іменем України
про залишення позовної заяви без розгляду
24 травня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1340/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника ОСОБА_2 (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо виплати одноразової грошової виплати позивачу, яку було виплачено до 5 травня у 2020 році в розмірі, що не відповідає Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV з урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18); 2) зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25 грудня 1998 року № 367-ХІVз урахуванням висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) з урахуванням раніше виплачених сум.
16 квітня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 17 травня 2021 року.
27 квітня 2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
21 травня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду на виконання ухвали від 17.05.2021р. від представника позивача надійшла заява, в якій стверджує, що дізнався про порушення своїх прав 13 січня 2021 року зі справи Верховного Суду №440/2722/20.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправних, на думку позивача, дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у меншому, аніж передбачено законодавчими нормами розмірі.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Конституційного Суду України.
Так, зокрема, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980).
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Нормами ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та законних інтересів.
Застосовуючи строки у соціальній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде вже способом реалізації права на судовий захист.
Вирішуючи питання звернення позивача з даним позовом в межах встановленого строку, суд виходить з того, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №380/5202/20.
Спірні виплати учасникам бойових дій гарантовані ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993. Такі виплати мають регулярний характер та виплачуються один раз на рік в конкретно визначеному розмірі, а тому суд вважає, що особа має дізнатися про порушення своїх прав на належний рівень соціальних виплат при отриманні таких.
У тексті позовної заяви ОСОБА_1 особисто підтверджує, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2020 році йому було нараховано та виплачено в квітні 2020 року.
Отже отримавши таку виплату в меншому, аніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 безумовно повинен був знати про порушення своїх прав на соціальний захист.
Разом з тим, з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду тільки 13 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановлено 6-місячного строку звернення.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач посилається, серед іншого, на те, що дізнався про порушення свого права тільки після ознайомлення з рішенням Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20.
Однак суд не вважає таке обґрунтування належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки початок перебігу такого строку не може бути пов'язано з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.05.2020 у справі №9901/37/20.
Суд враховує те, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, якою було обмежено гарантовані учасникам бойових дій виплати до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Отже рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі №440/2722/20 не є тією обставиною, що зумовила виникнення в позивача права на отримання соціальних виплат у більшому, аніж йому було виплачено розмірі.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду з приводу порядку обрахунку строків звернення до суду, висловленою в постановах у справах №П/811/207/17 від 08 серпня 2019 року та №804/516/17 від 05 листопада 2019 року.
Будь-яких інших поважних причин пропуску строку звернення до суду суд не вбачає, а позивач не заявляє. Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
З огляду на вищенаведене позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії через пропуск строку звернення до суду слід залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст.295 КАС України. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п.15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.256 КАС України.
СуддяД.В. Іванчулинець