печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52291/20-к
05 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від участі у розгляді клопотання № 757/52291/20-к, у кримінальному проваджені № 42018100000000096,
До Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги № 757/52291/20-к за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України, у кримінальному провадженні № 42018100000000096, внесеному до ЄРДР від 06.02.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В обґрунтування відводу заявник вказує, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 порушено право на доступ до правосуддя, оскільки останнім було повернуто скаргу ОСОБА_3 , справа № 757/23172/19-к, а відтак такі обставини вказують на упередженість слідчого судді та його позицію у рамках даного кримінального провадження, що в свою чергу вказує на обґрунтованості підстав відводу слідчого судді ОСОБА_4 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 заяву підтримав, просив задовольнити.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті заяви у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку N 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу колегії суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Так, положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, а саме частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
ОСОБА_3 вказує, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 порушено право на доступ до правосуддя, оскільки останнім було повернуто скаргу ОСОБА_3 , а відтак такі обставини вказують на упередженість слідчого судді та його позицію у рамках даного кримінального провадження, що в свою чергу вказує на обґрунтованості підстав відводу слідчого судді ОСОБА_4 .
Проте, дані доводи слідчий суддя не приймає до уваги та вважає їх безпідставним, з огляду на наступне.
Статтею 75 КПК України, визначено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Проте, всупереч вказаному, заявником не наведено будь - яких доводів, які б свідчили про упередженість слідчого судді ОСОБА_4 , оскільки заявлений відвід фактично мотивований незгодою заявником з процесуальними рішеннями слідчого судді, які були винесенні за результатами розгляду іншої скарги, що при даних обставинах не може слугувати підставою для відводу.
При цьому, як встановлено в судовому засіданні, справа № 757/52291/20-к та справа № 757/23172/19-к за своїми вимогами не є ідентичними, а відтак посилання на такі обставини заявника є необґрунтованими.
Разом з цим, під час судового розгляду даної заяви за наданими матеріали, також не встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін при розгляді заяви про відвід.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення ним об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого судді відсутні.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від участі у розгляді клопотання № 757/52291/20-к, у кримінальному проваджені № 42018100000000096 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1