25.05.2021 Справа № 904/5157/20
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020 у справі №904/5157/20 (суддя Красота О.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на загальну суму 38122,80 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У вересні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на загальну суму 38122,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Так, в березні 2020 року за накладними №№48215016, 40764839, 40764821, 40764805, 40764813, 40756702, 40756694, 40756710, 40756728, 40759573, 40764789, 40764797, 40756678, 40756686, 40756595, 40756603, 40756611, 40756629, 40756645, 40756637, 40756652, 40756660, 40756579, 40755373, 40756587, 40755381, 40755399, 40755407, 40755415, 40755423, 40756546, 40756553, 40756561, 407755324, 40755332, 40755340, 40755357, 40755241, 40755266, 40755274, 40755258, 40755282, 40755290, 40755308, 40755316, 40755225, 40753279, 40755233, 40755175, 40753287, 40755191, 40755183, 40755209, 40755217, 48187934, 48187959, 48209225, 48187926, 46859765, 48208078, 48141105 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Північний ГЗК" порожні власні вагони. На шляху прямування на підставі наказів №285 від 25.03.2020, №1055 від 26.03.2020, №1062 від 27.03.2020 вказані вагони було затримано через зайнятість колій станції призначення Рядова, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ПрАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію. За цим фактом станціями затримки Грекувата, Ерастівка, Верхівцеве Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, пунктом 9 Правил зберігання вантажів було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 25.03.2020, №14 від 26.03.2020, №1 від 26.03.2020, №1 від 27.03.2020, №12 від 27.03.2020, №13 від 27.03.2020 та акти загальної форми ГУ-23 №1432, №1433, №1140, №1444, №1445, №1446, №1455, №1457, №1456, №1454, №1460. По прибуттю спірних вагонів, станцією призначення на підставі актів ф.ГУ-23а, ф.ГУ-23 була нарахована плата за користування вагонами по відомостях ф.ГУ-46 №№29039167, 29039138, 29039075 28039080, 27039072 та збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках ф.ФДУ-92 №010419004, 01049005 на загальну суму 38122,80 грн., що підлягає стягненню з Комбінату.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020 у справі №904/5157/20 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в розмірі 38122,80 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що наявні у справі докази повністю доводять вину відповідача в затримці вагонів, правомірність нарахування плати за користування, збору за зберігання, відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування вини в затримці вагонів, підстави звільнення відповідача від сплати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу відсутні, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020 у справі №904/5157/20 в частині стягнення 38122,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що на його думку, призвело до помилкового рішення судом, яке ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, та є підставою для його скасування. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги наявним доводам відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини ПРАТ "ПІВНГЗК", що стало наслідком задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, за відсутності належних на те підстав. Апелянт зазначає, що саме з книги повідомлень можливо встановити, чи повідомлявся відповідач про прибуття на його адресу спірних вагонів та встановити час початку затримки вагонів з вини відповідача. Також факт повідомлення відповідача про прибуття на його адресу вагонів встановлює для останнього обов'язок по їх вивезенню з колій станції. Позивачем же не було додано витягів з книг повідомлень за період дії наказів про затримку вагонів на підходах до станції Терни (на станціях Грекувата, Ерастівка, Верхівцеве) за період з 26.03.2020 по 27.03.2020. Відповідно, позивачем не доведено факт скупчення вагонів, що простоювали на станції призначення Терни у період дії наказів, з вини відповідача і що стали причиною затримки вагонів на станції підходу. Також апелянт вказує на те, що акти загальної форми №№ 1432, 1433, 1439, 1440, 1444, 1445, 1446, 1455, 1457, 1456, 1454, 1460 були складені на час закінчення затримки вагонів, актів, які б свідчили про початок затримання вагонів, позивачем не надано. На думку апелянта, позивачем не доведений факт (не надано належних доказів) прийняття вагонів для перевезення відповідачем, факт повідомлення відповідача про затримку вагонів та факт відмови сплатити нараховану позивачем плату за користування вагонами. Апелянт звертає увагу, що позивач в порушення вимог п.5 ч.3 ст.162 ГПК України в позовній заяві не зазначив: - чим підтверджується факт прийняття вагонів до перевезення на адресу ПРАТ "ПІВНГЗК"; - чим підтверджується факт наявності вантажу на коліях станції призначення, факт повідомлення одержувача про прибуття вантажу та факт несвоєчасного забирання вантажу з колій станції одержувачем; - чим підтверджується факт вручення повідомлення про затримку вагонів; - чим підтверджується факт відмови від сплати нарахованої суми. Таким чином, за твердженням відповідача, позовна заява є такою, що не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.
Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу
Позивач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 відкрито апеляційне провадження Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020 у справі №904/5157/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
Між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Власник колії) укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії під'їзної Придніпровська залізниця під'їзної ПАТ під'їзної Укрзалізниця під'їзної (далі - Договір, а.с.16-22).
Договір укладений з протоколом розбіжностей від 21.12.2017 (а.с.23).
Пунктом 1 Договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику колії, яка примикає до станції Терни - стрілками №№ 2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою №8 до колії №VI станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується локомотивом Власника колії. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено: по станції Терни біля маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни; маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції Терни; маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору - Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 268700 погонних метрів (п. 2 Договору).
У межах смуги відведення під'їзною колією і спорудами власника колії зайнято ділянку площею 26545 кв. м (п. 3 Договору).
За пунктом 4 Договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
Відповідно до пункту 5 Договору, здавання вагонів для під'їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:
- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 година; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів Залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
Згідно з пунктом 6 Договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПРАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.
Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПРАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5 VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.
Про готовність вагонів до забирання Власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання Залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі Залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (п. 8 Договору).
Пунктом 9 Договору передбачено, що з під'їзної колії вагони здаються Залізниці: - маршрутного навантаження - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії: - на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 станції Терни, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються приймання вагонів Залізницею у технічному та комерційному відношенні; - на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5 VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції де здійснюються приймання вагонів Залізницею у технічному та комерційному відношенні.
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (п. 12 Договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 Договору).
Відповідно до п. 14 Договору Власник колії сплачує Залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує Залізниця для Власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
Пунктом 19 Договору передбачено, що цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23 грудня 2017 року до 23 грудня 2022 року включно.
У березні 2020 року за накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (спірні залізничні накладні) залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони.
На шляху прямування, вантаж затримано на підставі наказів №285 від 25.03.2020, №1055 від 26.03.2020, №1062 від 27.03.2020 через зайнятість колій станції призначення Рядова у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію.
Станціями затримки Грекувата, Ерастівка, Верхівцеве Придніпровської залізниці відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 25.03.2020, №14 від 26.03.2020, №1 від 26.03.2020, №1 від 27.03.2020, №12 від 27.03.2020, №13 від 27.03.2020 та акти загальної форми ГУ-23 №31 від 25.03.2020, №1 від 27.03.2020.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем нараховані плата за користування спірними вагонами за відомостями плати форми ГУ-46 №№29039137, 29039138, 29039075, 28039080, 27039072 та збір за зберігання вантажу за накопичувальним картками ф.ФДУ-92 №№01049004, 01049005 у розмірі 38122,80 грн.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки працівниками відповідача були підписані із запереченнями, оскільки вагони заявлені на адресу відповідача понад добові заявки відвантаження готової продукції.
Предметом спору є вимога АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з ПАТ "Північний ГЗК" зазначеної вище плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання перевезення вантажів залізницею та зобов'язань, які виникають між залізницею та вантажоодержувачем, зокрема за договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно з частинами 1, 2 та 7-9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
За приписами пункту 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Згідно з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн. за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив із того, що накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Рядова неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Грекувата, Ерастівка, Верхівцеве Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 25.03.2020, №14 від 26.03.2020, №1 від 26.03.2020, №1 від 27.03.2020, №12 від 27.03.2020, №13 від 27.03.2020, а також акти загальної форми ГУ-23 №1432, №1433, №1140, №1444, №1445, №1446, №1455, №1457, №1456, №1454, №1460. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення представникам відповідача вручено не пізніше двох годин після його отримання, як то передбачено абз. 4 п. 10 Правил користування вагонами та контейнерами. Накази на початок і кінець затримки видавалися з урахуванням наявності (відсутності) затримок в просуванні вагонів, що слідують на адресу відповідача, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів з вини відповідача. Судом встановлено, що залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в актах загальної форми ГУ-23 станції Рядова, які відповідальними працівниками відповідача підписано без зауважень. Залізницею було оформлено відповідні акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких нараховано плату за користування спірними вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 38122,80 грн.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні у справі докази повністю доводять вину відповідача в затримці вагонів та про правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
На думку апелянта, позивачем не доведений факт (не надано належних доказів) прийняття вагонів для перевезення відповідачем, факт наявності вантажу на коліях станції призначення, факт повідомлення одержувача про прибуття вантажу та факт несвоєчасного забирання вантажу з колій станції одержувачем, факт вручення повідомлення про затримку вагонів та факт відмови від сплати нарахованої суми.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту залізниць України). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту залізниць України).
Позивачем в матеріали справи надано накладні №№48215016, 40764839, 40764821, 40764805, 40764813, 40756702, 40756694, 40756710, 40756728, 40759573, 40764789, 40764797, 40756678, 40756686, 40756595, 40756603, 40756611, 40756629, 40756645, 40756637, 40756652, 40756660, 40756579, 40755373, 40756587, 40755381, 40755399, 40755407, 40755415, 40755423, 40756546, 40756553, 40756561, 407755324, 40755332, 40755340, 40755357, 40755241, 40755266, 40755274, 40755258, 40755282, 40755290, 40755308, 40755316, 40755225, 40753279, 40755233, 40755175, 40753287, 40755191, 40755183, 40755209, 40755217, 48187934, 48187959, 48209225, 48187926, 46859765, 48208078, 48141105, що підтверджують приймання позивачем до перевезення на адресу відповідача порожніх власних вагонів. Достовірність вказаних доказів не спростована відповідачем, не викликає сумніву у суду та є належними доказами на підтвердження доводів позивача щодо прийняття до відправлення у березні 2020 року на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" порожніх власних вагонів.
Матеріалами справи підтверджується, що станціями затримки Грекувата, Ерастівка, Верхівцеве Придніпровської залізниці складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 25.03.2020, №14 від 26.03.2020, №1 від 26.03.2020, №1 від 27.03.2020, №12 від 27.03.2020, №13 від 27.03.2020 та акти загальної форми ГУ-23 №31 від 25.03.2020, №1 від 27.03.2020.
В матеріалах справи наявні повідомлення про затримку вагонів №16 від 25.03.2020, №17 від 26.03.2020 та №13 від 27.03.2020, які підписані відповідачем із зауваженнями, що спростовує доводи апелянта про недоведеність факту повідомлення його про затримку спірних вагонів та необхідність надання витягу з книги повідомлень.
Матеріалами справи також підтверджується, що у зв'язку з тим, що вагони, які прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію, на станції призначення Рядова були складені акти загальної форми ГУ-23 №1432, №1433, №1140, №1444, №1445, №1446, №1455, №1457, №1456, №1454, №1460, в яких відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами зазначений початок (у годинах та хвилинах) та закінчення затримки вагонів та їх номери, тому наявні в матеріалах справи акти загальної форми є належними доказами, що підтверджують початок та закінчення затримки вагонів відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем в порушення вимог ч. 5 ст. 162 ГПК України в позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують вказані обставини, оскільки наведені твердження не відповідають дійсності.
Таким чином, спірні суми плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу позивачем розраховано на підставі норм чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин затримки спірних вагонів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2020 у справі №904/5157/20 - залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.05.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова