про повернення позовної заяви
Справа № 500/2521/21
20 травня 2021 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, скасування постанов від 13.01.2021 року у ВП №64101469,
05 травня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, скасування постанов від 13.01.2021 року у ВП №64101469.
Ухвалою від 11 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду, у такий спосіб: 1) сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. та подати до суду докази такої сплати; 2) подати до суду заяву про поновлення строку звернення з позовом до суду та докази поважності причин його пропуску.
Позивач з метою усунення недоліків позовної заяви подала до суду заяву про поновлення строку звернення, а також квитанцію про сплату судового збору №1017560859 від 13.05.2021 про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.
Водночас, заява позивача про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що позивач виступає боржником у спірному виконавчому провадженні №64101469, дізналась про відкриття виконавчого провадження та винесення спірних постанов про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження випадково, зареєструвавшись в системі «ДІЯ» (державні послуги онлайн) у середині березня 2021 року.
Вказала, що жодних постанов поштовим зв'язком та наручно вона не отримувала. Більше того її місце постійного проживання та реєстрації: Київська область місто Вишневе, а виконавче провадження відкрите у місці Теребовля Тернопільської області.
Також, просить врахувати, що є актуальні карантинні обмеження, що суттєво погіршують пересування позивача та доступ до ДВС в іншій області.
Позивач зазначає, що нею відразу було підготовлено скаргу на дії державного виконавця та подано до Теребовлянського районного суду (Справа №606/2332/19), проте в частині скасування постанов про стягнення виконавчого збору залишено без розгляду, так як не витримано принципи підсудності.
Відповідно, позивач вказала, що нею подано адміністративний позов в Тернопільський окружний адміністративний суд (Справа №500/1836/21), проте даний позов повернуто.
Відтак, позивач вважає, що причини пропуску строку оскарження є поважними, так як боржник не був належно повідомлений органами Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження та винесення спірних постанов, та наявність карантинних обмежень.
Так, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно з частиною першою вказаної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Пунктом 1 частини другої ст.287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд враховує те, що оскаржувані в даній справі постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.01.2021 винесені щодо примусового виконання виконавчого листа №606/2332/19 зобов'язального характеру, боржником в якому є ОСОБА_1 . Вказаний виконавчий лист винесений 12.11.2020 Теребовлянським районним судом.
Виходячи зі змісту ст.14 КАС України, у відповідності до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, суд вважає, що, позивач не була позбавлена можливості дізнатися про обставини прийняття оскаржуваних постанов,
За наведених вище обставин, суд вважає, що позивачем у заяві наданій до суду 19.05.2021 не подано належних, достатніх та допустимих доказів, що підтверджували б наявність поважних причин (непереборних обставин), з яких було пропущено строк звернення до суду.
В той же час, позивачем не подано доказів про те, що позивач дізналася про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, зареєструвавшись в системі «ДІЯ» (державні послуги онлайн) у середині березня 2021 року.
Щодо посилання позивача на встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, що неодноразово продовжувався, суд зазначає наступне.
Так, карантин установлений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020.
Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцевих Положень КАС України (в редакції чинній до 18 червня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо, зокрема, звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду продовжився на строк дії карантину.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX (далі Закон №731-IX) пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладений в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-IX визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчились 07.08.2020.
З огляду на наведене, судом не приймаються до уваги посилання позивача на встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, що неодноразово продовжувався.
Таким чином, за наведених вище обставин суд вважає, що позивач в повному обсязі не виконав вимоги ухвали від 11.05.2021.
Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 123, 169, статтями 241, 243, 248, 287 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву і додані до неї документи ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, скасування постанов від 13.01.2021 року у ВП №64101469 повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в строк та в порядку, передбаченому статтями 295, 297 КАС України та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Дерех Н.В.