21 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/3816/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 26.01.2021 №123 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, з дня звернення - 18.01.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти при наявності необхідного спеціального стажу, адже зміни до цього закону щодо встановлення додаткових вимог про досягнення певного віку визнані неконституційними.
2. Позиція відповідача.
11.05.2021 судом одержано відзив ГУПФ України в Полтавській області на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 22-24/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність у позивача необхідного стажу роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугу років.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 6-7/.
Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_2 /а.с. 9-12/ підтверджено, що позивач працювала:
з 13.06.1990 по 18.08.1992 - на посаді вихователя дошкільного закладу №25;
з 19.08.1992 поо 27.08.1993 - на посаді вчителя української мови в Кременчуцькій середній школі №31;
з 28.08.1993 по 16.08.2004 - на посаді вчителя української мови та літератури у загальноосвітній середній школі №18 І-ІІІ ступенів;
з 01.09.2008 по 31.05.2009 - на посаді соціального педагога у Кременчуцькій загальноосвітній середній школі №18 І-ІІІ ступенів;
з 01.06.2009 по 18.01.2021 - на посаді практичного психолога.
18.01.2021 позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти /а.с. 30/.
Рішенням від 26.01.2021 №123 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи /а.с. 26/.
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулась до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно пункту 2.1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема - за вислугу років.
За змістом статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинній до 01.04.2015, було визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Ці зміни набули чинності з 01.04.2015.
Крім того, Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності з 01.01.2016, внесені зміни до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, відповідно до яких в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років і"; а також доповнено вказану статтю абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим такого змісту: "До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
Заперечуючи право ОСОБА_1 на призначення пенсії, відповідач виходив з того, що позивач не має достатнього стажу, наявність якого є підставою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Однак, суд не погоджується з цими твердженнями відповідача з таких підстав.
Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 зазначив, що визнання неконституційним Закону у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).
Аналогічні правові наслідки мали місце після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2009 №17-рп/2009 у справі про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом, в результаті якого положення Закону України "Про Конституційний Суд України" відновили свою дію в попередній редакції.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України в абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000, "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)".
У рішенні від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд України визначив, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення /пункт 2 резолютивної частини Рішення/.
Отже, зміни до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, внесені законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, втратили чинність з 04.06.2019.
Позивач звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії 18.01.2021, а тому на момент її звернення положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII мали бути застосовані відповідачем у редакції, чинній до внесення до нього змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII.
Суд звертає увагу на те, що чинною до 01.04.2015 редакцією пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка відновила свою дію з 05.06.2019 з огляду на визнання неконституційними змін до цієї норми, було визначено лише одну умову для призначення працівнику освіти пенсії за вислугу років - наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Відповідач у рішенні від 26.01.2021 №123 зазначив, що аналіз наданих ОСОБА_1 документів свідчить про наявність у неї спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, на 10.10.2017 - 23 роки 03 місяці 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Разом з цим, суд зауважує, що позивач продовжувала працювати на посаді практичного психолога Кременчуцької гімназії №18 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до 18.01.2021, що підтверджено записами у її трудовій книжці, копія якої залучена до матеріалів справи /а.с. 40/.
Отже, на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років (18.01.2021) стаж її роботи як працівника освіти становив понад 26 років (з урахуванням стажу з 11.10.2017 по 18.01.2021) /а.с. 29/, що є підставою для призначення їй пенсії за віком відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
Доводи представника відповідача про те, що положення Закону №1788-XII в частині визначення права на пенсію за вислугу років за наявності спеціального стажу роботи з урахуванням змін, внесених законом №213-VIII, залишились незмінними, суд визнає безпідставними, адже резолютивна частина Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 містить висновок про визнання неконституційними всіх без виключення змін, внесених до статті 55 Закону №1788-XII законами №№ 213-VIII та 911-VIII.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження спеціального трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні.
З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 норма пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії не містила вимог про досягнення особою певного віку та/або наявність визначеної кількості загального трудового стажу.
Натомість, єдиною умовою для призначення пенсії у силу згаданої норми визначено наявність спеціального (педагогічного) стажу не менше 25 років, що у цьому випадку досягнута позивачем, адже її педагогічний стаж станом на 18.01.2021 становив понад 26 років.
Інші підстави для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у спірному рішенні відсутні.
Таким чином, рішення ГУПФ України в Полтавській області від 26.01.2021 №123 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Окрім того, суд враховує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
За таких обставин, суд, зважаючи до набуття ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років та подання до пенсійного органу достатніх документів для вирішення питання про призначення пенсії, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, з 18.01.2021.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 13.04.2021 №0.0.2086213115.1 /а.с. 16/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 17/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 січня 2021 року №123 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18 січня 2021 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба