проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" травня 2021 р. Справа № 922/4361/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засіданні Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокуратури Харківської області (вх.№1396Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 (рішення ухвалене суддею Аріт К.В. 27.04.2020 о 15:02 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 30.04.2020) у справі №922/4361/19
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків,
до 1-го відповідача Харківської міської ради, м. Харків,
2-го відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка", м. Харків,
про визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення майна
Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка", в якому просив:
1. Визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині п. 84 додатку до рішення.
2. Визнати недійсним договір №5400-В-С від 23.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №387.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, за ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка».
4. Зобов'язати ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м вартістю 144840грн, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/4361/19 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, прокуратура Харківської області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2020 у справі №922/4361/19 скасувати і ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», п. 8.1. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі, за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим наказом ФДМУ від 02.04.2012 №439). За твердженням прокурора необгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним виключно Харківською міською радою, а не набувачем майна. У порушення статей 13 та 14 ГПК України місцевий господарський суд безпідставно звузив зміст правосуб'єктності ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка», як сторони спірних правовідносин, щодо набуття права на приватизацію спірного майна та укладання щодо нього договору купівлі-продажу поза конкурсом, до обсягу легітимності самої дії відповідача - 3 щодо купівлі майна. При цьому, судом залишено поза увагою обставини, з яким прокурор пов'язував недійсність договору купівлі - продажу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.) від 28.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/4361/19; призначено справу до розгляду на 16.06.2020.
12.06.2020 від ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін (вх.№5715).
15.06.2020 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради надійшли відзиви на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а рішення - без змін (вх.№5749, 5750).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 зупинено провадження у справі №922/4361/19 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 до складення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №912/2385/18.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №922/4361/19 за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020; розгляд справи призначено на 15.12.2020.
10.12.2020 до апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшла заява (вх.№12347) про зупинення провадження у справі №922/4361/19 до закінчення розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 зупинено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/4361/19 до складення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №922/623/20.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №922/4361/19 з розгляду апеляційної скарги прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020; розгляд справи призначено на 23.03.2021.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Здоровко Л.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
23.03.2021 від ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 3740).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 відкладено розгляд справи на 30.03.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 оголошено перерву до 20.04.2021.
У судовому засіданні 20.04.2021 оголошено перерву до 20.05.2021.
Після перерви у судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належними чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2015 №35137030 нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 52 кв.м. за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Правди (нова назва - Незалежності), будинок 5 перебували у комунальній власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
29.04.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" (орендар) укладено договір оренди №4152, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 загальною площею 52 кв.м. в житловому будинку (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташоване за адресою: м. Харків, пр. Правди, 5, літ. «А-5» (п. 1.1. договору). Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 114290 грн. без ПДВ станом на 09.02.2016, базова орендна плата становить за квітень 2016 - 1714,35 грн. (пункти 3.1 - 3.2 договору).
Орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця, здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством, здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (пункти 4.7. - 4.8 договору).
Згідно пунктів 5.2 та 5.3. договору орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгодженні з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт за наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. За письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна породжують зобов'язання орендодавця відшкодувати їх вартість.
Відповідно до п. 5.6 договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що цей договір діє з 29.04.2016 до 29.03.2019.
29.04.2016 між ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради складено акт приймання - передачі до орендного користування нежитлових приміщень, за яким Управління передало, а ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" прийняло в орендне користування нежитлові приміщення, які є предметом договору.
04.05.2016 на загальних зборах ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" його учасниками прийнято рішення викупити нежитлове приміщення загальною площею 52,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Правди, 5.
У червні 2016 ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" звернулося до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з листом (від 10.06.2016), в якому просить надати дозвіл на викуп нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 загальною площею 52,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди, Літ «А-5» на підставі договору оренди №4152 від 29.04.2016.
06.07.2016 Харківською міською радою прийнято рішення №283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», відповідно до якого вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п. 84 додатку до рішення нежитлові приміщення цокольного поверху в житловому будинку загальною площею 52,0 кв.м. за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 5, літ А-5 підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка".
Листом від 07.07.2016 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка", що рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 орендований об'єкт нерухомості (загальною площею 52,0 кв.м.), розташований за адресою: м. Харків, пр. Правди, літ. А-5 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Крім того, посилаючись на п. 3.6 розділу 3 Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016рр. пропонувало ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" у десятиденний термін перерахувати на рахунок Управління суму 10286,10 грн. (призначення платежу - заставна вартість за об'єкт приватизації за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, літ. А-5).
12.07.2016 ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" звернулося до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою про приватизацію вищевказаного нежитлового приміщення.
29.07.2016 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, враховуючи звернення ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" вх. №12743 від 29.07.2016 звернулося до ПФ «Агентство Схід» з пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень загальною площею 52,0 кв.м за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5 з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу.
Відповідно до звіту про оцінку майна (дата оцінки - 31.07.2016) вартість зазначеного об'єкту оцінки становить 120700 грн. без ПДВ.
23.11.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" (покупець) укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" №5400-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ «А-5», загальною площею 52,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 5, орендованих ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" згідно з договором оренди №4152 від 29.04.2016. Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №387. Відповідно до акту прийому - передачі №5400-В-С, який складено 20.12.2016, нежитлові приміщення передані покупцю. 23.12.2016 проведено державу реєстрацію права власності.
Звертаючись з позовом прокурор посилався на те, що рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 1, 2, 4, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор також зазначає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, - укласти відповідний договір купівлі - продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебувало у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Разом з цим у звітах про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про поліпшення відсутні. Орендарем до органу приватизації не подавались документи передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійсненні за час його оренди, під час приватизації. Таким чином, за твердженням прокурора Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наголошує, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, у зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Крім того, прокурор зазначає, що Управління комунального майна та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі - продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 203, 215, 228 ЦК України прокурор вважає, що договір купівлі-продажу №5400-В-С від 23.11.2016 підлягає визнанню недійсним.
В обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що безпідставний продаж комунального майна на неконкурентних засадах призводить до неефективного його використання та недоотримання значних коштів місцевим бюджетом, що призвело до порушення економічних інтересів держави, а також прав та інтересів мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України. Прокурор зазначив, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади він самостійно подає вказаний позов. Також прокурор стверджував, що не пропустив строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише 07.10.2019, тобто з часу отримання та вивчення приватизаційної справи, отриманої в рамках кримінального провадження №420172221080000002.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Разом з цим місцевий господарський суд відзначив, що такий спосіб приватизації, як викуп майна орендарем передбачений національним законодавством, хоча і за інших умов (здійснення орендарем невід'ємних поліпшень у встановленому законом обсязі). Відсутність поліпшень орендованого майна, відоме усім учасникам правочину, а отже і невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним виключно відповідачем-1 (Харківської міської ради), але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що відповідач-3 (набувач майна) жодним чином не міг вплинути на виконання Харківською міською радою своїх функцій. Той факт, що набувач, достеменно знаючи про відсутність поліпшень орендованого майна, здійснив викуп майна на підставі рішення органу самоврядування, не свідчить про порушення з боку набувача, оскільки купівля майна є легітимною дією, яка не має ознак жодного порушення. В цьому аспекті суд акцентував увагу на тому, що за встановлених обставин не може існувати солідарного ризику і солідарної відповідальності учасників правочину за перевищення відчужувачем майна своїх повноважень, оскільки, по-перше, у приватного учасника обороту відсутній обов'язок контролювати законність рішень Харківської міської ради, по-друге, приватний учасник обороту об'єктивно позбавлений змоги впливати на рішення Харківської міської ради, незалежно від оцінки дій останньої.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення відповідача-3 права мирного володіння майном тільки за те, що останній не відмовився від участі у правочині, є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків і відповідальності за порушення, які допущені органом місцевого самоврядування.
Суд першої інстанції, надаючи юридичну оцінку необхідності позбавлення відповідача-3 права мирного володіння приватизованим майном, дійшов висновку, що у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Так, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, з огляду на наявність імовірних порушень процедури такого відчуження з боку органу місцевого самоврядування, судом першої інстанції зазначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувача такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимоги про визнання правочину недійсним та зобов'язання відповідача-3 повернути майно.
В частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року №283/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме, п.84 додатку до рішення, суд першої інстанції зазначив, що задоволення судом вимоги про скасування спірного рішення Харківської міської ради матиме тільки один юридичний наслідок - зменшення обсягу правової визначеності і погіршення стабільності цивільного обороту, адже таке рішення не дозволяє позивачу досягти мети звернення із позовом, однак погіршує правовий стан набувача майна. З огляду на юридичну неможливість витребування майна у набувача, місцевий господарськи суд не вбачав підстав задовольняти позовну вимогу, яка не тягне захисту права позивача.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” в частині, а саме, п. 84 додатку до рішення; визнання недійсним договору №5400-В-С від 23.11.2016 купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності, а також зобов'язання ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м вартістю 144840грн, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до положень ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Положеннями ст. 5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Статтею 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж. Продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами (ст. 4 зазначеного Закону України).
Частиною 6 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, його виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Згідно частин 1, 3 ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Положеннями ст. 10 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу (ст. 14 зазначеного Закону України).
З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимально економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах в силу приписів статей 11 та 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” може бути лише за вказаної умови.
Рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст. 26, 59, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. (далі - Програма), яка діяла на момент приватизації.
Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об'єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 pp. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми (п. 1.2 Програми).
Пунктом 5.1. Програми встановлено, що продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів. Умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об'єкта (пункти 5.2 та 5.3 Програми).
Відповідно до п. 5.4 продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7 Програми).
За змістом п. 8.1. Порядку продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Отже, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна в період перебування нерухомого майна в оренді, зокрема, доказів подання ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" до органу приватизації (Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна. Вказані відомості про поліпшення майна відсутні також у звітах про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію.
Крім того, слід зазначити, що згідно договору оренди №4152 від 29.04.2016 вартість об'єкту оренди станом на 09.02.2016 складала 114290 грн. без ПДВ., тоді як оціночна вартість нежитлових приміщень, визначена суб'єктом оцінки, у липні 2016 складає 120700 грн. без ПДВ. Матеріали справи не дають можливості з'ясувати вказані розбіжності при визначенні ціни продажу спірного об'єкта.
Обставини відсутності здійснення ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" невід'ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині п. 84 додатку до рішення прийнято з порушенням вимог Закону України “Про приватизацію державного майна”, Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень №5400-В-С від 23.11.2016, який укладено між Управлінням та ТОВ "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року №283/16 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова”.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про визнання п. 84 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року №283/16 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” незаконним та його скасування, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні договору №5400-В-С від 23.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5.
Окрім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, під час процедури викупу сторонами було допущено порушення, зокрема приписів статей 11 та 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, що також є підставою для визнання недійсним вказаного договору.
А тому, вимога прокурора про визнання недійсним договору №5400-В-С від 23.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. А-5, загальною площею 52 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за №387, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання скасувати державну реєстрацію права власності спірних нежитлових приміщень за ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» та зобов'язання ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» повернути їх територіальній громаді міста Харкова, як похідні від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5400-В-С від 23.11.2016.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що при вирішенні спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» за договором №5400-В-С від 23.11.2016, укладеним на підставі пункту 84 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 року №283/16 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова”, має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Проте, при цьому апеляційний господарський суд зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.
Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 “Стретч проти Сполученого Королівства” визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі “наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила”. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце “непропорційне втручання” у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції”.
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також судами встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо Підприємця, Рада та Виконавчий комітет Слов'янської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.
Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Ради та Виконавчого комітету Слов'янської міської ради щодо приватизації ними майна.
Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
Формуючи правову позицію у справі №905/2236/18 судами встановлено, що підприємцем було надано докази виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25% ринкової вартості об'єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗовнішІнформАудіт Л”, в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна склала 37896,00 грн, що складає 32,72 % від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013.
Незважаючи на те, що підприємець звернувся 20.09.2016 до Управління комунальної власності Слов?янської міської ради із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації від 19.09.2016 об'єкта приватизації - нежитлового приміщення (112,1 кв.м) за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Батюка, будинок 21/83, приміщення 2 з метою приватизації шляхом викупу за грошові кошти під майстерню для пошиву одягу, тобто до проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна, рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.
Разом з цим, у даній справі № 922/4361/19, колегією суддів встановлено, що орендар звернувся з листом від 10.06.2016 до органу місцевого самоврядування, у якому просив дозволити викуп орендованого нежитлового приміщення.
На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування своїм рішенням від 06.07.2016 №283/16 вирішив провести відчуження такого об?єкта комунальної власності територіальної громади.
Після цього орендарем було подано до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради заяву від 12.07.2016 про приватизацію шляхом викупу, на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5400-В-С від 23.11.2016. При цьому доказів проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано.
Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Крім того, колегія суддів зазначає, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкретності продажу, передбачених статтею 2 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід'ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Таким чином, у даній справі вбачаються обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) юридичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об?єкта комунальної власності.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку позбавлення відповідача-3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме частини 1 статті 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №922/623/20 від 22.01.2021.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора викладеними у позові та апеляційній скарзі та вважає їх обґрунтованими.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» заявлено про застосування позовної давності.
ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» в обгрунтування заяви про пропуск позивачем строків позовної давності зазначало, що прокурор мав можливість довідатись про порушення прав і законних інтересів ще 25.06.2016.
Так, 25.06.2016 у випуску №74 «Харьковские извЪстия» було опубліковано проект Порядку денного 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016, де поміж інших питань було зазначено питання №41 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова»; електронна версія даного проекту 24.06.2016 була розміщена в публічному доступі на інформаційно - аналітичному порталі «Харьковские извЪстия». Крім того, спірне рішення Харківської міської ради було опубліковане на сайті «Реєстр актів Харківської міської ради» у відкритому доступі 06.07.2016, а отже, на думку відповідача, органи прокуратури могли вільно та безперешкодно ознайомитись із прийнятими рішеннями та дослідити їх законність. Також, 14.12.2016 Управлінням комунального майна та приватизації опубліковано на сайті «Харьковские извЪстия» інформацію про хід приватизації шляхом викупу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, відповідно до якої серед іншого ТОВ «Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка» було приватизовано приміщення за адресою: м. Харків, пр. Незалежності (Правди), 5, літ. «А-5».
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської обгрунтовує клопотання тим, що прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради, а саме 06.07.2016. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду з позовом лише 27.12.2019 з пропуском строку позовної давності.
Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідачів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами “довідалася” та “могла довідатися” у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).
У позовній заяві, а також у відповіді на відзиви відповідачів (вх.№2310 від 29.01.2020) прокурор посилається на те, що про незаконне відчуження комунального майна, зокрема, нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 у житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 52 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Незалежності, 5 відповідно до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади” органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002№, внесеного до ЄРДР за ч. 3. ст. 365-2 КК України Харківською місцевою прокуратурою № 2.
23.10.2019 на адресу Харківської місцевої прокуратури №1 надійшов лист від Харківської місцевої прокуратури №2 (№04-10-21/17 від 22.10.2019) з копіями вилучених приватизаційний справ в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в рамках вищевказаного кримінального провадження, зокрема, щодо спірних нежитлових приміщень відповідно до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16.
Прокурор зазначає, що про вказані у позовній заяві порушення йому стало відомо лише 23.10.2019, тобто з часу отримання та вивчення приватизаційної справи, отриманої в рамках кримінального провадження №42017221080000002, а тому ним не пропущений строк позовної давності.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний господарський суд зазначає таке.
В матеріалах справи міститься лист Харківської міської прокуратури №2 (№04-10-21/17 від 22.10.2019) адресований керівнику Харківської місцевої прокуратури №1, в якому зазначається, що Харківською міською прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 20.11.2017 до ЄРДР за номером 42017221080000002, з попередньою кваліфікацією ч. 3 ст. 365-2 КК України, за фактами зловживань під час оцінки та продажу комунального майна посадовими особами Харківської міської ради. В рамках вказаного кримінального провадження в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради вилучено низку приватизаційних справ за договорами купівлі - продажу між вищевказаним Управлінням та юридичними та фізичними особами - підприємцями, зокрема, ТОВ “Торговий дом Нафтогазова техніка», яке на підставі договору купівлі - продажу від 23.11.2016 №5400-В-С приватизувало шляхом викупу нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Харків, проспект Незалежності, 5, загальною площею 52,0 кв.м., загальною вартістю на момент оцінки 120700 грн. У вказаних справах відсутні будь-які документи, що підтверджують проведення поліпшень орендованого майна. Матеріали приватизаційних справ було направлено адресату з метою вирішення питання щодо вжиття заходів представницького характеру.
Колегією суддів встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (інформація в якому є загальнодоступною) оприлюднено ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, якою клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено, надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ЄДРПОУ 14095412, зареєстроване за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 16) по об'єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради: рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 06.07.2016 №283/16; рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 21.02.2018 №1008/18; рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017 № 757/17. По кожному з вищевказаних об'єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі: договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об'єкту нерухомого майна; звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт; документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації; договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів; звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна; заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід'ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення; у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень; всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об'єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об'єктів в оренду та їх відчуження з додатками; акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об'єктів за 2013-2019 роки.
Враховуючи, що інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень згідно положень ст. 2 та 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” є загальнодоступною, вказані обставини визнаються судом загальновідомими та відповідно положень ч. 3 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, а про вказані порушення він міг дізнатися лише під час кримінального провадження №42017221080000002 від 04.01.2017 (з якого і має в даному випадку обраховуватися строк), судова колегія вважає, що прокурором не пропущено строк позовної давності. Внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідачів щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його прийняття органом місцевого самоврядування або з відкритих джерел мережі інтернет наведеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об'єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, яка була отримана під час кримінального провадження, а не з самого рішення про його відчуження.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права та не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Згідно з приписів ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 244, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2020 у справі №922/4361/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов Харківської місцевої прокуратури №1 задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині п. 84 додатку до рішення.
Визнати недійсним договір №5400-В-С від 23.11.2016 купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 52 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №387.
Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 52 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка".
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення цокольного поверху №11-:-16 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 52 кв.м вартістю 144840грн, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 5.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2645,20 грн. судового збору за подання позову та 3967,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2645,20 грн. судового збору за подання позову та 3967,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом НВО Нафтогазова техніка" (61058,м. Харків, пр. Незалежності, 5, код ЄДРПОУ 37875998) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2645,20 грн. судового збору за подання позову та 3967,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.05.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель