Справа № 569/2381/21
17 травня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Рибачик О.А.
провівши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Рівне розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поддубного М.І. про арешт майна боржника від 25.11.2020 року по виконавчому провадженню № 49430249, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про ареш майна боржника від 25.11.2020 року винесену державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поддубним М.І. у виконавчому провадженні ВП № 49430249.
В обґрунтування скарги вказує те, що сума боргу становить 1 067 449 грн. 10 коп., а арешт накладено на все майно, що належить боржнику. Покликається на довідку приватного підприємства «Оцінка» № 01/13/01 від 13.01.2020 року, станом на 11.01.2020 року ринкова вартість арештованого майна становить в межах від 2 400 000 до 3 000 000 грн.
Таким чином скаржник доводить, що вартість майна є більшою, ніж сума заборгованості за виконавчим документом №2-9624/2009 від 22.12.2009 про стягнення боргу у розмірі 1 067 449,10 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Посилаючись на вказані обставини просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про ареш майна боржника № 49430249 від 25.11.2020 року винесену державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поддубним М.І.
Скаржник в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином. 17.05.2021 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником заявника - адвокатом Омельчуком Д.В. подано заяву, в якій скаргу ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить розгляд скарги проводити у його відсутність.
Державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поддубний М.І. в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду скарги належним чином, подав через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області 17.05.2021 року клопотання, в якому просить відмовити у задоволенні скарги та її розгляд проводити у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, п.п. 6, 8 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року і діяв на дату винесення постанови) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника, здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Згідно статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні рішення, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, державний виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.
Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
З наведених норм законодавства вбачається, що норми чинного законодавства а саме: Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не наділяють повноваженнями державного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення, правом здійснювати визначення вартості майна боржника до винесення постанови про арешт майна боржника.
Тому, посилання скаржника на довідку приватного підприємства «Оцінка»
№ 01/13/01 від 13.01.2020 року, яка вже понад рік не актуальна, не може вважатись належним та допустимим доказом неправомірності оскаржуваної постанови про арешт майна боржника та не доводить факту недотримання співмірності заходів примусового виконання та обсягу вимог за рішеннями.
Посилання скаржника на ухвалу Рівненського міського суду від 03.03.2020 року по справі № 569/621/20, як на підставу скасування постанови про арешт майна боржника від 25.11.2020 року, не доводить факту неправомірності оскаржуваної постанови, так як обставини, викладені в цій ухвалі, не стосуються предмету поданої скарги.
Не доведеними є доводи скаржника про те, що арешт на майно боржника накладений не в межах суми стягнення. Скаржник не довів це належними та допустимими доказами, а відтак це твердження є необґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 49430249 не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», про порушення яких вказує скаржник.
Відтак, суд приходить до висновку, що в діях державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 25.11.2020 року № 49430249 не встановлено порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Поддубного М.І. про арешт майна боржника від 25.11.2020 року по виконавчому провадженню № 49430249 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я.Тимощук