Провадження №2/447/336/21
Справа №447/513/21
12.05.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів,
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_3 ,
відповідач ОСОБА_2 .
Процесуальні дії у справі.
01.03.2021 ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 , відповідно до якого просить ухвалити рішення про зміну способу стягнення та розміру аліментів, визначені рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2128/17, а саме у розмірі 1/3 частини доходів, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з частки від доходу на тверду грошову суму. Позивач просить призначити стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 300 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Позов мотивує тим, що з моменту винесення вищевказаного рішення, сімейне та матеріальне становище позивача значно погіршилося, крім цього, погіршився стан його здоров'я, що, на думку позивача, є підставою для зміни способу стягнення та розміру аліментів. Позивач вказує, що 18.04.2019 він уклав шлюб із ОСОБА_5 , із якою вони й надалі проживають разом. Позивач був звільнений з посади водія ФГ «Улар», внаслідок чого перебував на обліку в центрі зайнятості, отримуючи мінімальну виплату по безробіттю. Деякий час працював за кордоном. На даний час, після отримання травми - закритого перелому великої голінкової кістки зі зміщенням, тягар понесення витрат на лікування та сплати аліментів ліг на дружину позивача. Крім цього, позивач вказав, що відповідачка має стабільну роботу та дохід.
17.03.2021 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідачки.
18.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.03.2021 відповідачка отримала копію ухвали від 18.03.2021, копію позовної заяви і доданих до неї документів, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 20).
01.04.2021 відповідачка подала до суду відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки такі є безпідставними, з моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами, їх неповнолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з разом із нею, відповідачка самостійно займається її вихованням та утриманням, а позивач лише в примусовому порядку змушений був виконувати свій обов'язок з утримання дитини, добровільно не виявляв бажання допомагати доньці. Крім того, відповідачка вказала про наявність у дитини хвороби очей, лікування якої вимагає значних коштів.
07.04.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій позов підтримав, заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві, та просив проводити розгляд справи за його участі.
14.05.2021 суддею постановлено ухвалу щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.
У судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав у ньому наведених. Просив такий задоволити. Крім цього, повідомив, що він не працює з 2019 року, а також те, що не є особою з інвалідністю.
Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечили посилаючись на те, що позивач просить зменшити розмір аліментів, змінивши спосіб їх стягнення з частки від доходу на тверду грошову суму. Однак, Сімейний кодекс України надає право зміни способу стягнення аліментів виключно одержувачу аліментів.
Суд встановив:
Сторони записані батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.10.2017 виконавчим комітетом Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області повторно, актовий запис №13 (а.с. 13).
Згідно рішення Миколаївського районного суду від 03.11.2017 у справі №447/2128/17, провадження №2/447/896/17, ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від його доходу щомісячно, починаючи з 20.09.2017 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 12).
18.04.2019 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 18.04.2019 Розвадівською сільською радою Миколаївського району Львівської області, актовий запис №16 (а.с. 7).
Згідно довідки про склад сім'ї № 221 від 23.02.2021, виданої виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною - ОСОБА_5 та двома її дітьми (а.с. 6).
Згідно копії записів із трудової книжки ОСОБА_1 на аркушах 8-9, 03.06.2019 він звільнений з посади водія автотранспортних засобів ФГ «Улар» за згодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).
Крім цього, згідно копії записів із трудової книжки на аркушах 10-11, ОСОБА_1 з 12.06.2019 по 29.08.2019 та з 26.11.2019 по 12.02.2020 перебував на обліку в Миколаївській районній філії Львівського обласного центру зайнятості (а.с. 8 зворот).
Крім вищенаведеного, на підтвердження обґрунтованості своїх вимог позивачем подано до суду копію виписки №252/75 від 22.02.2021, згідно якої ОСОБА_1 з 23.01.2021 перебуває на лікуванні у зв'язку з отриманням побутової травми з діагнозом закритий перелом великої голінкової кістки зі зміщенням (а.с. 9), копію виписки №252/75 від 26.02.2021, згідно якої він виписаний із стаціонару 26.02.2021 з рекомендаціями (а.с. 34), рахунок-фактуру № кб 210125-4 від 25.01.2021 та квитанцію, згідно яких придбав набір для остеосинтезу гомілки, вартістю 8 000,00 гривень, та протоколи ультразвукових обстежень його дружини ОСОБА_5 (а.с. 10-11, 32-33).
З довідки №287 від 25.03.2021, виданої старостою Більченського старостинського округу Стрийського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із неповнолітньою донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 від 26.03.2021, виданої Миколаївською міською лікарнею Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, останній поставлений діагноз «збіжна співдружня косоокість» та «гіперметропія важкого ступеня» (а.с. 29).
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тоді як право вимагати зміни способу присудження аліментів має лише одержувач аліментів.
Дане твердження повністю узгоджується з положеннями, наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі №565/2071/19, провадження №61-9460св20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2020 у справі №539/3532/18, провадження № 61-10880св19.
Незважаючи на це, позивач, просить змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, та ухвалити стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 300 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, не враховуючи чинну на сьогодні редакцію ч. 3 ст. 181 СК України, а керуючись ч. 1 ст. 192 СК України, яка передбачає зміну розміру аліментів, та позицією Верховного Суду України, що міститься в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13.
Суд звертає увагу на те, що вказаний правовий висновок, не враховував ч. 3 ст. 181 СК України, редакція якої змінилась після 08.07.2017 та є чинною. Відтак, застосуванню підлягає ч. 3 ст. 181 СК України.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено погіршення його майнового стану, оскільки такий має можливість працювати та отримувати регулярний дохід, адже він не є особою з інвалідністю, подав до суду лише виписки за січень-лютий 2021 року, у яких не міститься застереження щодо заборони або обмеження праці, тобто він є працездатним, та зобов'язаний, відповідно до чинного законодавства України, утримувати свою дитину.
Твердження позивача щодо того, що у нього хворіє дружина, суд не може взяти до уваги як поважну причину, яка змінила його матеріальне становище, оскільки, крім копій ультразвукових обстежень такої (а.с. 32-33), ним не подано інших належних доказів на підтвердження такого.
Крім цього, позивач вказував у позові та в судовому засіданні, що вони разом із його дружиною працювали за кордоном, інших дітей у позивача немає.
Суд враховує, що обов'язок утримувати дітей покладений на обох батьків. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
При цьому дитина сторін повинна бути захищеною та отримувати належне утримання від батька, що гарантовано нормами національного і міжнародного законодавства.
Отже, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, доказів, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов до задоволення не підлягає, сплачений судовий збір не розподіляється.
Керуючись ст. 259, 264, 265 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомо.
Повний текст рішення складено 24.05.2021.
Суддя Головатий А. П.