Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 травня 2021 р. справа № 520/4375/21 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/00002542/2 від 24.11.2020.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, за фактами митних оформлень митницями України, був вищим ніж заявлений (рівень цін по ЦБД додається до відзиву). Подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості. Також подані декларантом документи до митного оформлення містять суперечності щодо перевізника, акт здачі-прийняття робіт від 25.11.2020 та довідка від 18.01.2021 до митного оформлення не надавались, надані виключно до суду.
Відповідач вказує, що оскаржувані рішення винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що позивачем було в повному обсязі надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі з усіма відомостями, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до законодавчо закріпленого переліку. Позивач вказує, що відповідно до оскаржуваного рішення, електронних повідомлень від митниці до декларанта, ні зміст СМR А № 876429 від 17.11.2020, ні зміст інших транспортних документів не був підставою коригування митної вартості товару чи витребування додаткових документів. Відповідачем під час проведення консультацій з декларантом, додатково вимагалися документи, які транспортних витрат на доставку товару взагалі не стосуються. Позивач вважає, що відповідач не має права посилатися на зміст СМR як на підставу коригування митної вартості товару вже під час розгляду справи в суді.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 30 квітня 2021 року по 21 травня 2021 року відповідно до наказу №04-06/42 від 15.04.2021.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Хозленд» та TGS DIS TICARET A.S., м. Стамбул, Туреччина, укладено контракт № 38/НС від 06.11.2020 (далі - Контракт) та додаткову угоду № 1 від 11.11.2020 про поставку товару № 1 - клейонки з ПВХ-плівки з малюнком (код згідно УКТЗЕД 5603141000) та товару № 2 - килимків для ванної кімнати(код згідно УКТЗЕД 3918101090).
Підпунктом 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар за асортиментом, кількістю та ціною, яка узгоджена сторонами в специфікації до контракту, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, в передбачені Контрактом строки, відповідно до п.2.1., 2.3. Контракту, ціни на кожну одиницю товару та загальна вартість партії поставки узгоджуються сторонами на кожну окрему партію в специфікації та на умовах Інкотермс FCA м. Стамбул. Відповідно до п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов'язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару. Відповідно до п. 2.6. Контракту, кінцева сума кожної партії товару, кількість, ціна за одиницю товару визначається у відповідному інвойсі на таку партію.
Відповідно до п.5.1. Контракту (з урахуванням змін згідно із Додатковою угодою №1 від 11.11.2020 р. до Контракту) сторони узгодили, що оплата товару за специфікацією № 1 від 06.11.2020 р. на загальну суму 21 860 дол. США відбуватиметься двома платежами: 18 000 дол. США після підписання специфікації та решта суми - після відвантаження товару на підставі рахунку постачальника.
Відповідно до умов Контракту, сторони підписали специфікацію, а постачальник надав Позивачу інвойс на оплату Товару.
Згідно із специфікацією № 1 від 06.11.2020 р., інвойсом № ONC2020000000243 від 12.11.2020 р., Позивач оплатив та ввіз в Україну товар на загальну суму 21 860,00 доларів США.
Під час митного оформлення товару, на підтвердження митної вартості товару позивач надав до Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA 807180/2020/005411 від 24.11.2020 р. з декларацією митної вартості до МД, контракт з постачальником № 38/НС від 06.11.2020, додаткову угоду від 11.11.2020 до Контракту, специфікацію № 1 від 06.11.2020 до Контракту, інвойс № ONC2020000000243 від 12.11.2020 від постачальника, пакувальний лист до інвойсу № ONC2020000000243 від 12.11.2020, специфікацію з технічними характеристиками товару, сертифікат про походження товару форма А D0234535 від 16.11.2020, лист від постачальника щодо технічних характеристик товару б/н від 02.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А № 876429 від 17.11.2020, експортну митну декларацію постачальника № 20341300ЕХ765075 від 16.11.2020, що стосується оцінюваних товарів, платіжні доручення № 22 від 10.11.2020, № 24 від 13.11.2020 на підтвердження оплати за товар постачальнику, документи, що підтверджують витрати по перевезенню товару до кордону України: довідку від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020, договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 21/11/19 від 21.11.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 74 від 17.11.2020, документи на підтвердження повноважень митного декларанта - договір № 234-КБ-09/2017 від 01.09.2017.
Позивачем (декларантом) заявлено митну вартість за основним (першим) методом визначення митної вартості - за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються.
24.11.2020 декларантом від митниці отримано повідомлення (ідентифікатор № dd8f06d5-2ab3-4a98-83c2-615e004742b1) про вимогу надання перелічених у ч.3 ст.53 МК України документів у зв'язку з тим, що вже надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
24.11.2020 позивачем до митниці надіслані електронним повідомленням (ідентифікатор № A22B89F2-28D2-4B4B-9BEB-F64D6C3F6432) наявні на той момент додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації ТОВ «Хозленд» № 2/20/11 від 20.11.2020, прейскурант виробника товару б/н від 06.11.2020, лист ТОВ «ХОЗЛЕНД» № 4/24/11 від 24.11.2020 - пояснення щодо відсутності обставин, які виключають застосування 1 методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 58 МК України.
24.11.2020 відповідачем надіслано ще одне повідомлення про вимогу надання додаткових документів, так як надані додатково документи не спростовували сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товару, а схожий товар відповідно до бази митниці АСМО «Інспектор» коштував 4,98 $/кг за товар № 1 та 2,31 $/кг за товар № 2 (повідомлення ідентифікатор № d2038482-d586-4170-9743-d6018f9e4a4d).
Позивачем надано на адресу митниці лист № 5/24/11 від 24.11.2020 з проханням здійснити митне оформлення товару на підставі наявних документів, оскільки станом на 24.11.2020 декларант не має можливості надати ще якісь додаткові документи.
За результатами розгляду відповідачем поданих позивачем документів прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/00002542/2 від 24.11.2020, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2020/00374 від 24.11.2020.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає за товаром № 1 - з 11 288,15 дол.США до 39 232,44 дол.США, за товаром № 2 - з 11 201,05 дол.США до 13000,68 дол.США.
Тобто, відповідачем було скориговано за резервним методом заявлені митні вартості товарів у бік збільшення на основі наявної в його базах даних інформації про розмитнення подібних товарів за вищою ціною та прийнято відповідну Картку відмови в митному оформленні.
З метою розмитнення товару позивачем подано нову митну декларацію №UA807180/2020/005430 від 25.11.2020.
25 січня 2021 року позивачем до Слобожанської митниці ДМСУ в порядку частини 8 статті 55 МК України подано лист вих. №1/25/01 та додаткові документи з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються та скасування Рішення про коригування, зокрема, позивачем додатково подано до митного органу платіжне доручення № 297 від 30.11.2020 про оплату послуг експедитора за рахунком № 74 від 17.11.2020 з відміткою банку про виконання; акт прийому-передачі експедиторських послуг № 74 від 25.11.2020; заявку на перевезення товару № 23/20 від 09.11.2020; CMR А № 876429 від 17.11.2020 з відміткою ТОВ «Хозленд» про отримання товару, довідку ФОП ОСОБА_1 № 1 від 18.01.2021 про здійснення перевезення товару за CMR А № 876429 від 17.11.2020, калькуляцію собівартості товару від виробника з перекладом № ON1C2020000000243/2 від 12/11/2020 із вказанням відсоткового відношення складових вартості товару з перекладом, експортну митну декларацію постачальника № 20341300ЕХ765075 від 16.11.2020 з перекладом, платіжні доручення № 22 від 10.11.2020 та № 24 від 13.11.2020 з відмітками банку про виконання.
За результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів Слобожанською митницею ДМСУ відмовлено у скасуванні Рішення про коригування.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.
