19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5568/20
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, постановлену у письмовому провадженні в м. Миколаєві, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 06.08.2014р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 р. було відкрито провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року провадження у справі закрито, .
Не погоджуючись з ухвалою суду позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті . Доводами апеляційної скарги зазначено, що в обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що предмет позову у справі № 400/5568/20, є аналогічним предмету позову, що вже розглядався судом в межах справи № 400/2160/20. Апелянт вказує, що підстави звернення до суду є відмінними, оскаржуваною ухвалою суд фактично позбавив позивача права на отримання пенсії, тому як іншого способу захисту порушеного права, крім звернення з цим позовом у позивача не існує.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача у справі № 400/5568/20 аналогічні позовним вимогам у справі № 400/2160/20, по якій Миколаївським окружним адміністративним судом було прийняте рішення від 27.08.2020 залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020, де в задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено. Відповідач вказує, що ухвала суду 1 інстанції від 25.02.2021 про закриття провадження у справі № 400/5568/20 прийнята на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи з дотриманням норм чинного законодавства, а твердження позивача щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали від 25.02.2021 є безпідставними та необгрунтованими. З огляду на зазначене, відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.4 ч.1 ст. 238 КАС України, оскільки спірні правовідносини склалися у зв'язку з відмовою відповідача в призначенні пенсії позивачу, проте, позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, про що судом вже було винесено рішення (справа № 400/2160/20), що набрало законної сили. Проаналізувавши предмет позову у справі № 400/5568/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що він є аналогічним предмету позову, що вже розглядався судом в межах справи № 400/2160/20. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року у справі № 489/9690/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання рішень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва № 67/1 від 05.11.2014 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України та зобов'язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014 року, на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії. Визнано протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва № 67/2 від 05.11.2014 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України та зобов'язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_2 , починаючи з 06.08.2014 р., на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 скасувати. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заявам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 6 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року - залишити без змін.".
На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а щодо прийняття по суті рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014 року, відповідач листом від 30.05.2017 року за вихідним № 118-А-01 повідомив, що рішенням управління від 19.05.2017 року № 36/9 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки не підтверджено наявність у заявника необхідного для призначення пенсії загального страхового стажу (15 років).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 18.04.2017р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 489/9660/14-а.
Постановою Верховного Суду України від 20 квітня 2021 року касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року залишено без змін.
Разом з тим, позивач звернувся до Миколаївського окружного суду з новим позовом у справі № 400/2160/20 з вимогами про визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 06.08.2014р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Рішенням Миколаївського окружного суду від 27.08.2020р. по справі № 400/2160/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020р., в позові відмовлено.
Таким чином, вказане вище рішення по справі № 400/2160/20 набрало законної сили 07.10.2020р.
04 листопада 2020 року представник позивача вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою та просив призначити пенсію з 06.08.2014р., як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017р. відповідно до пенсійної реформи України, в разі необхідності здійснити запити недостатніх для призначення виплати пенсії документів, пенсію виплачувати на визначений банківській рахунок, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно наданої заяви.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.11.2020 року № 6924-6783/К-02/8-1400 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії з пістав недодержання позивачем п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) (а.с. 15).
02 грудня 2020 року позивач звернувся із позовом, який є предметом розгляду у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine), заява № 23436/03, пункти 22-23, 26, а також у рішенні від 18 лютого 2011 року по справі Мушта проти України, заява № 8863/06, пункти 37, 38, 47, розкриваючи зміст принципу юридичної визначеності в контексті передбаченого у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ права на доступ до суду зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи у справі № 400/2160/20 підставою звернення до суду був лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 172-К-07 від 21.01.2020р. яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019р. по справі № 208/4362/19. Однак, у справі, яка розглядається № 400/5568/20, підставою звернення до суду є лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 6924-6783/К-02/8-1400/20 від 23.11.2020р., яким ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відмовлено з підстав ненадання до пенсійного органу документу, щодо місця проживання (реєстрації) на території України. Тобто, підстави відмови у призначенні пенсії, підстави позовних вимог у цьому позові є відмінні від позовних вимог у справі № 400/2160/20.
При цьому підставою наступного звернення із заявою про призначення пенсії від 04 листопада 2020 року були висновки суду, викладені в рішенні у справі № 400/2160/20.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що предмет позову у справі № 400/2160/20 не є тотожним предметом позову у даній справі № 420/5568/20.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи та порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 24.05.2021 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик