24 травня 2021 року Справа № 480/2887/21
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2887/21 за позовом ОСОБА_1 до Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області про визнаня протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.12.2020 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В'язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121;
- зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В'язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності селищної ради на території В'язівського старостинського округу. 23.12.2020 відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у наданні у власність земельної ділянки у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди. Позивачка вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує її права.
Дубов'язівська селищна рада Конотопського району Сумської області у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що рішенням від 23.12.2020 селищна рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки було встановлено, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди у іншої особи. Також відповідач зазначає, що бажана для позивача земельна ділянка площею є сформованою, форма власності - комунальна. Тому підстави для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні.
Ухвалою суду від 22.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ОСОБА_1 звернулась до Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В'язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121. До клопотання було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту, а також нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки.
Рішенням Дубов'язівської селищної ради від 23.12.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності селищної ради на території В'язівського старостинського округу за кадастровим номером 5922081500:05:003:0121 у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди (а.с.14).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
В той же час, згідно частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Виходячи з аналізу положень частин п'ятої-десятої статті 79-1 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.2020 № 23-ОТГ передано Дубов'язівській селищній раді Конотопського району Сумської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Нижньосироватської об'єднаної територіальної громади Сумського району Сумської області.
Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до наказу передало із державної власності, а Дубов'язівська селищна рада Конотопського району Сумської області прийняла у комунальну власність земельну ділянки згідно з додатком, зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 5922081500:05:003:0121, в межах якої позивач мав намір отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га.
Як вбачається з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, бажана для позивача земельна ділянка кадастровий номер 5922081500:05:003:0121, площа ділянки 24,8882 га, знаходиться в комунальній формі власності, власник - Дубов'язівська селищна рада, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.37).
Судом встановлено, що запроектована земельна ділянка площею 2 га формується за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ФГ "Зенченко".
Право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.
Суд також зазначає, що бажана для позивача земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території В'язівського старостинського округу в межах сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5922081500:05:003:0121.
Отже земельна ділянка площею 2 га із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з якою звернувся позивач знаходиться в оренді згідно договору оренди земельної ділянки.
Позивачем не надано суду докази припинення ФГ "Зенченко" права користування спірною земельною ділянкою, оскільки про це приймається рішення власником земельної ділянки або у судовому порядку (статті 149 ЗК України). Докази прийняття такого рішення відсутні.
Підстави для припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закон України "Про оренду землі".
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні (постійному чи на умовах оренди) громадян можуть передаватись у власність громадян після припинення права користування ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".
Таким чином законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.
При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі прав.
Проте, ні на час прийняття спірного рішення відповідачем, ні на час розгляду справи в суді, земельна ділянка площею 2 га, на яку претендує позивач, не вилучена у орендаря у встановленому законом порядку.
Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Крім того, згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, тому рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.
Даний висновок суду повністю узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 04.05.2020 у справі №816/1331/17.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дубов'язівської селищної ради Конотопського району Сумської області про визнаня протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар