24 травня 2021 року № 320/12464/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Бородянської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бородянської селищної ради Київської області 7 скликання від 03 вересня 2020 № 2070-29-VІІ про відмову йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Бородянську селищну раду Київської області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки запасу комунальної власності кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, розташованої на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено вимоги ст. 118 ЗК України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач 24.01.2020 звернувся до Бородянської селищної ОТГ Київської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (комунальної власності), яка знаходиться за адресою: Київська область Бородянськии район Дружнянська сільська рада.
До заяви було додано інформацію ДЗК про право власності на речові права на земельну ділянку 3221081000:02:002:1691, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 3 197481969, копію паспорту та ідентифікаційного коду.
Земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, є складовою більшої за розміром ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691 та її місце розташування співпадає як частина від цілого.
За своїм цільовим призначенням відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення, що раніше перебували у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Київській області та були передані у комунальну власність Бородянській селищній раді Київської області, про що зроблено записи в ДЗК та реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У відповідь на заяву надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконавчий комітет Бородянської селищної ради VII скликання Бородянського району Київської області повідомив заявника листом від 17.02.2020, що, як вбачається з поданих ним документів, земельна ділянка, яку передбачається відвести у власність, є частиною сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, площею 50,1463 га, та без виділення в окремий об'єкт цивільних прав шляхом поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством України, не може бути передана у власність чи користування.
Позивач не погоджуючись з зазначеним листом, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бородянської селищної ради Київської області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі № 320/3901/20 визнано протиправною бездіяльність Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області щодо неприйняття у місячний строк рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки запасу комунальної власності кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, розташованої на території Дружнянської сільської ради.
Зобов'язано Бородянську селищну раду Бородянського району Київської області (ідентифікаційний код 04363662) розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки запасу комунальної власності кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, розташованої на території Дружнянської сільської ради Бородянського району Київської області в порядку ст. 118 Земельного кодексу України та з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Листом від 09.09.2020 № 01-01-2217 Бородянська селищна рада повідомила позивача, що за результатами розгляду звернення та на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 320/3901/20 надсилає рішення 29 сесії Бородянської селищної ради 7 скликання від 03.09.2020 № 2070-29-VII.
У рішенні Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області від 03.09.2020 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства на території Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області (за межами с. Дружня) зазначено, що земельна ділянка площею 2,00 га, яку передбачається відвести у власність, є невиділеною частиною раніше сформованої земельної ділянки площею 50,1463 га, кадастровий номер 3221081000:02:002:1691, що унеможливлює її відведення у власність до поділу даної земельної ділянки і виділення в окремий об'єкт земельної ділянки площею 2,0 га, та є 100% перекриттям меж раніше сформованої земельної ділянки площею 50,1463 га, що порушує порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Нормою ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Проект землеустрою відповідно до ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Згідно Земельного кодексу України земельна ділянка може бути сформована у порядку відведення із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта, натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Судом з поданої позивачем заяви встановлено, що він клопотав саме про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Бородянського району Київської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3221081000:02:002:1691.
Тобто, на час подання вказаного клопотання 24.01.2020 було відомо, що земельна ділянка, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 3221081000:02:002:1691.
Таким чином подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, може здійснюватися лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.
Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якою встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ч.1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.