Справа № 420/6877/20
11 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
за участю:
секретаря судового засідання - Цибулі Ю.І.
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивача - Суворової Ю.І.
представника відповідача - Мельник Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивачі просять:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 19.06.2020 року та від 12.08.2020 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалами суду від 25.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 21.09.2020 року: вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; від 18.11.2020 року: зупинено провадження у справі; від 16.12.2020 року, від 16.02.2021 року, від 23.03.2021 року: продовжено зупинення провадження у справі; від 11.05.2021 року: поновлено провадження у справі.
В судовому засіданні позивачі та представник позивача - ОСОБА_1 підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях щодо окремих питань справи, із зазначенням таких фактичних обставин:
- 19.06.20 р. позивачі звернулися із заявою про реєстрацію місця проживання до відповідача з наданням усіх необхідних документів, у тому числі: договір купівлі-продажу земельної ділянки, договір купівлі-продажу садового будинку, де покупцем виступає ОСОБА_4 , звіт про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку, розташованого: АДРЕСА_1 , про повну відповідність зазначеного садового будинку нормам ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки. Основні положення»; згоду власника. Того ж дня позивачам було відмовлено, з формулюванням: особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі). З усним роз'ясненням, що у садових будинках зареєструвати відмовляються;
- відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації місця проживання з посиланням на ту обставину, що об'єкт нерухомого майна, де мали намір зареєструватись позивачі, не є житловим;
- син позивачів, ОСОБА_4 , є власником садового будинку розташованого: АДРЕСА_1 , з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 38,7 кв.м, у тому числі літньою житловою площею 24,2 кв.м, що підтверджується наданими копіями договорів купівлі-продажу до цього позову, та які також надавалися до заяви про реєстрацію відповідачу;
- 04.11.2019 р. позивачами було отримано звіт від ПП «Одеське БТІ» про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку, розташованого: АДРЕСА_1 , про повну відповідність зазначеного садового будинку нормам ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки. Основні положення»;
- вказаний садовий будинок має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, є об'єктом нерухомого майна, який призначений та придатний для постійного проживання у ньому та є постійним та єдиним місцем проживанням позивачів;
- на думку позивачів те, що вказаний будинок згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений як садовий будинок, ніяким чином не позбавляє такий будинок вищенаведених ознак, які притаманні житлу та не позбавляє позивачів права зареєструвати своє місце проживання в ньому;
- аналіз вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла. Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, що призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них;
- підставою для відмови позивачам у проведенні реєстрації місця проживання відповідачем визначено те, що будинок у якому позивачі просять зареєструвати своє місце проживання, є садовим будинком і не належить до житлового фонду, а тому зазначений садовий будинок не призначений для постійного проживання, у зв'язку з чим, зареєструвати позивача за цією адресою не є можливим;
- садовий будинок відповідає вимогам державних будівельних норм та згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті - складається з коридору, кухні, їдальні, кімнат, санвузлу, холу, гардеробу. Відтак, садовий будинок придатний для експлуатації та проживання в ньому людей;
- відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації;
- чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових;
- факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому;
- виходячи з вищезазначеного, позивачі вважають, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується з вимогами діючого законодавства;
- в Цивільному кодексі України не має жодних відокремлених понять «Садовий, дачний будинок», є одне поняття «Житловий будинок», і будинок позивачів повністю відповідає ст. 379-380 ЦКУ;
- позивач ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 2004 року, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ № 884142 та Свідоцтво платника Єдиного податку Серія А№055226, 3-тя група. ФОП ОСОБА_2 регулярно сплачує податки: ЕВС згідно норм чинного законодавства та єдиний податок у розмірі 5% від доходів у бюджет міста Одеси. Але, у зв'язку з відсутністю реєстрації місця проживання, за останній рік виникають труднощі у взаємовідносинах з контрагентами, а саме: подальша співпраця з компаніями, де ФОП ОСОБА_2 є агентом, стає не можливим, з відсутністю Електронного цифрового підпису, який видається виключно за наявності місця реєстрації. ФОП ОСОБА_2 працює з СК Українська Страхова Група та ПрАТ СК Граве Україна. Праця зі СК Українська Страхова Група тимчасово призупинена (з 02.02.2020 р.) у зв'язку з відсутністю ЕЦП та переходу компанії на роботу з агентами виключно в цифровому форматі. ПрАТ СК Граве Україна вже в січні 2021 році повідомили про необхідність мати ЕЦП для подальшої роботи. ОСОБА_2 фактично може поповнити ряди безробітних громадян, і подальше працевлаштування без реєстрації місця проживання в умовах нашого часу стане неможливим. Також, на даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний заклад Дитячий виховний комбінат № 8, у вересня 2021 року вона йде у перший клас до початкової школи, за місцем проживання; АДРЕСА_2 , закріплено Одеський ліцей «ФОНТАНСЬКИЙ» Одеської міської ради (ЗОШ № 106). З вищенаведеного випливає, що зарахування в школу за місцем фактичного проживання дитини під великим питанням, враховуючи величезну територію обслуговування закладу школи, що може призвести до великих труднощів та порушення її права на освіту;
- позивач з грудня 2019 року намагалася подати документи згідно Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 до Одеської міської ради шляхом подання документів у скриньку ОМР, вартового на вахті у приміщення ОМР. Відповіді на звернення не надходило. Вже під час розгляду цієї справи, посилаючись на судову справу стосовно положення її родини з цільовим використанням будинку, в якому постійно проживають та не мають змогу зареєструватися, документи були прийняті в Департаменті з питань звернення громадян ОМР 30.09.2020 року. Відповідь на дану заяву прийшла 20.10.2020 року від Київської районної адміністрації ОМР, в якій для подальшого розгляду переведення дачного (садового) будинку в житловий, необхідно надати геодезичну зйомку в форматі М 1:500 та фотографії садового будинку (6-7 фотографій на електронному носії (флешка), а саме: фасад, прибудинкова територія, комунікації (електроенергія, газ, вода, кухня). Дані документи підготовлені та направлені за місцем вимоги.
В судовому засіданні представник відповідача не визнав адміністративний позов повністю, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, по суті, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, із зазначенням таких фактичних обставин:
- 19.06.2020 ОСОБА_1 зверталась до Департаменту для отримання адміністративної послуги зі здійснення реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно зі зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , для чого подала наступний пакет документів: заяву про реєстрацію місця проживання від 19.06.2020; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 28.02.1996; квитанцію про сплату адміністративного збору від 19.06.2020 № 186344916; договір купівлі-продажу від 17.04.2018 № 357; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2018; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 29.11.2012; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ; заяву про зняття з реєстрації місця проживання від 19.06.2020. Того ж дня, до Департаменту для отримання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за вказаною адресою звертався і ОСОБА_2 , який подав наступний пакет документів: заяву про реєстрацію місця проживання від 19.06.2020; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 09.02.1999; квитанцію про сплату адміністративного збору від 19.06.2020 № 186344831; договір купівлі-продажу від 17.04.2018 № 357; витяг з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності від 17.04.2018; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 29.11.2012. В якості документів, що підтверджували право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на проживання за вказаною адресою слугувала згода власника будинку - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.2018 № 357 та витягу з Державного реєстру прав. Втім зі змісту наданого договору та витягу з Державного реєстру прав вбачалось, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташовано садовий будинок. А відповідно до приписів чинного законодавства України, садовий будинок не належить до об'єктів житлової нерухомості, придатних для постійного проживання у них. Саме тому, керуючись статтею 9-1 Закону та пунктом 11 Правил, адміністратор Департаменту правомірно відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, у зв'язку з тим, що ними не подано необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі), про що і зазначено в їх заявах про реєстрацію місця проживання від 19.06.2020;
- відмова в реєстрації місяця проживання позивачів прийнята Департаментом з дотриманням вимог діючого законодавства України, є обґрунтованою та вмотивованою;
- стаття 4 Житлового кодексу УРСР містить чіткий перелік будинків та житлових приміщень в будівлях, що утворюють житловий фонд, до якого згідно з наведеним переліком садовий будинок не належить. Крім цього, Житловий кодекс України РСР спеціально доповнено статтею 8-1 такого змісту: «Громадяни відповідно до закону мають право на переведення садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Для реалізації даної норми, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки. Таким чином, законодавство чітко розмежовує поняття садового будинку та житла;
