Ухвала від 24.05.2021 по справі 536/496/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

24 травня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 536/496/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у період з травня 2018 року по січень 2021 року; зобов'язання Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перерахувати заборгованість по аліментам, відмінити постанови про встановлення тимчасових обмежень.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 квітня 2021 року позов передано до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження та відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів, зокрема, пункт 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів ДВС, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Частиною першою статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону №1404 спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач оскаржує дії державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у період з травня 2018 року по січень 2021 року

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною шостою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 448 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Беручи до уваги, що позивачем оспорюються дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів, вчинені при виконанні рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області, дана справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №201/10328/16-ц та від 27.11.2019 у справі №201/10329/16-ц.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз'яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду, який видав виконавчий документ.

Копію ухвали суду надіслати особі, яка звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Л.М. Петрова

Попередній документ
97109914
Наступний документ
97109916
Інформація про рішення:
№ рішення: 97109915
№ справи: 536/496/21
Дата рішення: 24.05.2021
Дата публікації: 26.05.2021
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (24.05.2021)
Дата надходження: 21.05.2021
Предмет позову: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії