18 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/2552/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,
позивача - ОСОБА_1
та представника відповідача - Мироненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення коштів,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури (надалі також відповідач), у якій просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 10.09.2020 по 03.01.2021 у розмірі 94374,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та поновлена на цій посаді рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20. Проте рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідачем фактично виконане лише 30.12.2020, а позивачу не виплачений середній заробіток за час невиконання рішення суду.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, а у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 63-64/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що у спірних відносинах відсутнє порушення Полтавською обласною прокуратурою вимог статті 236 КЗпП України, оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20 скасоване постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у вказаній справі, копію якої відповідач отримав лише 01.03.2021.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
26.04.2021 судом одержано відповідь на відзив, у якій позивач наполягала на задоволенні позовних вимог /а.с. 67-68/.
У судовому засіданні 18.05.2021 позивач позовні вимоги підтримала, а представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.
Обставини справи
ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури України у періоди з 07.09.1987 по 15.05.1995 та з 15.04.2003 по 30.04.2020 на різних посадах; остання займана посада з 19.12.2019 - прокурор відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області.
Наказом прокурора Полтавської області від 29.04.2020 №288к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області на підставі 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29.04.2020 №288-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 30.04.2020; стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108762,42 грн; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 30.04.2020 та в частині стягнення з прокуратури Полтавської області середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 24489,71 грн - допущено до негайного виконання /а.с. 13-37/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/2667/20 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Судом, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29.04.2020 №288-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 04.05.2020; стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 106321,18 грн; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 04.05.2020 та в частині стягнення з прокуратури Полтавської області середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24489,71 грн - допущено до негайного виконання /а.с. 38-54/.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавської обласної прокуратури із заявою, у якій просила на виконання рішення суду у справі №440/2667/20 поновити її на роботі /а.с. 69/.
Листом від 30.10.2020 вих.№11-1429вих-20 позивача повідомлено про неможливість її поновлення на роботі з 30.04.2020 /а.с. 70/.
30.12.2020 в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури виданий наказ №1185к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області з 30.04.2020 /а.с. 9/.
Посилаючись на несвоєчасність виконання судових рішень про поновлення ОСОБА_1 на роботі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Основного Закону України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною сьомою цієї статті передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
А у силу статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При цьому, як визначено частиною другою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього спору є стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь працівника за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Так, чинним законодавством передбачено обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок виявляється у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення у подальшому оскаржене у визначеному законом порядку.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, згідно статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №807/2434/15, що врахований судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
За обставинами цієї справи позивач незаконно звільнена з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та поновлена на цій посаді рішенням суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20, що у відповідній частині допущено до негайного виконання.
Однак, рішення суду від 09.09.2020 у справі №440/2667/20 фактично виконане відповідачем лише 30.12.2020 внаслідок видання наказу від 30.12.2020 №1182к.
Посилання відповідача на обставини скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду 09.09.2020 у справі №440/2667/20 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у вказаній справі суд у контексті розгляду цього спору визнає безпідставними, адже рішення суду в частині поновлення позивача на роботі мало бути виконане негайно після його проголошення.
До того ж, суд враховує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/2667/20 ОСОБА_1 так само поновлено на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області та судове рішення в цій частині допущено до негайного виконання.
Стягнення середнього заробітку за вимушений прогул з дати звільнення по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі не є предметом цього спору, а тому зміна судом апеляційної інстанції дати, з якої ОСОБА_1 поновлено на роботі, не впливає на вирішення цього спору по суті.
Залученою до матеріалів справи копією наказу в.о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 30.12.2020 №1185к, підтверджено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Полтавської області /а.с. 9/.
Отже, судове рішення у справі №440/2667/20 в частині поновлення позивача на роботі виконане відповідачем лише 30.12.2020.
При цьому згаданий вище наказ не містить положень щодо виплати позивачу середнього заробітку як за час вимушеного прогулу, так і за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
На вимогу суду відповідачем надано довідку від 30.04.2021 вих.№21-393вих21 /а.с. 78/, зі змісту якої слідує, що позивачу виплачений середній заробіток за вимушений прогул з 04.05.2020 по 09.09.2020.
У судовому засіданні 18.05.2021 учасники справи зазначили, що нарахування та виплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не проводилось.
З урахуванням наведеного, суд визнає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, що є підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.
Визначаючи період для розрахунку відповідної компенсації, суд враховує такі обставини.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/2667/20 стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул за період з 04.05.2020 по 09.09.2020.
Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі Полтавською обласною прокуратурою виконане 30.12.2020.
Суд враховує, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №826/8789/18.
Таким чином, позивач має право на отримання відповідної компенсації за період з 10.09.2020 по 29.12.2020.
Посилання позивача на те, що з наказом від 30.12.2020 №1182к її ознайомлено лише 04.10.2021, а тому вона має право на отримання відповідної компенсації за період з 10.09.2020 по 03.01.2021, суд визнає помилковими, оскільки дата ознайомлення працівника з наказом про поновлення на роботі не впливає на визначення дати фактичного поновлення. У цій справі позивача поновлено на роботі 30.12.2020 та з цієї дати мало розпочатись нарахування їй заробітної плати.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Залученою до матеріалів справи довідкою Полтавської обласної прокуратури від 09.04.2021 вих.№21-352вих21 підтверджено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення становила 1194,62 грн /а.с. 66/.
Таким чином, на користь позивача з Полтавської обласної прокуратури належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі №440/2667/20 за період з 10.09.2020 по 29.12.2020 у розмірі 91985,74 грн (77 робочих днів х 1194,62 грн).
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Докази понесення учасниками справи судових витрат у ході її розгляду у матеріалах справи відсутні, а тому підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 91985,74 грн (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень сімдесят чотири копійки).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Полтавська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02910060; вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 24 травня 2021 року.
Суддя О.О. Кукоба