24.03.2021 Справа № 756/14152/20
Справа № 756/14152/20
Провадження 2/756/2126/21
24 березня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Жука М.В.,
при секретарі Шершньові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа Київська міська рада, про відшкодування майнової шкоди,
У листопаді 2020 року Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Київська міська рада, про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що 04.04.2019 року ОСОБА_1 у порушення вимог Правил любительського та спортивного рибальства в період весняно-літньої заборони проводив лов раків шляхом підводного полювання, виловивши раків у кількості 66 шт., загальною вагою 2 кг, за що постановою суду був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Оскільки таки діями відповідач завдав збитків рибному господарству, добровільно їх не відшкодовує, Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області просить суд стягнути з ОСОБА_1 1 683 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначає, що позов підтримує в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на те, що виловлені ним річні раки того ж дня були випущені у водойму живими.
Представник Київської міської ради у судове засідання не прибула, в поданих письмових поясненнях просила розгляд справи проводити за її відсутності за наявними у справі матеріалами, позов задовольнити.
За таких обставин, неявка представника позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних в них письмових матеріалів.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 82 ЦПК України).
Судом установлено, що 04.04.2019 року о 11 год. 40 хв. ОСОБА_1 на Канівському водосховищі р. Дніпро, що в Оболонському районі міста Києва у порушення вимог Правил любительського та спортивного рибальства в період весняно-літньої проводив заборонений лов річних раків шляхом підводного полювання, виловивши 66 шт., загальною вагою 2 кг.
Указані обставини установлені постановою Оболонського районного суду міста Києва від 17.05.2019 року, а тому відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Цією постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 170 грн. з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Разом із цим, як вбачається зі змісту акту випущення водних біоресурсів від 04.04.2019 року, виловлені ОСОБА_1 річні раки у кількості 66 шт. повернуті у природне середовище шляхом випущення у водойму у живому вигляді (а.с. 34).
Пунктом 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
У межах офіційного нормативного тлумачення вказаного конституційного припису, Конституційний Суд України у п. 1.1. резолютивної частини Рішення від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 указав, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.
Таким чином, на конституційному рівні відсутні обмеження суверенних повноважень держави щодо організації системи державного примусу з метою забезпечення виконання постановлених перед нею завдань і функцій (в частині запровадження на рівні закону як рішення вищої юридичної сили нових видів відповідальності, відповідних їм складів правопорушень і санкцій за їхнє вчинення).
Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, за якою держави повинні мати можливість законно обрати додаткові юридичні заходи у відповідь на соціально небезпечну поведінку (наприклад, недотримання правил дорожнього руху/ухилення від сплати податків) за допомогою різних процедур, що утворюють єдине ціле з тим, щоб вирішувати різні аспекти соціальної проблеми, що виникла, за умови, що застосовані юридичні засоби в сукупності не є надмірним тягарем для такої особи.
За змістом п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодування за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Враховуючи, що під час розгляду справи установлено, що виловлені ОСОБА_1 біоресурси (річні раки), були повернуті в їх природне середовище у живому вигляді, що виключає завдання шкоди рибному господарству, а сам по собі факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за їх незаконний вилов не є автоматичною підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності у випадку фактичної відсутності майнового збитку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління Державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
У позові Управління державного агентства рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа Київська міська рада, про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя