24 травня 2021 року № 320/3848/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бір Профіт" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Товариство з обмеженою відповідальністю "Бір Профіт" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання недійсним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0003753201.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бір Профіт" застосовані штрафні санкції у розмірі 170 000,00 грн. на підставі висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі-Закон №481) у зв'язку з неподанням звітів №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та стверджує, що даний документ не містить посилання на порушення ТОВ "Бір Профіт" Порядку заповнення форми звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі", переліку та змісту порушень, за які застосовуються штрафні санкції, як це передбачено у Додатку до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790 (далі - Порядок №790).
Крім того, позивач зауважив, що у спірному податковому повідомленні-рішенні неправильно вказано номер абзацу частини другої статті 17 Закону №481, яким передбачено відповідальність за неподання суб'єктом господарювання відповідного звіту. Так, за твердженням позивача, вказана норма зазначена в частині другій статті 17 Закону №481 за номером 18, а не за номером 22, як вказано у спірному податковому повідомленні-рішенні. На думку позивача, вказаний номер абзацу взагалі відсутній у відповідній нормі.
Також позивач зазначає про безпідставність нарахування контролюючим органом спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн. як за 10 окремих порушень, оскільки вважає, що сума штрафних санкцій за неподання відповідної звітності, має бути стягнута з суб'єкта господарювання одноразово за весь період порушення, та має становити 17000,00 грн.
Крім того, позивач стверджує, що у спірних правовідносинах має бути застосований принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним за порушення, яке, на думку позивача, має суто формальний характер та не могло призвести до порушення публічного інтересу в розмірах, співмірних застосованій санкції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно, оскільки ТОВ "Бір Профіт" порушено вимоги статті 16 Закону №481 у зв'язку з неподанням позивачем звітів №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бір Профіт" (ідентифікаційний код 42134070, місцезнаходження: 08600, Київська обл., м.Васильків, вул.Соборна, буд.74) 14.05.2018 зареєстровано як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) (а.с.54).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Бір Профіт" має право здійснювати оптову торгівлю алкогольними напоями, виключно пивом з обсягом виробництва до 3000 гектолітрів на рік, що підтверджується ліцензією серії АЖ №077797 від 23.01.2019 зі строком її дії з 23.01.2019 по 23.01.2024 (а.с.50).
Судом встановлено, що 13.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку з питань додержання ТОВ "Бір Профіт" вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва в обігу підакцизної продукції, за результатами якої складено акт від 13.11.2019 №00142.
В акті вказано, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Бір Профіт" не було подано до територіального органу ГУ ДПС у Київській області звіти №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно, чим порушено вимоги частини третьої статті 16 Закону №481.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0003753201, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170000,00 грн. (а.с.30-31).
З матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього податкового повідомлення-рішення, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої рішенням від 16.03.2020 №9408/6/99-00-08-05-06-06 скаргу позивача було залишено без розгляду (а.с.33-34).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття позивачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481.
Згідно з статтею 1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;
- пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;
- оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання
Частиною третьою статті 16 Закону №481 визначено, що суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб'єкт господарювання самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов'язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом дев'ятнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.
Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку заповнення форми звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 №49 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 березня 2016 р. за N 343/28473 (далі - Порядок №49), звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі.
Звіт в електронній формі подається засобами електронного зв'язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності (пункт 2 розділу І Порядку №49).
Згідно з пунктом 6 Порядку №49 звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень (абзац 22 частини другої статті 17 Закону №481).
З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Бір Профіт" вимог статті 16 Закону №481 у зв'язку з неподанням позивачем звітів №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно.
Суд зазначає, що позовна заява не містять жодних обґрунтувань та доказів, які б спростовували вказані висновки контролюючого органу про наявність відповідних порушень.
Отже, позивач не спростовує факт вчинення ним відповідних порушень.
Стверджуючи про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що воно не містить посилання на порушення ТОВ "Бір Профіт" Порядку №49 та перелік і зміст порушень, за які застосовуються штрафні санкції, як це визначено у Додатку до Порядку №790.
Так, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Разом із тим відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
У свою чергу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.
Визначений аналізованою законодавчою нормою обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.
Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.
Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.
При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Варто зауважити, що розглядувана законодавча норма є імперативною.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.
Приписи статті 17 Закону у розглядуваному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам Податкового кодексу України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами Податкового кодексу України.
Зазначене стосується також і норм зазначеного раніше Порядку №790. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу.
Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/18053/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81136826) зазначив, що системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожною штрафною санкцією, передбаченою ПК України, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у зв'язку з порушенням суб'єктом господарювання вимог Закону №481, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб'єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями.
За таких обставин, твердження позивача про порушення контролюючим органом положень Порядку №790 суд визнає непереконливими.
У свою чергу, положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Суд зауважує, що спірне податкове повідомлення-рішення повністю відповідає зазначеним вимогам та містить посилання на акт перевірки від 13.11.2019, у якому детально описано зміст допущеного позивачем порушення.
Також у позовній заяві позивач зазначив про те, що відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні неправильно вказано номер абзацу частини другої статті 17 Закону №481, яким передбачено відповідальність за неподання суб'єктом господарювання звіту.
Так, на думку позивача, вказана норма зазначена в частині другій статті 17 Закону №481 за номером 18, а не за номером 22, як вказано у спірному податковому повідомленні-рішенні. При цьому позивач стверджує, що вказаний номер абзацу взагалі відсутній у відповідній нормі.
Проте суд не приймає до уваги вказану позицію відповідача, оскільки саме в абзаці 22 частини другої статті 17 Закону №481 встановлено відповідальність за неподання суб'єктом господарювання відповідних звітів.
Суд звертає увагу позивача на те, що дійсно до 31.12.2018 вказана норма була передбачена в частині другій статті 17 Закону №481 під абзацом 18.
Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019, було внесено зміни до ст.17 Закону №481, що відповідно, зумовило зміну нумерації відповідних положень даної норми, що позивачем враховано не було.
Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що нарахування контролюючим органом у спірному податковому повідомленні-рішення штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн. як за 10 окремих порушень є безпідставним.
На думку позивача, сума штрафних санкцій за неподання відповідної звітності, має бути стягнута з суб'єкта господарювання одноразово за весь період порушення, та має становити 17000,00 грн.
Однак, з розрахунку фінансових санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що нарахування штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн. було здійснено за неподання позивачем звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, тобто 10 місяців.
Отже, відповідач нарахував позивачу штрафні санкцій за неподання відповідного звіту окремо за кожен з вказаних місяців.
Суд зазначає, що оскільки частиною третьою статті 16 Закону №481 передбачено обов'язок суб'єктів господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подавати до контролюючого органу звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів щомісяця до 10 числа наступного місяця, то кожен факт неподання звіту з недостовірними даними створює окремий закінчений склад правопорушення, за який передбачено застосування фінансових санкцій у сумі 17000,00 грн.
Тобто, штраф у сумі 17000 грн. застосовується за кожен факт правопорушення.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неподання позивачем звіту №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за 10 місяців (з січня по жовтень 2019 року), суд вважає, що нарахування контролюючим органом на підставі спірного податкового повідомлення-рішення позивачу штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн. (17000,00 грн. х 10 місяців) відповідає вимогам чинного законодавства.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №812/1019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94802959).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач зауважує, що розмір нарахованих контролюючим органом на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафних санкцій є надмірним та таким, що не відповідає принципу пропорційності, проте суд ставиться критично до таких тверджень позивача, оскільки вони фактично зводяться до його незгоди з розміром штрафних санкцій, що не є підставою для висновку про непропорційність застосованого штрафу.
Суд наголошує на тому, що розмір штрафних санкцій за вчинення відповідного порушення безпосередньо визначений нормами чинного законодавства, тобто є фіксованим та, відповідно, не залежить від вибору контролюючого органу, що свідчить про відсутність у нього дискреції щодо обрання розміру такого штрафу.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи позивачем не було доведено дотримання вимог Закону №481 в частині подання звітів №1-ОА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв в оптовій мережі" за період з січня 2019 року по жовтень 2019 року, внаслідок чого суд вважає, що відповідач правомірно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.