Справа № 420/3086/21
24 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимог, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС в Одеській області від 06.11.2020 року за №Ф-19315-13 про стягнення з позивача боргу (недоїмки) в розмірі 4 203,43 грн.
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС в Одеській області від 11.02.2021 року за №Ф-19315-13 про стягнення з позивача боргу (недоїмки) в розмірі 7 503,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку у Головного управління ДПС в Одеській області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Водночас, на думку позивача, він не повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок за місяці, в якому у нього був відсутній дохід, оскільки визначення бази та нарахування мінімального страхового внеску є його правом, а не обов'язком .
Ухвалою суду від 09.03.2021 року адміністративний позов судом було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
01.04.2021 року через канцелярію суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 38-40), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що з 01.01.2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).
Відповідно до вказаних змін з 01.01.2017 року всі фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується і на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо самостійної сплати ЄСВ у строки, встановлені Законом України №2464-VІ, ГУ ДПС в Одеській області були сформовані та надіслані позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 06.11.2020 року та від 11.02.2021 року, з огляду на що відповідач діяв в межах та у спосіб, встановлені законодавством, а тому підстави для задоволення даного позову відсутні.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд вказує на те, що головуючий у справі суддя Білостоцький О.В. з 05.05.2021 року перебував у відпустці, у зв'язку з чим рішення у справі постановлене в перший день після виходу судді на роботу.
Судом у справі встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головного управління ДПС в Одеській області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.
06.11.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 06.11.2020 року, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_1 станом на 31.10.2020 року боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4 203,43 грн. (а.с. 9).
Не погоджуючись із вищенаведеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи її протиправною і необґрунтованою, позивач 08.12.2020 року звернувся із скаргою до Державної податкової служби України (а.с. 13).
12.02.2021 року рішенням Державної податкової служби України №3383/6/99-00-08-06-01-06 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги (а.с. 17-19).
При цьому судом також встановлено, що 11.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано та надіслано позивачу ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 11.02.2021 року, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 року боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7 503,43 грн. (а.с. 32).
Не погоджуючись із вищенаведеними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив Головного управління ДПС в Одеській області, відповідь на відзив, інші письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).
Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Статтею 12 зазначеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 року №406-VII до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; здійснює інші функції, передбачені законодавством.
За змістом ст. 13 Закону №2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Крім того, в ст. 14 Закону №2464-VI встановлені обов'язки органів доходів і зборів, серед яких обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
З наведеними нормами Закону №2464-VI кореспондуються п.п. 41.1 і 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, за змістом яких органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, та його територіальні органи) забезпечують формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Одночасно органи доходів і зборів (як контролюючі органи) є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами пункту 5 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Так у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для особі, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Суд зазначає, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 статті 1 Закону №2464-VI).
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2020 року - 4723,00 грн., а з 01.09.2020 року - 5000,00 грн.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати навіть у разі відсутності доходу, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані сплатити за звітний 2020 рік, щонайменше 12712, 48 грн. (8312, 48 грн. = 4723,00 грн. * 8 *22%) за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року (щомісяця по 1039,06 грн.), та 4400,00 грн. (5000,00 грн. * 4 * 22%) за період з 01.09.2020 року по 31.12.2020 року (щомісяця по 1100,00 грн.). Відповідно за І квартал 2020 року - 3118,18 грн., за ІІ квартал 2020 року - 3118,18 грн., за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн., за VI квартал 2020 року - 3300,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що Закон №2464-VI не ставить у залежність обов'язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, доходу (прибутку) від здійснення такої діяльності.
При цьому Закон №2464-VI звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом від 04.12.2019 року по справі №440/2149/19.
Так, Верховним Судом було сформовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б свідчили про сплату ним або роботодавцем за нього (як за найманого працівника) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також у справі відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.
При цьому суд критично ставиться до посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №816/188/17, відповідно до якої платники податків, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток), можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. Тобто нарахування єдиного внеску у разі відсутності доходу є правом позивача, а не обов'язком.
Так зазначена постанова стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка була винесена податковим органом у 2016 році. Суд акцентує увагу з цього при воду на те, що з 01.01.2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI). Відповідно до вказаних змін з 01.01.2017 року всі фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Про правильність зазначених висновків суду також свідчить той факт, що лише з 01.01.2021 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 року №592-IX, відповідно до якого пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було викладено в наступній редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску"».
З огляду на вищезазначене, лише в 2021 році особи, які провадять незалежну професійну діяльність, були звільненні законодавцем від сплати єдиного внеску у разі відсутності у них доходів.
Водночас у 2020 році позивач був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок незважаючи на отримання чи неотримання ним доходів.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 0.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, зокрема на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Також суд звертає увагу, що 10.06.2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року за №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ №422).
Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Наказ №422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов'язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов'язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов'язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов'язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.
Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку, за позивачем станом на 31.01.2021 року з урахуванням наявної у позивача переплати обліковується заборгованість за платежем за кодом 71040000 "ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" на загальну суму 7 503,43 грн. (за календарний період червень 2020 року - грудень 2020 року).
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску та невиконання його в добровільному порядку в строки, встановленні чинним законодавством, суд вважає, що податковим органом було правомірно визначено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по сплаті ЄСВ за 2020 рік на загальну суму 7503,43 грн.
Разом з тим, з приводу винесення головним управління ДПС в Одеській області двох вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 06.11.2020 року та від 11.02.2021 року суд зазначає наступне.
Так відповідно до частини 7 розділу VI Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Як було встановлено судом у зв'язку із несплатою позивачем в добровільному порядку суми недоїмки за червень - вересень 2020 рік Головним управлінням ДПС в Одеській області було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 06.11.2020 року.
11.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 на загальну суму 7 503,43 грн. до суми якої, окрім сум заборгованості за червень - вересень 2020 року, зазначених у вимозі від 06.11.2020 року, увійшла додатково ще сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску за 4-ий квартал 2020 року у розмірі 3300,00 грн.
З даного приводу суд зауважує, що у разі збільшення суми боргу та винесення повторної вимоги про необхідність його сплати, така податкова вимога повинна виноситись податковим органом лише на суму збільшення податкового боргу. Зазначенні висновки ґрунтуються на вимогах Інструкції №449, та унеможливлять сплату позивачем недоїмки з ЄСВ за один і той же календарний період у подвійному розмірі, оскільки вимоги про сплату боргу є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені до виконання в будь-який момент.
За таких умов суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати частково вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 11.02.2021 року на суму 4203,43 грн., як винесену зайво, оскільки суми боргу позивача за період червень - вересень 2020 року у розмірі 4203,43 грн. податковим органом вже було включено у вимогу про сплату боргу від 06.11.2020 року.
Разом з тим, враховуючи наявність у позивача обов'язку нараховувати та сплачувати самостійно єдиний соціальний внесок, суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19315-13 від 06.11.2020 року на суму 4203, 43 грн. а також від 11.02.2021 року у розмірі 3300,00 грн. є правомірними, винесеними на підставі та у спосіб, встановлені законом, а отже скасуванню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду відповідно до квитанції №54481672 від 24.02.2021 року було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що відповідає заявленим ОСОБА_1 майновим позовним вимогам про нарахування йому заборгованості по сплаті недоїмки єдиного соціального внеску на загальну суму 7503,43 грн.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача майнового характеру на вищезазначену суму, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 120, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимог - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеської області від 11.02.2021 року №Ф-19315-13 від в частині визначення ОСОБА_1 суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 4203,43грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький