Справа № 420/14285/20
24 травня 2021 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно позивача в період з 07.11.2015 по 01.11.2017 року включно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції позивачу в зазначений період.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року проходив службу у поліції України. Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17.08.2020 року №1105 о/с (по особовому складу) ОСОБА_1 з 17.08.2020 року звільнено зі служби в поліції. При цьому, відповідачем (протиправно не виплачена заборгованість по індексації грошового забезпечення, що зумовило звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
23.03.2021 року через електронну пошту на адресу суду від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відсутні правові підстави для зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських передбачена постановою Кабінету міністрів України від 18.10.2017 року №782, яка вступила в дію з 24.10.2017, тому її виплата здійснюється з 01.11.2017 року.
Ухвалою суду від 15.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 19.02.2021 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Також суд вказує на те, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області, повідомлено суду про те, що ОСОБА_1 прибув на службу до останнього з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та був призначений на відповідну посаду з 20.11.2017 року, що підтверджується відповідним витягом з наказу ГУНП в Одеській області від 29.11.2017 року №1825 о/с. Таким чином, в період з 07.11.2015 по 01.11.2017 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення саме Головним управління Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року у підготовчому засіданні замінено відповідача по справі Головне управління Національної поліції в Одеській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвалою суду від 29.03.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Від представника позивача надходила заява про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, з урахуванням заяв наданих представниками сторін, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 05.05.2021 року перебував у відпустці в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 01.11.2017 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області.
З витягу з наказу Головного управління в Миколаївській області від 07.11.2015 року №3 о/с, вбачається, що ОСОБА_1 призначено з 07.11.2015 року по кримінальній поліції (боротьбі зі злочинністю, пов'язаною з торгівлею людьми) (а.с.93).
Як вбачається з витягу наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 20.11.2017 року №295 о/с позивача переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Одеській області увільнивши його від посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності, незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку.
Згідно витягу з наказу ГУНП в Одеській області від 29.11.2017 року №1825 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , прибулого для подальшого проходження служби з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на підставі рапорту позивача від 27.09.2017 року та наказу відповідача від 20.11.2017 року №295 о/с призначено на відповідну посаду в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області (а.с.63).
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17.08.2020 року №1105 о/с позивач, відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», був звільнений зі служби в поліції з 17 серпня 2020 року (а.с.18).
Водночас позивачу при звільненні не було здійснено нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року.
З огляду на зазначене, 27.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою (а.с.15).
04.12.2020 року Головне управління Національної поліції в Миколаївській області листом №Н-377/05/28-2020 фактично відмовило позивачу у задоволенні його заяви та зазначило про відсутність підстав для здійснення таких виплат (а.с.17).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 02.12.2012 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частину першу статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Згідно з п.11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
З огляду на вищенавенедене суд критично відноситься до посилань відповідача щодо пропуску позивачем трирічного строку, встановленого п.11 Розділу І Порядку №260.
Посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
При цьому Порядок №1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов'язок індексувати грошові доходи населення.
Більш того, в силу положень ч.2 ст.8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач, відмовивши позивачу у виплаті суми індексації грошового забезпечення, діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Аналогічної правої позиції дотримується П'ятий апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.11.2020 року по справі №420/4145/20, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15 квітня 2020 року по справі №260/1213/19, Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 02 червня 2020 року по справі №200/13840/19-а, від 14 квітня 2020 року по справі №200/13841/19-а, від 06 травня 2020 року по справі №200/13398/19-а, Другим апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 лютого 2020 року по справа №520/9628/19.
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року включно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Водночас, щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції позивачу за листопад 2017 року, суд зазначає, таке.
Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (надалі - ІСЦ) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Відповідно до ст.3 Закону України №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр»).
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 20.11.2017 року №295 о/с позивача переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Одеській області увільнивши його від посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти власності, незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку.
Поряд з цим, суд зазначає про те, що відомості стосовно індексу споживчих цін у листопаді 2017 року було опубліковано у офіційному виданні «Урядовий кур'єр» 12 грудня 2017 року (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/indeks-spozhivchih-cin-u-listopadi-2017-roku/).
Таким чином, аналізуючи вищенаведене суд доходить висновку, що відповідач не мав можливості визначити індекс споживчих цін у листопаді 2017 року, враховуючи те, що позивача 20.11.2017 року було звільнено та переведено до Головного управління Національної поліції в Одеській області, тоді як вказаний індекс за листопад 2017 року було опубліковано у офіційному виданні лише 12.12.2017 року, що в свою чергу унеможливлювало нарахування та виплату індексації за такий місяць та відповідно виключає обов'язок відповідача по нарахуванню та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2017 року.
Отже адміністративний позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно позивача в листопаді 2017 року задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, суд враховує те, що станом на день розгляду цієї справи індекс споживчих цін є опублікованим та відомий відповідачу, в зв'язку з чим суд враховуючи необхідність у повному захисті порушених прав та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за листопад 2017 року включно.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим питання щодо розподілу судових витрат в цій частині судом не вирішується.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 40108735) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 31.10.2017 року включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 по 01.11.2017 року включно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.