- реєстрація місця проживання здійснюється виключно у житлі, до якого згідно з приписами чинного законодавства України садовий будинок не відноситься, садовий будинок призначений тільки для літнього використання. При цьому, у разі побудови садового будинку з дотриманням будівельних норм, встановлених для жилих будинків, його власник вправі звернутись до уповноваженого органу для здійснення переведення такого садового будинку у жилий, відповідно до Порядку переведення садових та дачних будинків у жилі. Так, згідно з Порядком переведення дачних і садових будинків у жилі, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально. У законодавстві не існує перешкод у переведенні громадянами своїх садових будинків у житлові та значна кількість громадян виконує встановлені законом приписи щодо необхідності такого переведення. Доказами переведення громадянами своїх садових будинків у житлові є рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.02.2020 № 37, від 26.09.2019 № 336, від 26.09.2019 № 335 та багато інших, що опубліковані у відкритому доступі на сайті Одеської міської ради. У разі отримання відмови в переведенні садового будинку в житловий, заявники звертались до суду та отримували позитивний результат у вирішенні даного питання (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30.03.2020 р. № 363/541/16-а). Таким чином, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про переведення садового будинку у жилий свідчитиме про зміну його цільового призначення та придатність його для постійного проживання. Натомість, звіт про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від 04.11.2019 виготовлений 1111 «Одеське БТЇ», на який позивачі посилаються, як на основний документ, що свідчить про придатність його для постійного проживання у ньому, не може прийматись до уваги суду, адже він не є рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради, про переведення даного садового будинку у житловий. Натомість вказаний звіт є одним з документів, з яким власник садового будинку може звернутись до виконавчого комітету Одеської міської ради для переведення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у жилий. Поряд з цим, Кабінетом Міністрів України постановою від 13.05.2020 № 399 (набрала чинності 29.05.2020) внесено зміни, зокрема, до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321. Відтепер, рішення уповноваженого органу про переведення садового або дачного будинку у житловий є підставою для використання такого будинку як житлового, зокрема і для здійснення реєстрації місця проживання у ньому. Тобто, для реєстрації місяця проживання в дачному чи садовому будинку, який було переведено у житловий будинок, особі до органу реєстрації необхідно подавати документи про право власності на зазначений будинок та рішення місцевої ради про переведення дачного чи садового будинку, що відповідає державним будівельним нормам, у житловий будинок відповідно до Порядку. Поряд з цим, Постановою № 399 внесено зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та виключено пункт 45, яким передбачалось, що в результаті зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки, такі відомості вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно поза процедурою державної реєстрації прав. Таким чином, законодавством не передбачена можливість внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із зміною цільового призначення об'єкта нерухомого майна. зокрема, у зв'язку з переведенням садових/дачних будинків у жилі;
- для здійснення реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , позивачам достатньо буде надати пакет документів, встановлений статтею 6 Закону та пунктом 18 Правил, який міститиме зокрема, документ, що підтверджуватиме право на проживання за вказаною адресою (згоду власника) та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про переведення дачного будинку у жилий будинок, без внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- крім того, 12.08.2020 ОСОБА_1 зверталась до Департаменту для здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , для чого подала наступний пакет документів: заяву про реєстрацію місця проживання від 12.08.2020; квитанцію про сплату адміністративного збору від 12.08.2020 № 192558317; довідку про зняття з реєстрації місця проживання від 19.06.2020; свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане 08.07.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 28.02.1996; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 09.02.1999; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 09.02.1999;
- реєстрацію місця проживання дитини, яка не досягла 10 років може здійснюватися за адресою реєстрації місяця проживання її батьків, опікунів, піклувальників, або одного з них;
- за результатами дослідження документів, поданих для здійснення реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , адміністратор Департаменту встановив, що місце проживання її батька - ОСОБА_2 з 28.02.2018 знято з реєстрації місця проживання з адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить, зокрема штамп зняття з реєстрації місця проживання, проставлений у його паспорті громадянина України, а місце проживання матері дитини - ОСОБА_1 , з 19.06.2020 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується штампом зняття з реєстрації місця проживання, проставленому у її паспорті громадянина України. Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 до Департаменту, для здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , місце проживання батьків дитини зареєстрованим не значилось, що перешкоджало здійсненню реєстрації місця проживання дитини. З урахуванням наведеного, керуючись статтею 9-1 Закону та пунктом 11 Правил адміністратор Департаменту правомірно відмовив у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав неподання необхідних документів або інформації, а саме відсутності реєстрації місця проживання її батьків, про що і зазначено в заяві про реєстрацію місця проживання від 12.08.2020;
- після переведення даного садового будинку у житловий, відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 та отримання рішення уповноваженого органу про переведення садового або дачного будинку у житловий позивачі матимуть можливість зареєструвати своє місце проживання. З вересня 2020 року ОСОБА_1 розпочала процедуру переведення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, по завершенню процедури переведення вказаного садового будинку у житловий позивачі, у встановлений чинним законодавством України спосіб, зможуть повторно звернутись до Департаменту та зареєструвати своє місце проживання за адресою даного садового будинку. Натомість, мотивуючи тим, що процедура переведення садового будинку у житловий займає дуже багато часу, позивачі, просять суд примусити Департамент, який є органом місцевого самоврядування уповноваженим здійснювати повноваження органу реєстрації місця проживання на території міста Одеси, всупереч чинному законодавству України, зареєструвати їх місце проживання в садовому будинку, який є непридатним для постійного проживання у ньому;
- реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження;
- сертифікат відкритого ключа є документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електроном форматі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувача. Чинним законодавством України не визначено чіткого переліку документів, які має надати фізична чи юридична особа для оформлення електронного цифрового підпису, даний перелік визначається кожним суб'єктом який надає вказані вище послуги окремо. При цьому, слід зауважити, що в чинному законодавстві України відсутні будь-які обмеження щодо неможливості оформлення електронного цифрового підпису фізичною особою, яка не має зареєстрованого місця проживання на момент звернення (знята з реєстрації місця проживання). До того ж, до заяви позивачами не додано жодного доказу отримання ОСОБА_2 офіційної відмови від суб'єкта, що надає послуги з оформлення електронного цифрового підпису щодо неможливості оформити йому електронного цифрового підпису внаслідок відсутності зареєстрованого місця проживання. Крім того, більшість банківських установ надають можливість своїм клієнтам самостійно генерувати електронний цифровий підпис в приватному кабінеті користувача, без будь-яких додаткових документів;
- право дитини на здобуття повної загальної середньої освіти може повноцінно реалізуватись незалежно від наявності чи відсутності зареєстрованого місця проживання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
19.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.21)
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують:
1.Право на проживання в житлі (заповнюється при реєстрації за адресою житла):
витяг № 120886562 від 17.04.2018, договір купівлі-продажу № 357 від 17.04.2018;
2. Згода власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімґї на реєстрацію місяця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі: ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_4 ПГУ: КМ 813074 Малиновський РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, 29.11.2012 р. 19.06.2020 р.
19.06.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі).
19.06.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.22)
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують:
1.Право на проживання в житлі (заповнюється при реєстрації за адресою житла):
витяг № 120886562 від 17.04.2018, договір купівлі-продажу № 357 від 17.04.2018;
2. Згода власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімґї на реєстрацію місяця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі: ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_4 ПГУ: КМ 813074 Малиновський РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, 29.11.2012 р. 19.06.2020 р.
19.06.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі).
12.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.48)
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання малолітньої дитини - документи, що підтверджують:
1.Право на проживання в житлі (зазначені документи подаються в разі реєстрації малолітньої дитини не за адресою батьків/законних представників):
реєстрація малолітньої дитини до батьків або одного із них.
12.08.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (у батьків відсутня реєстрація місця проживання).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача від 19.06.2020 року та від 12.08.2020 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , позивачі оскаржили їх у судовому порядку.
Судом також встановлено, що відповідно до висновку Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Одеське БТІ» (а.с.24-26), об'єкт - садовий будинок за вказаною адресою вимогам державних будівельних норм відповідає, зокрема:
1)належність будинку до 1-6 класів відповідно до Єдиного
класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та
наявного інженерного обладнання - відповідає
2)відповідність висоти житлових приміщень вимогам ДБН
В.2.2-15 «Житлові будинки. Основні положення» - відповідає
3) відсутність деформацій, що можуть призвести до втрати
несучої здатності конструкцій та руйнування будинку, за оцінкою
механічного опору та стійкості несучих конструкцій з
використанням спрощених методів для конструкції категорії В
відповідно до ДБН В.1.2-6 «Основні вимоги до будівель і споруд.
Механічний опір та стійкість» - відповідає
4) наявність системи опалення для експлуатації будинку протягом
року відповідно до ДБН В.2.5-67 «Опалення, вентиляція та
кондиціонування» - відповідає
5) виконання протипожежних вимог в частині дотримання
протипожежних розривів, визначених
ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень» та наявності блискавкозахисту згідно
ДСТУ Б В.2.5-38 «Улаштування блискавозахисту будівель і споруд» - відповідає
6) відповідність вимогам ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки.
Основні положення» (крім зазначених у розділі 1) - відповідає.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачами суду також надано копії, зокрема (а.с.5-10, 12-18, 20, 23, 27-41, 155-157, 178-185):
- сторінок паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого, зокрема знято з реєстрації місце проживання 19 червня 2020 року;
- сторінок паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого, зокрема знято з реєстрації місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- сторінок паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 ;
- Свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
- Довідки про зняття з реєстрації місця проживання особи - ОСОБА_3 від 19.06.2020 р.;
- договору купівлі-продажу садового будинку, згідно з яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купив у власність садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами під номером 9 (девґять), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), який складається в цілому з одного садового будинку, зазначеного в схематичному плані літерою «А», загальною площею - 38,7 кв.м., у тому числі літньою житловою площею - 24,2 кв.м., з надвірними господарчими будівлями та спорудами, зазначених літерами: «Б» - літня кухня; «В, Ж» - туалети; «Г, Е» - сараї; «Д» - душ; I - мостіння, II - колодязь, № 1 - ворота, розташованих на земельній ділянці площею 0,0748га, кадастровий номер якої 5110136900:41:015:0083, яка відчужується за окремим договором;
- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо садового будинку з господарським спорудам, об'єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ;
- договору купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купив у власність земельну ділянку під номером 9 (девґять), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, основна категорія земель згідно УКЦВЗ - землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5110136900:41:015:0083, загальна площа якої - 0,0748 га., у тому числі по угіддям: сади - 0,0436 га, капітальна одноповерхова - 0,0058 га; капітальна одноповерхова - 0,0034 га; тимчасова - 0,0012 га; під проїздами, проходами та площадками - 0,0208 га;
- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4
- технічного паспорту на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами від 04.11.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
- домової книги для прописки громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_6 ;
- заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 02.08.2019 року; постанови відповідача про адміністративне правопорушення № П4-5633-2019 від 2 серпня 2019 р. стосовно ОСОБА_2 ; протоколу про адміністративне правопорушення № П1-5633-2019 за ч. 1 ст. 197 КУпАП від 2 серпня 2019 р. стосовно ОСОБА_2 ;
- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ № 884142 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 05.01.2012; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 22.01.2016; Свідоцтва платника єдиного податку Серія А № 055226, виписаного суб'єкту господарювання ОСОБА_2 14.03.2012;
- листа-відповіді Київської районної адміністрації від 13.10.2020 № У-985 на заяву ОСОБА_4 про переведення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в жилий; листа Страхової компанії «Граве Україна» № 08 від 11 січня 2021 р., адресованого ФОП ОСОБА_2 , щодо оформлення ЕЦП; сертифікату Страхової компанії «Граве Україна», виданого ОСОБА_2 , про проходження навчання за певними видами страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV); Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (далі - Правила № 207).
Закон № 1382-IV регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1382-ІV, вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно - територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частинами 1 та 3 статті 6 Закону № 1382-IV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається: свідоцтво про народження; квитанція про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до ст. 9-1 Закону № 1382-IV, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Пунктом 3 Правил № 207 передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Згідно з п. 8 Правил № 207, документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 (п. 9 Правил № 207).
Відповідно до п. 11 Правил № 207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала необхідних документів або інформації;
у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Рішення про відмову в реєстрації місця проживання з підстави неподання необхідних документів не може бути прийнято у разі проведення державної реєстрації місця проживання новонародженої дитини відповідно до Порядку надання комплексної послуги “єМалятко”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 691 “Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини”.
1. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 19.06.2020 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , - слід зазначити таке.