24.11.2020 Слобожанською митницею ДМСУ розпочато процедуру консультацій із позивачем шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, не зазначено ані конкретних обставин, що викликали відповідні сумніви, ані причин неможливості перевірки сумнівів на підставі наданих документів, не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено конкретні документи, надання яких може усунути сумніви митного органу.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), при цьому, як аргументовано вказав позивач, відповідач визначив митну вартість не окремої одиниці товару (як це було зроблено платником податків під час подання вантажної митної декларації), а вартість одного кілограму товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні повністю індивідуалізовані характеристики, котрі і впливають на ціну.
Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.
Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі № 804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає аргументованою викладену у відповіді на відзив та у письмових поясненнях позицію позивача щодо того, що в матеріалах справи містяться копії митних декларацій інших імпортерів, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості товару позивача за спірним рішенням: МД № UA807200/2020/13163 від 29.08.2020, МД UA500490/2020/502729 від 21.09.2020, при цьому відповідно до гр. 24, 26, 28, 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та гр. 32 - гр. 43 МД № UA807200/2020/13163 від 29.08.2020 р., вартість товару № 1 за кодом УКТЗЕД 5603141000 в загальній кількості 780 рулонів вагою нетто 7878,00 кг збільшено до 4,98 дол.США/кг на підставі вартості товару іншого імпортера без зазначення кількості вагою нетто 60 кг, при чому вартість такого товару вже було скориговано за шостим методом визначення митної вартості товару, вартість товару № 2 за кодом УКТЗЕД 3918101090 (килимки в рулонах в загальній кількості 610 рулонів вагою нетто 5628,00 кг) збільшено до 2,31 дол.США/кг на підставі вартості товару іншого імпортера (у кількості 830 рулонів вагою близько 6000,00 кг), при чому вартість товару іншого імпортера вже було скориговано за шостим методом визначення митної вартості товару.
Суд зважає також і на той факт, що використаний для порівняння товар ввозився за умовами поставки CPT з Туреччини, а товар у спірних правовідносинах - за умовами поставки FCA відповідно до правил тлумачення торговельних термінів в галузі міжнародної торгівлі Інкотермс.
Тобто, порівняння договірної вартості товарів здійснювалося відповідачем з вартістю товарів інших імпортерів, митне оформлення яких здійснювалося митницею виключно за резервним (шостим) методом відповідно до ст. 64 МК України та за відмінними умовами поставки (CPT відповідно до правил Інкотермс).
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Визначення абревіатури «АСАУР» та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (в чинному Порядку абревіатуру «АСАУР» замінено на «АСУР»): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля «Журнал пункту пропуску» автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» наказом Державної митної служби України № 683 від 28.11.2012.
Відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні, яким чином системою АСАУР було визначено вартість товарів, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість, що свідчить про порушення вимог статті 55 МК України.
Щодо посилань митниці, викладених у відзиві на позов стосовно транспортування товару, суд зазначає, що такі судження суб'єкта владних повноважень не були покладені в основу оскаржуваного рішення, доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.
При цьому позивачем до первинної митної декларації № UA 807180/2020/005411 від 24.11.2020 на підтвердження транспортних витрат надано довідку від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020, договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 21/11/19 від 21.11.2019 між ТОВ «Хозленд» та ФОП ОСОБА_1 , рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 74 від 17.11.2020. Відповідно до п.1.1. договору № 21/11/19 від 21.11.2019 р. між ТОВ «Хозленд» та експедитором ФОП ОСОБА_1 , договір регулює відносини сторін щодо планування, взаєморозрахунку та надання експедитором послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом як по території України так і з/до інших країн.
Відповідно до п.3.2.3. договору № 21/11/19 від 21.11.2019 експедитор мав право від свого імені та в інтересах замовника укладати договори на перевезення вантажу з перевізниками. Відповідно до п.4.3. договору № 21/11/19 від 21.11.2019 оплата послуг з організації перевезення здійснюється замовником на підставі отриманих від експедитора комплекту документів: рахунку, акту прийому-передачі послуг, міжнародної автотранспортної накладної CMR, при цьому, в рахунках та актах прийому-передачі послуг вказується вартість перевезення товару по Україні та за межами України. Тобто, відповідно до договору № 21/11/19 від 21.11.2019 ФОП ОСОБА_1 здійснював організацію перевезення товару позивача (із залученням перевізників), а позивач здійснював оплату таких послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Так, до транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат. Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Позивачем надано пояснення про те, що так як вартість транспортування товару від місця постачання (м. Стамбул) до митного кордону України не була включена до договірної вартості товару, декларантом надані до митниці транспортні документи, вказані у гр.44 первинної митної декларації та передані декларанту від експедитора, а сума транспортних витрат додана до фактурної вартості товару за інвойсом.
Позивачем вказано, що довідка № 1 від 17.11.2020 від експедитора містила інформацію щодо товару та маршруту його слідування, реквізити автомобілю перевізника, вартість транспортних послуг до кордону України, відстань слідування в кілометрах, інформацію щодо страхування товару та витрат на навантаження вантажу за рахунок відправника; рахунок експедитора на оплату послуг по доставці товару до кордону України № 74 від 17.11.2020 містив посилання на договір з експедитором № 21/11/19 від 21.11.2019, маршрут перевезення, реквізити автомобілю перевізника відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 876429 від 17.11.2020.
Отже, перевезення товару могло здійснюватися різними перевізниками, які залучалися експедитором на замовлення позивача, а оплата таких послуг здійснювалась саме експедитору на підставі документів, які підтверджували вартість транспортних витрат до кордону України (довідка, рахунок).
Суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо того, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МК України міжнародна товарно-транспортна накладна CMR не є документом, який підтверджує митну вартість товару, наявність міжнародної товарно-транспортної накладної CMR підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 р., що набрала чинності для України 17 травня 2007 року.
Відповідно до змісту міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А № 876429 від 17.11.2020 перевізником ТОВ «АФ-Транс» здійснювалася доставка товару від постачальника TGS DIS TICARET A.S. для одержувача ТОВ «Хозленд», зазначена CMR також містить посилання на інвойс постачальника № ONC2020000000243 від 12.11.2020, вагу товару брутто, дату відправлення та отримання вантажу, реквізити автомобілів перевізника, що відповідають відомостям, зазначеним у інвойсі постачальника, довідці та рахунку експедитора, наданих Позивачем до позову.
Окрім цього, листом № 1/25/01 від 25.01.2021 позивач надав відповідачу роз'яснення щодо вартості транспортних витрат до кордону України, вказаних в рахунку експедитора № 74 від 17.11.2020 та довідці від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020 та просив врахувати такі роз'яснення при перегляді рішення про коригування митної вартості товару.
Транспортування товару здійснювалося транспортним засобом DAF № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено у рахунку експедитора № 74 від 17.11.2020, довідці від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020, міжнародній товарно-транспортній накладній CMR А № 876429 від 17.11.2020.
Відповідно до довідки від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020 транспортним засобом DAF № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 для ТОВ «ХОЗЛЕНД» здійснювалася доставка товару від двох турецьких постачальників TGS DIS TICARET A.S. та DUNYA Plastic SANAYI Ve TIC LTD з м. Стамбул, загальна вартість транспортування склала 59 000,00 грн, у довідці від експедитора щодо вартості транспортно-експедиційних послуг № 1 від 17.11.2020 р. зазначено, що вартість транспортних послуг за транспортування товару від постачальника TGS DIS TICARET A.S. з м. Стамбул до м/п Сірет-Порубне (відстань 1100 км) склала 17 850, 00 грн. Тому вказана сума транспортних витрат 17850,00 грн. була відображена декларантом в гр. 12 первинної МД № UA 807180/2020/005411 від 24.11.2020 при митному оформленні товару від постачальника TGS DIS TICARET A.S.
Відтак, позиція відповідача щодо суперечностей в документах про транспортування товару спростована наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на те вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу судом не здійснюється відповідно до ч.7 ст.139 КАС України у зв'язку з наданням представником позивача заяви вх.№01-26/37216/21 від 19.04.2021.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) до Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/00002542/2 від 24.11.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 41459351) витрати на сплату судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 24 травня 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов