те, що кошти, отримані відповідачем за вироблену теплову енергію для надання послуг з опалення та постачання гарячої води, спрямовувалися «виключно» на оплату отиманного від позивача природного газу відхиляються колегією суддів з огляду на відсутність в тексті рішення оспорю ванного висновку, а також з огляду на відсутність в тексті відповіді на відзив відповідної незгоди позивача з заявленними твердженнями відповідача, право на оспорення яких втрачено останнім в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що в момент підписання договору Відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору до нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору з огляду на наступне:
З урахуванням доводів апеляційної скарги щодо неможливості прийняття до уваги доказів відповідача, поданих на підтвердження скрутного матеріального станови в зв'язку з не надсиланням їх копій позивачу, колегія суддів не здійснює порівняльний аналіз матеріального становища сторін через неможливість прийняття до уваги доказів поданих відповідачем (звіту про фінансові результати за 2020 рік, копію балансу станом на 31 грудня 2020 року, копію звіту про стан претензійно-судової роботи за 2019 ,2020 рік) на підставі частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що розрахунки, за висновком місцевого господарського суду, між Позивачем та Відповідачем проводяться тільки з використанням рахунків із спеціальним режимом використання, відхиляються як такі, що не містяться в мотивувальній частині рішення, яка стосується прийняття місцевим господарським судом висновку про можливість зменшення пені.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм матеріального права і не містять в собі посилань на зміст рішення суду, який не відповідає цим нормам, в зв'язку із чим відхиляються як такі, що носять декларативний характер.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Конституційний суд України зазначає, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст. 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження суд у відповідному рішенні визначає конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 у справі №904/115/21 слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 (т.3 а.с. 16) покладаються особу, що подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 у справі №904/115/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 у справі №904/115/21 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2021
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г. Іванов