Судом встановлено, що 19.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують:
1. Право на проживання в житлі (заповнюється при реєстрації за адресою житла):
витяг № 120886562 від 17.04.2018, договір купівлі-продажу № 357 від 17.04.2018;
2. Згода власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімґї на реєстрацію місяця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі: ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_4 ПГУ: КМ 813074 Малиновський РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, 29.11.2012 р. 19.06.2020 р.
19.06.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі).
19.06.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання особи - документи, що підтверджують:
1. Право на проживання в житлі (заповнюється при реєстрації за адресою житла):
витяг № 120886562 від 17.04.2018, договір купівлі-продажу № 357 від 17.04.2018;
2. Згода власників/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сімґї на реєстрацію місяця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі: ОСОБА_5 (підпис) ОСОБА_4 ПГУ: КМ 813074 Малиновський РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, 29.11.2012 р. 19.06.2020 р.
19.06.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання в житлі).
Відповідно до змісту оскаржених рішень від 19.06.2020 року, їх прийнято лише та виключно з таких підстав:
- особа не подала необхідних документів або інформації (відсутні документи, що підтверджують право на проживання у житлі).
Проте, по-перше, згідно з підпунктом 4 пункту 18 Правил № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Судом встановлено, згідно зі змістом поданих заяв від 19.06.2020 року, їх подано позивачами на підставі згоди власника житла - ОСОБА_4 ПГУ: КМ 813074 Малиновський РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській області, 29.11.2012 р., від 19.06.2020 р.
До заяв були додані витяг № 120886562 від 17.04.2018, договір купівлі-продажу № 357 від 17.04.2018 вищенаведеного змісту.
Отже, підстави прийняття оскаржених рішень від 19.06.2020 року: відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі, - не відповідають підставам звернення з заявами, по яким прийнято оскаржені рішення: згода власника.
В заявах відповідача по суті справи та представником відповідача в судовому засіданні зазначено, що фактично під відсутністю документів, що підтверджують право на проживання у житлі, в оскаржених рішеннях відповідач мав на увазі, по суті, не віднесення садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , до житла.
Проте, наведене відповідачем обґрунтування також не відповідає фактично зазначеним підставам прийняття оскаржених рішень від 19.06.2020 року: відсутність документів, що підтверджують право на проживання у житлі.
При цьому, відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Жодних доводів щодо вжиття відповідачем всіх можливих заходів для отримання доказів, які не були покладені в основу оскаржених рішень до їх прийняття, але які не були отримані з незалежних від нього причин, - відповідачем не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваних рішень, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивачів наслідків виконання або невиконання ними законних вимог відповідача.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені з аналогічного питання, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження № К/9901/62472/18) та від 2 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19), від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 (адміністративне провадження № К/9901/8950/19) тощо.
При цьому щодо обґрунтувань, з яких відповідач наполягає на не віднесенні садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 , до житла, - додатково слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Частиною 1 ст. 379 ЦК України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно зі ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.
Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
З урахуванням викладеного, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.
Постановою КМУ від 13.05.2020 року № 399, що набрала чинності 29.05.2020 року, якою внесено зміни до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого Постановою КМУ від 29.04.2015 року № 321 (далі - Порядок № 321), абзац другий пункту 5 Порядку № 321 викладено в такій редакції: «Рішення про переведення є підставою для використання дачних і садових будинків як житло, зокрема для реєстрації місця проживання».
Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 року по справі № 183/4661/16 викладена правова позиція щодо спірних правовідносин, яка полягає у наступному. Суд керується тим, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» № 1673-VII від 02.09.2014 року, який набрав чинності 27 вересня 2014 року, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, сам по собі той факт, що садовий будинок був збудований на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.
Правова позиція Верховного Суду після набрання чинності Постанови КМУ від 13.05.2020 року № 399 не змінилась, що підтверджується постановою від 29.07.2020 року по справі № 522/6588/17, в якій зазначено, що для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них. Статус нерухомості, вказаний у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно як садовий будинок, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, а тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання в ньому.
Також Верховний Суд вважав за доцільне зауважити, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні зі садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.
