Іменем України
24 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1429/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
23 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області, відповідно до якого позивач, з урахуванням уточнення від 31.03.2021 просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 22 січня 2021 року б.н. про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 06.03.1995 по 31.05.2014 та з 29.06.1992 по 17.04.1993 для призначення пенсії за віком за списком 1, та не зарахування періоду роботи до загального стажу для нарахування пенсії з 20.05.1993 по 20.09.1993;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 06 березня 1995 року по 31 травня 2014 року та з 29 червня 1992 року по 17 квітня 1993 року для призначення пенсії за віком за списком 1 за нормами п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 20 травня 1993 року по 20 вересня 1993 рік до загального стажу для нарахування пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 за нормами п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача від 22 січня 2021 року без номеру, в призначенні пенсії позивачу було відмовлено. Відповідачем не зараховано період роботи: з 06.03.1995 по 31.05.2014 в Дочірньому підприємстві шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля» на посадах підземного гірника по ремонту гірничих виробіток; з 26.06.1992 по 17.04.1993 на шахті імені Ілліча на посаді учня гірника по ремонту та робочім підземним.
Також в рішенні про відмову від 22.01.2021 відповідачем зазначено, що до загального стажу не зараховані періоди роботи: з 20.05.1993 по 20.09.1993, у зв'язку з нечітким відтиском печатки, що унеможливлює ідентифікувати підприємства.
Довідки про підтвердження стажу роботи, що були надані позивачем відповідачу, не прийняті до уваги, оскільки установи, що їх видали розміщуються на тимчасово окупованій території України. Для отримання довідок підтверджуючих стаж роботи, позивач 15 вересня 2020 року звернувся з заявою до керівника ДП «Шахтоуправління» «Луганське ДХК» ДП «Луганськвугілля» за новим місцем реєстрації: 03142, м. Київ, пров. Приладний, буд. 2а, однак відповіді по суті заяви не отримав.
На думку позивача, рішення відповідача про відмову в зарахуванні трудового стажу для призначенні пенсії є незаконним, тому він вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- залишено без руху.
Ухвалою суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.05.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с.38,39), в якому зазначено, що управління заперечує проти позову з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту 1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 18.01.2021.
Для призначення пенсії були надані такі документи: заява від 18.01.2021; трудова книжка НОМЕР_1 від 20.07.1987; паспорт НОМЕР_2 від 28.02.2009; картка платника податків від 13.02.2019; посвідчення «Почесний донор України» НОМЕР_3 від 16.08.2010; військовий квиток НОМЕР_4 від 17.05.1988; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 905-5000033689 від 14.02.2019; диплом НОМЕР_5 від 01.03.1992; диплом № НОМЕР_6 від 20.07.1987; посвідчення НОМЕР_8 від 31.08.1992; свідоцтво НОМЕР_9 від 22.01.1999.
В трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи про проведення атестації робочих місць.
Абзацом 1 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок підтвердження стажу) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток 5). Проте довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж ОСОБА_1 надані не були.
Абзацом 7 пункту 20 Порядку підтвердження стажу передбачено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дочірне підприємство шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля» значиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто підприємство знаходиться на підконтрольній українській владі території, тому зарахувати пільговий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не можливо.
До загального стажу не зараховано наступні періоди: з 20.05.1993 по 20.09.1993, у зв'язку з нечітким відтиском печатки, що унеможливлює ідентифікувати назву підприємства; період навчання з 01.09.1987 по 27.02.1992 згідно диплому НОМЕР_5 від 01.03.1992, у зв'язку з тим, що по-перше: по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорту « ОСОБА_3 », а по-друге в період навчання ОСОБА_1 працював з 20.07.1987 по 05.05.1988 в Стахановском машиностроительном заводе (мова оригіналу), з 18.05.1988 по 24.05.1990 - проходив строкову військову службу та з 03.09.1990 по 30.04.1992 працював в Стахановском машиностроительном заводе (мова оригіналу), тоді як згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується саме навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі і клінічній ординатурі.
Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 26 років 2 місяці 13 днів. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу в призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою (фактичне місце проживаання/перебування: АДРЕСА_3 ) (а.с.7-9).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту 1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надавши разом з заявою такі документи: трудову книжку НОМЕР_1 від 20.07.1987; паспорт НОМЕР_2 від 28.02.2009; картку платника податків від 13.02.2019; посвідчення «Почесний донор України» НОМЕР_3 від 16.08.2010; військовий квиток НОМЕР_4 від 17.05.1988; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 905-5000033689 від 14.02.2019; диплом НОМЕР_5 від 01.03.1992; диплом № НОМЕР_6 від 20.07.1987; посвідчення НОМЕР_8 від 31.08.1992; свідоцтво НОМЕР_9 від 22.01.1999 (а.с.45-53,69).
22.01.2021 відповідачем,за наслідками розгляду вищевказаної заяви, прийнято рішення б/н «Про відмову в призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке відповідач обгрунтовує таким.
Для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 був розглянутий період з 06.03.1995 по 31.05.2014 в Дочірньому підприємстві шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля» на посаді підземного гірника по ремонту гірничих виробіток та підземного прохідника за період з 29.06.1992 по 17.04.1993 на шахті імені Ілліча на посаді учня гірника по ремонту та робочим підземним. В трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи про проведення атестації робочих місць. Довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж ОСОБА_1 надані не були. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Дочірнє підприємство шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля» значиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто підприємство знаходиться на підконтрольній українській владі території, тому зарахувати пільговий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не можливо.
До загального стажу не зараховано наступні періоди: з 20.05.1993 по 20.09.1993, у зв'язку з нечітким відтиском печатки, що унеможливлює ідентифікувати назву підприємства; період навчання з 01.09.1987 по 27.02.1992 згідно диплому НОМЕР_5 від 01.03.1992, у зв'язку з тим, що по-перше: по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорту « ОСОБА_3 », а по-друге в період навчання ОСОБА_1 працював з 20.07.1987 по 05.05.1988 в Стахановском машиностроительном заводе (мова оригіналу), з 18.05.1988 по 24.05.1990 - проходив строкову військову службу та з 03.09.1990 по 30.04.1992 працював в Стахановском машиностроительном заводе (мова оригіналу), тоді як згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується саме навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі і клінічній ординатурі. Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 26 років 2 місяці 13 днів (а.с.63-65).
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача звернувся до суду із даним позовом. При цьому, згідно пред'явленого позову ОСОБА_1 відмова у зарахуванні до загального стажу періоду навчання з 01.09.1987 по 27.02.1992 згідно диплому НОМЕР_5 від 01.03.1992 не оскаржується.
Отже, спірним питанням при розгляді справи є правомірність рішення Пенсійного органу щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю зарахувати до пільгового стажу позивача періодів роботи з 06.03.1995 по 31.05.2014 в Дочірньому підприємстві шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля» та з 29.06.1992 по 17.04.1993 на шахті імені Ілліча, а також у зв'язку з неможливістю зарахувати до загального стажу позивача періоду роботи з 20.05.1993 по 20.09.1993.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно з паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 28.02.2009 Артемівським РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу виповнилося 50 років (а.с.7).
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 20.07.1987 позивач у період:
з 29.06.1992 по 17.04.1993 працював на Шахті імені Ілліча учнем гірноробочого з ремонту підземним з повним робочим днем в шахті та гірноробочим підземним з повним робочим днем в шахті;
з 20.05.1993 по 20.09.1993 позивач працював стропальником у фасоно-літейному цеху;
з 06.03.1995 позивач працював підземним гірноробочим 3-го розряду з повним робочим днем під землею, підземним гірноробочим по ремонту гірних виробіток 4-го розряду з повним робочим днем під землею, прохідником п'ятого розряду з повним робочим днем під землею в Шахтоуправлінні «Луганське» ВО «Луганськвугілля» (ДВАТ Шахтоуправління «Луганське», Дочірнє підприємство шахтоуправління «Луганське» ДХК «Луганськвугілля»).
Останній запис трудової книжки зроблено 21.06.2003 про переведення позивача прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. Записів щодо проведення атестації трудова книжка також не містить (а.с.13-15, 47-51).
Одніє з підстав для не зарахування спірного періоду відповідачем була відсутність атестації робочих місць, з приводу чого, суд зазначає таке.
Проведення атестації робочих місць за умовами праці регулюється Порядком про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442). Відповідно до пункту першого Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Пунктом 2 Порядку № 442 визначено, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV - за даними трудової книжки; після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на положення пункту 20 Порядку № 637, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Отже, період роботи позивача з 29.06.1992 по 17.04.1993 підлягає зарахуванню до пільгового стажу на підставі трудової книжки, оскільки атестація робочих місць, мала б бути проведена на підприємстві вперше до 21.08.1997.
Позивач звільнився 17.04.1993, відтак запис про атестацію робочих місць до 21.08.1997 відсутній.
Суд звертає увагу відповідача на те, що Велика Палата Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, провадження № 11-1207апп19 чітко висловила свою позицію щодо проведення атестації робочих місць і вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Записи трудової книжки позивача №№ 9-11 про роботу позивача з 29.06.1992 по 17.04.1993 виконано чітко, без виправлень, підтверджують пільговий характер роботи позивача, тому у відповідача були відстуні підстави для не зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.
Записи трудової книжки позивача №№ 20-25 про роботу позивача з 06.03.1995 по 21.06.2003 виконано також чітко, без виправлень, підтверджують пільговий характер роботи позивача, тому у відповідача були відстуні підстави для не зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.
Згідно з довідкою від 18.12.2019 №120 позивач з 06.03.1995 по 14.08.2014 працював в шахтоуправлінні «Луганське» ДП «Луганськвугілля», у зв'язку з відстуністю керівництва та печатки підприємства запис про звільнення в трудовій книжці зробити неможливо. Відповідно до довідки від 27.03.2019 №361 позивач у період з 21.06.2003 по 14.08.2014 працював прохідником, що передбачено списком №1 (а.с.18 на звороті,19).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.05.2021 вбачається, що юридична особа Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстровано за адресою: 03680, м.Київ, пров.Приладний, 2а та має у своїй структурі відокремлений підрозділ Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля», код ЄДРПОУ ВП 26410557, який зареєстрований за адресою: 03680, м.Київ, пров.Приладний, 2а. Підприємство, де працював позивач перереєстровано на території, підконтрольній українській владі з 16.12.2014.
При цьому, довідка щодо роботи позивача з 06.03.1995 (21.06.2003) по 14.08.2014 в шахтоуправлінні «Луганське» ДП «Луганськвугілля» видана підприємством, яке розташоване на непідконтрольній українській владі території 18.12.2019, з урахуванням чого така довідка судом до уваги не береться, оскільки підприємство, де працював позивач, перереєстровано на території, підконтрольній укрїанській владі наприкінці 2014 року.
Позивач звертався до ДП «Шахтоуправління «Луганське ДХК» ДП «Луганськвугілля» щодо надання завірених копій наказів або виписок із наказів, довідки за період роботи з 06.03.1995 по 19.07.2014, проте, як зазначив в позові, відповіді так і не отримав (а.с.18,20).
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз.1 п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому п.20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, трудовий стаж за відсутності записів у трудовій книжці може підтверджуватись даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, при цьому пільговий стаж повинен підтверджуватись уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, тоді як підтвердження пільгового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування можливе лише у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, проте жодних записів після 21.06.2003 трудова книжка позивача не містить, уточнюючих довідок щодо роботи позивача у період з 21.06.2003 по 31.05.2014 позивачем не надано.
При цьому, відповідачем не заперечується наявність у відповідача страхового стажу 26 років 02 місяці 13 днів, у тому числі страхового стажу до 01.01.2004 - 15 років 09 місяців 13 днів та страхового стажу після 01.01.2004 - 10 років 05 місяців (а.с.71).
Згідно з даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що ВП «Шахтоуправління «Луганське» ДП «Луганськвугілля» (код ВП 26410557) у період, зокрема, з липня 2003 року по травень 2014 включно звітувало перед Пенсійним фондом України та перераховувало страхові внески за позивача. Також ОК-5 підверджено пільговий характер роботи позивача у вказаний період за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3014А2. Крім того, ОК-5 підтверджено пільговий характер роботи позивача за кодом підстави для обліку спецстажу ЗП3014А2 і в період з січня 1998 року по червень 2003 (а.с.55-59).
Згідно з довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, вбачається, що кодом ЗП3014А2 з 05.11.1991 передбачено: працівники провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбивних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників.
Згідно з Порядком №637, неможливо врахувати стаж, як пільговий, за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), оскільки підприємство де працював позивач знаходиться на території підконтрольній українській владі. Разом з ттим, суд зауважує, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-IV, не можуть застосовуватись.
Відповідно до ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
На думку суду, в даному випадку щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з липня 2003 по травень 2014 включно необхідно керуватись саме Законом №1058, який передбачає можливість зарахування страхового стажу за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
При цьому, суд зазначає, що пільговий стаж не є окремим видом стажу, а є періодом трудової діяльності у шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до п.4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Разом з тим, відповідач зазначаючи в оскажуваному рішенні про те, що підприємство, де працював позивач розміщено на території підконтрольній українській владі, не надає доказів щодо звернення до підприємства з запитами про період роботи позивача з 06.03.1995 по 31.05.2014.
Якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії документів було недостатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з'ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі, запропонувати йому надати інформацію про щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, період роботи позивача з 06.03.1995 по 31.05.2014 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача на підставі трудової книжки позивача (з 06.03.1995 по 21.06.2003) та на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ОК-5).
Щодо не зарахування відповідачем до загального стажу позивача періоду роботи з 20.05.1993 по 20.09.1993 стропальником у фасоно-літейному цеху, суд зазначає, що записи №12 та №13 виконано чітко, без виправлень, міститься підпис посадової особи, проте відтиск печатки дійсно є нечітким.
Пунктами 2.27, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зі встановлених обставин слідує, що незарахування позивачу до страхового стажу спірного періоду з 20.05.1993 по 20.09.1993, пов'язане із певними неточностями. Проте, за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для не зарахування до загального стажу позивача періоду роботи з 20.05.1993 по 20.09.1993.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 245 КАС України, а саме, обравши належний спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права шляхом визнання неправомірним та скасування рішення б/н від 22.01.2021 про відмову в призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносно ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18.01.2021, з урахуванням правових висновків суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживаання/перебування: АДРЕСА_3 ) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місцезнаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1-го Травня, буд. 20, код ЄДРПОУ 21792637) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області б/н від 22.01.2021 про відмову в призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.01.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя К.Є. Петросян