про залишення позовної заяви без руху
24 травня 2021 року м. Київ № 320/5823/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ від 01.03.2021 року № 246 по особовому складу Національної поліції України, в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , головного інспектора відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді головного інспектора відділу контролю за обігом зброї Департаменту превентивної діяльності з 02 березня 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду слід зазначити таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як зазначив позивач у позові, згідно Наказу № 246 о/с від 01.03.2021 Національної поліції України, позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 7 (за власним бажанням - ч.1 ст. 77). Також позивач вказав, що в останній день служби, а саме 01.03.2021 позивача ознайомлено з наказом про звільнення, наказано отримати трудову книжку та розрахункові кошти по звільненню.
Отже, з викладеного вбачається, що позивачеві про порушення його прав стало відомо 01.03.2021 року.
Однак, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду лише 06.05.2021, що підтверджується штампом відділення зв'язку «Укрпошта» на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.
Разом з тим з поданням позовної заяви до суду позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій зазначив про те, що за обставин захворювання, яке відбулося відразу по звільненню та тривалий час продовжувалося позивач не зміг своєчасно звернутись до суду.
Так, згідно наданої позивачем довідки датованої 19.03.2021 ОСОБА_1 з 10.03.2021 по 19.03.2021 перебував на денному стаціонарі медичного центру «Україна Медгарант».
Відповідно до відомостей консультативного заключення лікаря медичного центру ТОВ «Лікар Плюс» ОСОБА_1 з 22.03.2021 по 02.04.2021 знаходився на денному стаціонарі.
Як вбачається з консультативного заключення лікаря датованого 28.04.2021 виданого медичним центром ТОВ «Євмакс» ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні (денний стаціонар ) з 05.04.2021 по 28.04.2021.
Дослідивши подану позивачем заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, судом встановлено наступне.
Частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, в силу вищенаведених норм КАС України слідує, що оскарження особою до суду звільнення з військової служби здійснюється протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З наданої до суду ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що про існування спірного наказу позивач дізнався 01.03.2021, відтак відлік місячного строку звернення до суду слід обчислювати з 01.03.2021.
Згідно наданих до суду довідки виданої ТОВ «Україна Медгарант» та консультативного заключення лікаря медичного центру ТОВ «Лікар Плюс» ОСОБА_1 у період з 10.03.2021 по 19.03.2021 та з 22.03.2021 по 02.04.2021 перебував на денному стаціонарі у вказаних закладах. Разом з тим, слід зазначити, що денний стаціонар організовується для надання медичної допомоги хворим шляхом їх госпіталізації на денний час за відсутності показів до цілодобового лікарського нагляду. З огляду на викладене можна дійти висновку стосовно того, що особи які перебувають на лікуванні на денному стаціонарі не знаходяться цілодобово під лікарським наглядом та у межах лікувального закладу, відтак переміщаються у межах населеного пункту чи міста. Отже, у період знаходження позивача на денному стаціонарі позивач не позбавлений був можливості звернутися до суду з позовом в межах місячного строку звернення до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що у період часу з 01.03.2021 по 10.03.2021 позивач не був позбавлений можливості вчиняти активні дії щодо звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- письмові пояснення та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.