Так, відповідно до висновку Звіту про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ПП «Одеське БТІ», об'єкт - садовий будинок за вказаною адресою вимогам державних будівельних норм відповідає, зокрема:
- належність будинку до 1-6 класів відповідно до Єдиного
класифікатора житлових будинків залежно від якості житла та
наявного інженерного обладнання - відповідає
- відповідність висоти житлових приміщень вимогам ДБН
В.2.2-15 «Житлові будинки. Основні положення» - відповідає
- відсутність деформацій, що можуть призвести до втрати
несучої здатності конструкцій та руйнування будинку, за оцінкою
механічного опору та стійкості несучих конструкцій з
використанням спрощених методів для конструкції категорії В
відповідно до ДБН В.1.2-6 «Основні вимоги до будівель і споруд.
Механічний опір та стійкість» - відповідає
- наявність системи опалення для експлуатації будинку протягом
року відповідно до ДБН В.2.5-67 «Опалення, вентиляція та
кондиціонування» - відповідає
- виконання протипожежних вимог в частині дотримання
протипожежних розривів, визначених
ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських
і сільських поселень» та наявності блискавкозахисту згідно
ДСТУ Б В.2.5-38 «Улаштування блискавозахисту будівель і споруд» - відповідає
- відповідність вимогам ДБН В.2.2-15:2015 «Житлові будинки.
Основні положення» (крім зазначених у розділі 1) - відповідає.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02 вересня 2014 № 1673-VII, ЖК УРСР доповнено статтею 8-1 «Переведення в жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни <...> мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може використовуватися для проживання в ньому.
Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 року по справі №2340/4673/18, яка полягає в наступному:
- садовий будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового Фонду, визначений ч. 4 ст. 4 Житлового кодексу Української PCP;
- відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації;
- факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.
Реєстрація місця проживання особи, це адміністративний акт, який має своєю ціллю довести до відома держави про вибране людиною місце проживання. Ніяких повноважень, що обмежують право на вільний вибір місця проживання у держави немає. І до майнових прав особи на житловий будинок, садовий будинок чи дачний будинок реєстрація місця проживання взагалі ніякого відношення не має.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10 жовтня 2019 справа № 2340/4673/18, адміністративне провадження № К/9901/18913/19.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновку, що:
- оскаржувані рішення від 19.06.2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , прийняті відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо похідних від вищезазначених позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , - слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи з висновків суду, зокрема, про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваних рішень від 19.06.2020 року, суд вважає, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивачів, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні, - є передчасними, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно
суд дійшов висновків, що:
- виходячи із встановлених судом обставин та висновків суду про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 19.06.2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19.06.2020 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , наданої судом у рішенні.
2. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2020 року про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , - слід зазначити таке.
Судом встановлено, що 12.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту надання адміністративних послу Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вказаної заяви, зокрема, підставою для реєстрації місця проживання малолітньої дитини - документи, що підтверджують:
1. Право на проживання в житлі (зазначені документи подаються в разі реєстрації малолітньої дитини не за адресою батьків/законних представників):
реєстрація малолітньої дитини до батьків або одного із них.
12.08.2020 року Департаментом надання адміністративних послу Одеської міської ради у реєстрації місця проживання за вказаною заявою відмовлено, з підстави:
особа не подала необхідних документів або інформації (у батьків відсутня реєстрація місця проживання).
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачами суду також надано копії, зокрема:
- сторінок паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якого, зокрема знято з реєстрації місце проживання 19 червня 2020 року;
- сторінок паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого, зокрема знято з реєстрації місце проживання 28 лютого 2018 року;
Згідно зі змістом заяв позивачів по суті справи та в судовому засіданні підтверджено, що станом на 12.08.2020 року - дату звернення з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , жоден з батьків ОСОБА_3 не був зареєстрований за вказаною адресою.
З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.
При цьому, частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з підпунктом 4 пункту 18 Правил № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
З встановленого вбачається, що станом на 12.08.2020 року фактично не було єдиної зазначеної у відповідній заяві обставини, як законодавчо визначеної підстави для реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, вищенаведена позиція позивачів щодо позовних вимог у зазначеній частині - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачами суду не наведено та не надано, відповідно
суд дійшов висновків, що:
- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваного рішення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, отже підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.08.2020 року про відмову в реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно для задоволення цієї та похідної від неї вимоги - немає, отже немає підстав для задоволення позову в цій частині повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_7 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (місцезнаходження: вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65017; ідентифікаційний код юридичної особи: 38226516) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.06.2020 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 19.06.2020 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В повному обсязі рішення складено 21 травня 2021 року.
Суддя М.Г. Цховребова