Справа № 420/3841/21
24 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Одесі питання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу боргу в сумі 117651,21 грн. згідно розрахунку від 05.02.2020 та листа від 21.04.2020 №1500-0225-8/18100, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування індексації пенсії позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (п.5,пп10-1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України);
- стягнення з відповідача на користь позивача борг в сумі 117651,21 грн. згідно розрахунку від 05.02.2020 та листа від 21.04.2020 №1500-0225-8/18100, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (п.5,пп10-1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року у справі №420/5473/19, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року.
В подальшому, як зазначено позивачем Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 05.02.2020 року здійснило перерахунок пенсії позивача і з 03.01.2018 року виплачує належну пенсію по інвалідності з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, премії та індексації на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2019 року№ЮО115376, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без обмеження максимального розміру.
Водночас, позивачу згідно інформації наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, яке реалізовувало в законодавчому полі звернення позивача щодо перерахунку пенсії згідно виконавчого листа виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.02.2020 року №420/5473/19 - стало відомо про недоплату коштів після здійснення відповідачем перерахунку пенсії, а саме на суму 117651,23 грн.
29.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з відповідним зверненням щодо виплати вказаного боргу, проте 15.02.2021 року відповідачем фактично відмовлено в задоволенні такої заяви, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 17.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 05.05.2021 року перебував у відпустці в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів в адміністративній справі №420/3841/21, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в цій адміністративній справі, з огляду на наступне.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Одеським окружним адміністративним судом рішенням від 29.10.2019 року у справі №420/5473/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 за його адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення з 03.01.2018 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, премії та індексації, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2019 року № ЮО115376, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.01.2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, премії та індексації, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2019 року № ЮО115376, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження максимального розміру пенсії (а.с.12-20).
Надалі П'ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 29.01.2020 року по справі №420/5473/19 вищенаведене рішення залишено без змін, з підстав чого таке набрало законної сили (а.с.21-30).
12.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №420/5473/19 згідно якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 03.01.2018 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, премії та індексації, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2019 року № ЮО115376, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмеження максимального розміру пенсії (а.с.31).
В подальшому позивач звернувся із заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та додатком до заяви значився зокрема вищевказаний виконавчий лист по справі №420/5473/19 від 12.02.2020 року (а.с.32-33).
02.04.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розглянуто заяву позивача та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61693398 на підставі виконавчого листа №420/5473/19 виданого 12.02.2020 року (а.с.34-35).
Під час здійснення примусового виконання виконавчого листа по справі №420/5473/19 від 12.02.2020 року органами виконавчої служби по ВП№61693398 на адресу останнього 29.04.2020 року надійшов лист про виконання рішення від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0225-8/18100 від 21.04.2020 року (а.с.36-38).
З вищезгаданого листа вбачається, що відповідачем на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року по справі №420/5473/19, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року, ОСОБА_1 05.02.2020 року було проведено перерахунок пенсії по інвалідності з 03.01.2018 року з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, премії та індексації на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 06.08.2019 року №ЮО115376, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, без обмежень максимального розміру. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2020 року становить 18613,90 грн. Доплата пенсії з дня набрання рішенням суду законної сили, тобто з 29.01.2020 по 29.02.2020 року в сумі 2450,08 грн. зарахована на поточний рахунок позивача 05.03.2020 року.
Поряд з цим, суд акцентуючи увагу зазначає, що у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №1500-0225-8/18100 від 21.04.2020 року поміж іншим зазначено, що доплата пенсії за період з 03.01.2018 по 28.01.2020 року в сумі 117651,23 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 року №649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року №20-1.
Водночас, як зазначає позивач, 29.01.2021 року він звернувся до відповідача з відповідним зверненням згідно якого просив Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, доплату до пенсії (борг) за період з 03.01.2018 по 28.01.2020 року в сумі 117651,23 грн. у встановлені законодавством України строки із врахуванням індексації боргу, обчислюючи його із дати утворення по дату виплати (а.с.39-40), проте 15.02.2021 року відповідачем фактично відмовлено в задоволенні такої заяви (а.с.41-42), з підстав чого позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з позовної заяви, за своєю суттю спір у справі №420/3841/21 виник у зв'язку із невиплатою позивачу доплати пенсії за період з 03.01.2018 по 28.01.2020 року в сумі 117651,23 грн., яка в свою чергу виникла з підстав виконання відповідачем рішення від 29.10.2019 року по справі №420/5473/19, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неповного виконання рішення суду по справі №420/5473/19 від 29.10.2019 року, а саме невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі всієї суми перерахованої йому пенсії, повинні оскаржуватись позивачем виключно в порядку статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, на користь якої воно прийнято та яка вважає, що її права порушені з огляду на неналежне його виконання. Про зазначене, на думку суду, також свідчить спеціальний процесуальний порядок, визначений частиною п'ятою статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів з дня її надходження до суду.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також вважає, що винесення окремого судового рішення у справі №420/3841/21, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі (№420/5473/19), буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть розглядатись в окремій адміністративній справі.
З огляду на наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, та в силу приписів частини 5 ст. 242 КАС України зазначена правова позиція повинна бути врахована судом першої інстанції при виборі і застосуванні норм права до таких правовідносин.
Аналогічну правову позицію було висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», ЄСПЛ зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З огляду на викладене, враховуючи те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду з фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а аргументи позивача стосуються саме правильності та повноти виконання відповідачем рішення суду у справі №420/5473/19, суд доходить висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі №420/3841/21 на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Вказаного висновку стосовно подібних правовідносин по своїй суті та щодо необхідності закриття провадження саме згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України дійшов також Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 року у справі №802/1933/18-а.
Керуючись п.4 ч.1 ст.238 КАС України, суд -
Провадження у справі №420/3841/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу боргу в сумі 117651,21 грн. згідно розрахунку від 05.02.2020 та листа від 21.04.2020 №1500-0225-8/18100, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування індексації пенсії позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (п.5,пп10-1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України);
- стягнення з відповідача на користь позивача борг в сумі 117651,21 грн. згідно розрахунку від 05.02.2020 та листа від 21.04.2020 №1500-0225-8/18100, наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 (п.5,пп10-1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України) - закрити на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Е.А.Іванов
.