Справа № 752/25227/20
Провадження № 2/752/8170/20
20.12.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Колдіна О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Національний університет біоресурсів та природокористування України (НУБІП України) про звільнення майна з-під арешту,-
ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районнного суду м.Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Дослідивши матеріали за поданою позовною заявою, вважаю за необхідне у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається. що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження №507813323 постановою старшого державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві Маріуци Т.В від 24.05.2016 року на все майно Маріуци Т.В .
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз.5 п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
Пунктом 5 вище вказаної постанови також визначено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.181 КАС України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження
У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
В разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі.
Отже, позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій цивільній справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки чинне законодавство передбачає іншу форму звернення та порядок вирішення даних вимог, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20 (провадження № 61-12505 св 20), згідно з якою дані вимоги не можуть розглядатись в порядку позовного провадження, оскільки в такому випадку позивач одночасно має статус відповідача у справі, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України, тому такі вимоги загалом не підлягають розгляду в порядку позовного провадження.
Крім того, згідно з вимогами ч.ч.3-5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням зазначеного вище, підстави для відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, відсутні.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського РВ ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Національний університет біоресурсів та природокористування України (НУБІП України) про звільнення майна з-під арешту.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України,
відмовити у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Національний університет біоресурсів та природокористування України (НУБІП України) про звільнення майна з-під арешту.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: